Солодкі квіти закарпатки Вікторії Немеш

Закарпатські творці прекрасного не завжди мають художню освіту чи спеціальні майстерні, але вони володіють найголовнішим – натхненням і любов’ю до того, що роблять. Саме завдяки таким умільцям народжуються унікальні речі, які дарують радість і дорослим, і дітям.

Особливо цінними є ті вироби, що поєднують у собі красу і смак. Адже коли творчість можна не лише побачити, але й скуштувати – вона стає ще ближчою до людей. Саме такою справою захопилася мукачівка Вікторія Немеш, яка створює справжні солодкі шедеври – льодяники у вигляді квітів, янголів, тваринок та цілих букетів. Більше про своє захоплення майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Смак дитинства у новому вигляді

Вікторія Немеш зізнається, що любов до льодяників у неї почалася ще в дитинстві. Спочатку ними тільки ласувала, а потім, із часом, навчилася їх створювати своїми руками. Відтак «солодка пристрасть» перетворилася не лише на улюблене заняття, але й на справжнє мистецтво.

«Мене всьому ще маленькою навчила бабуся, – розповідає майстриня «Карпатському об’єктиву». – Вона робила льодяники і продавала їх на великі свята біля церкви. Я тоді мала років 6, але дуже любила дивитися, як вона працює. Жили ми в селі, не розкошували… тож зайва копійчина завжди була доречною. Але загалом життя, як мені здається, було набагато простішим, ніж зараз. Діти раділи будь-яким дрібницям. Не було такого вибору десертів, як зараз. Льодяники були теж простими. Кругленькі та півники. Звичайні форми, золотисті кольори. Але малечі це подобалося. Я пам’ятаю, як усі підбігали і швидко все розкуповували».

Минув час, змінилося життя, але ті спогади залишилися. І вже у дорослому віці вони несподівано повернулися.

«Я почала робити льодяники для свого онука, – зізнається жінка. – Хотілося чогось особливого, не такого, як у магазині. Саме тоді з’явилося нове захоплення, яке за останні три роки переросло у справжню творчу справу. Я почала експериментувати, вивчати сучасні техніки, шукати інформацію. Багато всього дивилася в інтернеті, читала, вдосконалювалася. Загалом люблю пробувати щось нове, вчитися. Нехай навіть перші спроби не завжди бездоганні, та з кожною новою результат стає кращим. З’являються усілякі форми, кольори, ідеї. Мені завжди хочеться, щоб це було красиво. Щоб дитина не просто з’їла цукерку, а ще й захопилася нею».

Так народилися солодкі квіти, янголи, сердечка, казкові герої та тваринки. А згодом – і цілі букети з льодяників.

«Ідея букетів спала на думку сама, – усміхається мукачівка. – Я подумала: чому б не зробити солодкий подарунок, який виглядає як справжній букет?»

Сьогодні її роботи вирізняються яскравістю і різноманіттям. Кожен виріб – це індивідуальний підхід і частинка душі.

«Я дуже люблю робити щось смачненьке для дітей, – зізнається умілиця. – Вони щирі. Коли бачиш їхню реакцію – це найбільша нагорода. Основою для створення льодяників у мене є прості складники, але важливу роль відіграє точність і дотримання технології. Потрібно вміти працювати з цукром. Він має мати правильну температуру, інакше нічого не вийде».

Один із базових рецептів, за її словами, включає цукор, воду, глюкозний сироп та барвники.

«Здається, що це просто, – каже жінка. – Але насправді потрібно відчувати процес. Це як кулінарія і мистецтво одночасно. Створення кожного солодкого виробу – це не лише технічна робота, але й передусім творчість. Я завжди думаю, для кого і заради кого працюю. І намагаюся зробити так, щоб дитині було приємно. Адже солодкі вироби – це не просто ласощі, це – щось особливе, адже вони адресовані тим, кого ми любимо найбільше».

Від цукру до мистецтва

За зовнішньою легкістю і яскравістю солодких виробів Вікторії стоїть чималий процес, який потребує уваги до деталей, терпіння і навіть певної витривалості. Майстриня зізнається: працювати з карамеллю не так просто, як здається на перший погляд.

«Найперше – треба мати терпіння, – стверджує вона. – Бо цукор не пробачає поспіху. Якщо щось зробиш не так – доведеться починати спочатку».

Процес починається з підготовки складників. Мукачівка використовує класичну основу, яку свого часу перейняла ще від бабусі, але згодом вдосконалила.

«Беремо цукор, воду, додаємо глюкозний сироп. Він потрібен, щоб карамель була пластичною і не кристалізувалася, – пояснює майстриня. – Потім усе це вариться до певної температури. Саме вона є одним із ключових моментів. Я вже на око бачу, коли готово. Але раніше користувалася термометром. Бо якщо перегріти – карамель потемніє, а якщо не доварити – не буде тримати форму».

Після цього починається найцікавіше – формування різноманітних фігурок, які так подобаються дітям.

«Поки карамель гаряча, її треба швидко розливати у форми або ліпити вручну, – наголошує закарпатка. – Тут уже в кого як працює фантазія. Для створення кольорових виробів використовуються харчові барвники. Я люблю яскраві кольори. Діти їх просто обожнюють. Але стараюся, щоб усе було гармонійно і зі смаком. Окремий етап – складання букетів. Це як флористика, тільки солодка. Треба підібрати барви, розташувати елементи, щоб виглядало красиво і естетично».

На виготовлення одного виробу може піти різний час.

«Простий льодяник – це десь година роботи, – пояснює майстриня. – Але якщо це складний букет – можу працювати цілий день, а інколи й два. Найбільший льодяник, який створювала, став справжнім викликом. Це був великий букет із маків та соняшників. Там було ще багато додаткових деталей, різні форми, жучки. метелики. Я переживала, щоб нічого не зламалося. Робила його для хрещеника доньки. Проте й найменші вироби – не менш складні. Маленькі фігурки – це дуже тонка робота. Там кожен рух важливий».

Попри всі труднощі, мукачівка не уявляє свого життя без цієї справи.

«Мені солодка творчість приносить радість, – зізнається вона. – Коли бачу, як діти радіють – розумію, що роблю щось добре, корисне. У найближчих планах – ще більше розвитку і нових ідей. Хочу спробувати нові форми, можливо, більші композиції. Мрію зробити щось зовсім незвичайне. Головне – не боятися пробувати. Бо навіть із простого цукру можна створити щось красиве».

Марина АЛДОН