Дівчина з Мукачева створює оригінальні різдвяні вінки

Із хвоєю, але з трикотажної пряжі. Унікальні різдвяні вінки Дарина Горват створює четвертий рік. Загалом займається в’язанням, але до періоду зимових свят завжди намагається придумати щось нове та ексклюзивне. Зазвичай це – елементи декору.

Мукачівка каже, що рукоділля свого часу врятувало її від депресії. А її вироби не лише допомагають створити більший затишок у домі, але додають настрою їй самій. Більше про своє захоплення майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Шишки справжні, хвоя штучна

Дарина завжди мала хист до прекрасного, за фахом вона дизайнерка. Але коли почалися карантинні обмеження, зовсім не мала замовлень. Відповідно – дуже хвилювалася і почала шукати нові джерела самореалізації.

«Карантини вбили немало бізнесу. Я тоді саме працювала з рекламою. Та замовлення зникли, адже майже все тоді було паралізовано. У мене не було прибутків зовсім. У підсумку – почалася депресія. Я перед тим старанно вчилася, мала великі амбіції і в один момент все «лопнуло», як мильна бульбашка. Виживати якось потрібно було. Тому закінчила курси і протягом певного часу займалася манікюром. Якось одна клієнтка показала мені вироби своєї подруги з поліефірного шнура. Коли побачила, захотілося і самій почати створювати таку красу. Невдовзі почався новий етап навчання. Але цього разу впоралася сама, просто переглядаючи в мережі відео. З’ясувалося, що у вільному доступі маса корисної інформації. Невдовзі приступила до перших спроб перетворити теорію у практику. Виходило непогано. В’язала сумочки, кошики, гойдалки. Вироби почала продавати. Потім захопилася іграшками гачком, а згодом ще й одягом, який в’язала спицями. Це був цікавий етап у моєму житті. І можу сказати, що з пригніченого психоемоційного стану мене вивела саме творчість», – каже умілиця «Карпатському об’єктиву».

Навчившись працювати з нитками, Дарина вирішила «начаклувати» для родини щось оригінальне до свят. Так і почали «народжуватися» незвичайні різдвяні вінки.

«У мене було трохи трикотажної пряжі, чоловік приніс гілки дерев. Я їх скрутила, щоб надати форму кола, обв’язала, причепила трохи декору і так з’явився перший вінок. Не такий, як у всіх, але непоганий. Виріб усім сподобався, тож це мене підбадьорило, мотивувало і я вже більш сміливо почала експериментувати. Сама ж ідея прийшла мені в голову практично випадково. Але коли подруги одна за одною почали просити зробити щось подібне і для них, зрозуміла, що в такому стилі варто попрацювати. Пробувала і обмотувати гілки атласними стрічками, і обшивати тканиною, утім плетені вироби виходили найкращими і виявилися найбільш затребуваними», – стверджує мукачівка.

Хвою майстриня спочатку брала справжню, та вона тимчасова і швидко осипається. Тому зараз у роботі використає виключно штучну, тож виріб є довговічним. А от елементи декору деякі купує, а за деякими відправляється на природу.

«Практично на всіх вінках у мене є шишки, горішки, жолуді. Усі вони справжні. Деколи фарбовані, деколи натуральні або полаковані. Збираю їх по місту, привожу з лісу. Грибочки і кульки купую в інтернет-магазині, як і пряжу та гілочки ялинки. Окремі елементи декору виготовляю своїми руками. Це можуть бути в’язані сніжинки, зірочки, птахи, дзвіночки. Загалом декорую кожен вінок індивідуально, двох однакових у мене немає», – зізнається вона.

Творча праця – це релакс

Над одним віночком Дарина Горват працює у середньому два вечори. Удень зайнята іншою роботою. Перший створювала значно довше.

«Поки немає навичок, робота просувається повільно. Не все одразу мені вдавалося бездоганно. Але загалом я стараюся працювати швидко, бо не люблю щось «розтягувати» у часі. Крім того, коли вже є більше досвіду, деякі процеси зводяться до автоматизму. Задекорувати виріб можна й за годину. І цей етап для мене є найбільш цікавим. Найшвидше з віночком впоралася за день, найдовше – за п’ять. Якщо виріб великий, довше його обв’язувати. Але виходить більш ефектно. Найбільший вінок у мене був у радіусі 96 сантиметрів. Коли ж в’яжу, вмикаю музику, розслабляюся і релаксую. Для мене творчість – це справжня медитація. Тоді ніби свідомість перемикається на іншу хвилю і зливається воєдино з якимось космічними вібраціями. Це – не моя вигадка, так кажуть усі, хто малює, пише музику, займається хендмейдом», – запевняє умілиця.

Найбільше мотивує до рукоділля закарпатку підтримка рідних.

«Сім’я для мене – це святе! Я вдячна мамі та чоловіку, що вони завжди підбадьорюють, вірять у мене навіть у найважчі моменти. Вони бавляться з дитиною, коли працюю, можуть ще й вечерю мені приготувати. І такі миті є безцінними! А ще й отримувати теплі відгуки від найдорожчих людей завжди не просто приємно, це – просто окриляє і додає наснаги. Тому неймовірно тішуся, що моя родина схвально ставиться до всього, чим би я не займалася, радіє моїм успіхам», – зізнається Дарина.

А саме святкові атрибути створювати мукачівці до снаги найбільше.

«Люблю Різво, Новий рік, Великдень. Мені подобається як сама символіка, так і атмосфера цих прекрасних свят. Обожнюю причепурювати оселю. У нас декілька різдвяних вінків – і на дверях при вході в будинок, і біля каміну (він у нас декоративний), і на балконі. Також створюю різні тематичні композиції. Ялинок ставимо дві. Одну у холі, іншу – на балконі. Додам, що вінок є символом щастя і миру. Навіть голову нареченої на весіллі прикривають віночком. Тому в мене є не лише різдвяні вінки, але й весняні, з квітами, літні – із травами та ягодами, осінні з грибами та листям», – каже майстриня.

На майбутнє у закарпатки чимало творчих планів. Але найбільше їй хочеться опанувати ще нові види творчості.

«Хочу спробувати себе у свічкарстві, – зізнається Дарина Горват. – Поки їх доводиться купувати, але мушу навчитися відливати свічки сама. Також почала опановувати ліпку. Вона дуже потрібна мені для того, щоб якісь елементи декору не купувати, а робити власні, оригінальні. Ідей маю чимало. Просто втілити все одразу в життя фізично не встигаю. Проте сподіваюся, що рано чи пізно дійдуть руки до всього».

Марина АЛДОН