Закарпатка створює ляльки та картини з мішковини

Цікаві вироби можна створити навіть із дешевих та доступних для більшості матеріалів. І матимуть при цьому вони дуже ефектний вигляд. Головне – мати фантазію та хист. А в мукачівки Валерії Ігнат є і талант, і багата уява, і бажання поринати всім своїм єством у чарівний світ мистецтва. Весь вільний від роботи час жінка присвячує рукоділлю. Вважає, що таким чином реалізовує себе.

Творчістю пані Валерія займається недавно – останні чотири роки, але переконана, що вони в її житті були найбільш насиченими ідеями та піднесенням, позитивними емоціями та знайомствами з цікавими людьми. Хендмейд для неї передусім – улюблена розвага, а не робота. Більше про своє захоплення вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

Купила для сина янгола

За фахом Валерія Ігнат – історик. Колись навіть працювала у школі в Запоріжжі. Але через безгрошів’я звільнилася і поїхала на заробітки в Чехію. А коли повернулася – уже до Мукачева, де живуть її батьки, пройшла навчання і почала реалізовувати себе у сфері краси. А от хендмейд у її житті з’явився абсолютно несподівано.

«Я вийшла заміж у студентські роки. Ми жили у чоловіка. На жаль, дуже рано овдовіла. Роман загинув у ДТП, коли сину було два роки. Довелося самій забезпечувати і себе, і дитину. Я пробувала себе в багатьох сферах, бралась за будь-яку роботу, тільки б заробити на потреби Мирослава. Навіть прибиральницею підробляла. Не соромлюсь цієї сторінки життя. Всяку роботу вважаю потрібною. І в магазині продавала одяг, і навіть пробувала свій бізнес запустити. Одним словом, зараз зупинилася на б’юті-індустрії та хедмейді. Колись любов до вишивання передала мені бабуся, а щоб навчитися шити для власних потреб, закінчила курси. Тому нічого нового в моєму хобі немає. Спеціально вже нічому не вчилась. А почалося все майже випадково. У Львові, де була на тренінгу, тоді саме проходив передріздвяний ярмарок. Я хотіла там вибрати подарунок для сина, бо в нього день народження 12 січня. Оглядала найбільше продукцію, яку представили умілиці. Мене дуже вразили іграшки з мішковини. Мирославу купила янгола і розговорилася з дівчиною, яка їх шила. Розповідала вона про своє хобі так захоплено, так емоційно і щиро, що самій захотілося спробувати створити щось подібне… Ось той день і став стартом мого нового життя», – розповіла мукачівка «Карпатському об’єктиву».

Вдома Валерія Ігнат почала в інтернеті шукати інформацію про лялькарство і експериментувати.

«Сину янгол дуже сподобався. Він досі його сюди бере із собою, як оберіг. Це мене ще більше мотивувало спробувати щось створити власними руками. Розглядала роботи інших умілиць і вирішила, що пошию домовика. Вийшло, як для першого разу, непогано. Працювала над ним десь тиждень. Капелюшок оздобила вишивкою. І тоді зрозуміла, що на мішковині приємно вишивати, тож можна собі для декору оселі таким чином створити декілька картин. Із того часу творчість стала для мене внутрішньою потребою, як дихання. Обожнюю те, чим займаюся. Особливо відчуваю приплив позитиву, коли працюю під легку музику, яка прямо окриляє», – зізналася умілиця.

Вироби із запахом

Пані Валерія зараз має власну технологію виготовлення іграшок. Кожну роботу вона доповнює мішечком із ароматними травами, аби виріб не тільки приносив естетичне задоволення, але й тішив приємними ароматами.

«Іграшки я шию не тільки для себе. Син, до речі, в мене вже не дитина, не бавиться. Дещо з виробів дарую друзям, дещо продаю. Найбільший акцент роблю на європейських клієнтів. Вони платоспроможні і готові за ручну роботу платити хороші суми. Знаходжу їх на спеціальних сайтах і маю вже багатьох постійних, які збирають колекції іграшок із натуральних тканин. Найбільше їх серед німців та австрійців. Але купують вироби й угорці, чехи, поляки, болгари. Над однією роботою працюю від трьох днів до двох тижнів, залежно від складності і запитів клієнтів. Якщо іграшка має бути одягнена в наряди з вишивкою, процес займає більше часу. Дехто, до речі, просить вишити щось бісером, дехто – нитками. Найчастіше створюю ляльок – домовиків, щось на кшталт мотанок та янголів. Але декому більше до душі різні тваринки. Для мене різниці немає, що шити, бо процес цікавий на кожному етапі. Як бонус, до кожної іграшки додаю маленький мішечок із ароматними травами. Найчастіше використовую хвою, м’яту та чебрець, які довго зберігають запах. Використовую також лаванду, липу, бузину, розмарин», – наголошує майстриня.

Вишиті картини теж користуються неабияким попитом. Вони, як правило, невеликі і найкраще вписуються в кухонний інтер’єр.

«Картин у моєму доробку навіть більше, ніж іграшок. Вони компактні, їх легше пересилати. Зазвичай це – щось для оздоби або робочих кабінетів, або кухні… Сюжети найчастіше пропонують самі замовники, я потім показую кілька варіантів і вони обирають те, що їм більше імпонує. Ідеї шукаю в мережі. Якщо сподобалася картинка, роздруковую і переношу на полотно та берусь за вишивку. Загалом створила приблизно 150 іграшок і більше 300 картин. Вишити роботу можна за один вечір», – запевняє закарпатка.

Надихає Валерію Ігнат найчастіше щось, побачене в інтернеті. Але не тільки…

«Люблю відвідувати різні культурні події. Після них щоразу фонтаную ідеями. Обожнюю ярмарки рукоділля, їжджу на них дивитися в інші міста. Але загалом мені смакує сама творчість, подобається поринати у світ мистецтва, втілювати в життя різні задуми. Навіть якщо немає натхнення, вишиваю, бо цей вид рукоділля є справжнім заспокійливим засобом. Навіть коли на серці важко, допомагає відволіктися і розслабитися», – зізнається вона.

На майбутнє у мукачівки є й творчі плани, і бажання освоювати нові види рукоділля.

«Дуже хочу потрапити на майстер-клас однієї угорської майстрині. Вражає те, що вона робить. Уроки в неї недешеві, але вони тих коштів варті. Вона – лялькарка, що створює з мішковини справжні шедеври. Також прагну розвиватися, вдосконалюватися, побувати себе і в інших видах хендмейду, опановувати нові техніки. Загалом бажань багато. Сподіваюся, колись усі вони здійсняться», – підсумовує пані Валерія.

Марина АЛДОН