Стильні сувеніри до зимових свят створює Мирослова Рущак

Закарпаття багате на талановитих людей. Наші умілиці постійно вражають вишуканими роботами і польотом фантазії. Навіть без спеціальної освіти наші майстрині створюють дійсно мистецькі витвори.

Мирослава Рущак із Хуста займається ліпкою з полімерної глини. Третій рік вона ліпить як прикраси, так і усілякі сувеніри, декорує посуд, придумує оригінальні речі. Тож із чого почалося її творче життя? Який виріб створити найлегше? Де шукати натхнення? Про це та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося зі свічок

Мирослава раніше займалася виробництвом ароматизованого мила, а ліпкою захопилася, аби просто зробити для нього підставки. Утім невдовзі цей вид занять зайняв у її серці особливе місце.

«Так у житті складається, що одне хобі переростає в інше. Так буває нерідко. І не тільки в мене. У дитинстві я перепробувала багато різних гуртків, займалася навіть танцями трохи. Шила, в’язала, вишивала, малювала. Та запал швидко минав. Хист до творчості мала завжди, але довго не могла знайти щось своє, що б приносило особливе задоволення від процесу. Аж поки разом із подругою не захопилися свічкарством. І це дійсно мені сподобалось. Ми пройшли навчання у форматі онлайн і робили вироби не лише для себе. Але з часом захотілося вдосконалили роботи, створювати для них своїми руками цікаві основи, підставки, підсвічники. Так і спало на думки спробувати щось зробити з полімерної глини. Тож, порадившись із подругою, без вагань замовили собі уроки і досить швидко освоїли ази. Але Софії більше до душі досі саме оригінальні підсвічники, а я почала експериментувати й із іншими виробами. Часто працюємо разом то у неї, то в мене вдома, бо так веселіше, швидше минає час. При цьому слухаємо музику, розмовляємо про щось своє, жартуємо», – розповідає умілиця «Карпатському об’єктиву».

Зараз хустянка найбільше захопилася декоруванням посуду. А загалом із глиною працює більше двох років.

«Свічкарство я не закинула, просто більше часу в мене займає робота з сувенірами. Мені якось друзі до свята подарували чашку з авторським декором і я вирішила, що мушу навчитись творити такі дива і сама. Зазвичай декорую готовий магазинний посуд. Це можуть бути не лише чашки, але й тарілки, ложки, виделки, ємності для спецій, солянички, підноси, будь-що. Також виготовляю статуетки, ялинкові прикраси, брелоки, маленькі дитячі іграшки. Працювала і над біжутерією, але виключно для власних потреб. У роботі використовую і спеціальні форми, і ліплю деталі вручну. Навчитись нескладно, але навики все ж потрібні. Та опанувати їх під силу кожному», – стверджує умілиця.

Мирослава зізнається, що найбільше боялася запікання виробів, але виявилося, що це нескладно.

«Підійде і звичайна духовка, і мікрохвильова. Це – не кераміка, щоб потрібна була дорога спеціальна піч. Крім того, є ще схожий матеріал – холодний фарфор. Він сам застигає і не потребує термічної обробки. Тож хто боїться працювати з глиною, може спробувати його. Принцип роботи майже аналогічний», – додає вона.

За улюбленим заняттям час летить непомітно

Освоїти техніку, за словами хустянки, нескладно. Але теорія – не практика, тож бажаного результату вдасться досягти тільки після ряду спроб та переосмислення власних помилок.

«Перед тим, як почати щось ліпити, порадила б освоїти передусім поєднання кольорів. Хоч глина продається, як пластилін, різнобарвна, але для півтонів, відтінків все одно доведеться її змішувати. Працювати раджу на рівній та гладенькій поверхні. Найкраще придбати спеціальний килимок, аби глина не прилипала до нього і, наприклад, стіл не бруднився. Також використовую зубочистки та усілякі снеки. У нагоді стане і спеціальний ножик, або скальпель. Ну і яка жінка без качалки! Звичайно ж потрібна і вона. Крім того, варто подбати про молди – формочки для робіт. Для фінішної обробки я використовую акрилові фарби, а також спеціальний лак – для надання блиску та захисту поверхні у майбутньому від подряпин та пошкоджень. Як на мене, саме підсвічники були тими найпростішими виробами, які тільки можна зробити. Принаймні я починала саме з них. Відтак поступово переходила до складніших форм і композицій, – зізнається майстриня. – Тепер для мене неможливого немає. Невикористану глину, аби вона не затверділа, потрібно зберігати у герметичних контейнерах. Запікаю ж вироби при температурі 110-130 градусів».

На думку Мирослави, ліпка дуже позитивно впливає на психіку, заспокоює нерви.

«Ліпка – це якась магія. Недарма за біблійною оповідкою навіть людину Творець зліпив із глини. Коли людина помирає, тіло справді стає схожим на жовту глину. Тож творчість для мене – процес умиротворення, коли дійсно зникає тривожність, погані думки замінюються піднесенням і відчувається якась нірвана. Навіть коли на душі осад замість валер’янки краще допоможе якесь захоплення. Перевірено! Та й час летить непомітно, і цікаво щось створювати власними руками. Головне – перед роботою глину треба розім’яти, прогріти у долонях. Тоді вона стає податливою і «слухняною», заряджається енергією автора і вбирає навіть настрій, емоції, налаштування. Тому бажано працювати тоді, коли на серці тепло, приємно, легко… і «заряджати» роботи позитивом», – стверджує умілиця.

Надихається хустянка переглядом дитячих книжок та картинок у інтернеті.

«На «Pinterest» завжди мільйони унікальних креативних ідей. Просто треба їх адаптувати під власні запити і потреби. Просто копіювати – нетворчо. Але щоб придумати щось своє – чому б і ні. Я, наприклад, дуже люблю зимову тематику. Та деколи здається, що вже нічого нового вигадати не зможу. Тоді переглядаю чужі роботи і зразу зароджується в голові щось своє. Люблю яскраві кольори, несподівані підходи та нестандартні рішення», – зізнається закарпатка.

Скільки в її доробку виробів – точно сказати майстриня не може. Але впевнена, що декілька сотень. Роботи вона продає, бо зараз іншого заробітку не має. Серед клієнтів – багато іноземців. Найбільше прикрас умілиці купили в Чехію та Німеччину. Зараз там чимало наших земляків. На перспективу Мирослава Рущак мріє ще навчитися працювати з гіпсом, бо цей матеріал вважає не менш цікавим.

Марина АЛДОН