43349
19:27 16.062024

Хустянка створює «їжу» з мила

Цікаве 3057

Зараз миловаріння набуває неабиякої популярності. Продукція здебільшого сувенірна і майстрині щоразу демонструють неабиякі таланти, дивуючи охочих формами та ароматами мила. Утім Руслана Кривляк із Хуста справді вражає своїми виробами, адже вони неймовірно оригінальні і дуже схожі на оригінальну їжу. Її мило просто хочеться скуштувати на смак…

Піца, десерти, скибки хліба і навіть сало… Це – лише короткий перелік із того, що створює умілиця. Вона вміє здивувати «мильною випічкою» і зізнається, що й надалі готова експериментувати та вдосконалюватися. Як же закарпатці вдається досягти таких результатів у творчому захопленні і реалістично відтворити самаколики? Із чого все почалося? Чому саме миловаріння так зачарувало майстриню? Про це та інше Руслана розповіла «Карпатському об’єктиву».

Не могла знайти роботу

За фахом Руслана Кривляк – дизайнерка. Утім у невеликому містечку ніколи не працювала у сфері, яку обрала. Після двох декретних відпусток взагалі залишилася без роботи.

«Я завжди мала чудовий естетичний смак, гарно малювала. Тому професію обрала творчу – дизайнера-ілюстратора. Але книговидання зараз занепадає, тому працювала у сфері менеджменту. Паралельно творчо реалізовувала свій внутрішній потенціал через художні полотна, іноді продавала картини. Далі народилися син і донька. Після декретної відпустки почалися карантини і я не могла знайти роботу. У чоловіка прибутки теж були невеликими. Тож почала думати, чим зайнятись, що б можна реалізувати і що б дозволяло заробити на життя. У пошуках вакансій через інтернет натрапила на курс миловаріння з нуля. Захотілося спробувати. Пройшла декілька майстер-класів і зрозуміла, що традиційним милом уже нікого не здивую, тож замислилась про те, що варто вдатися до чогось нового… Так і спала на думку ідея про мильну «їжу», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» хустянка.

Експериментів жінка ніколи не боялась, тож після перших же творчих спроб сміливо взялася втілювати в життя ідеї з формами, кольорами та ароматами.

«Спочатку я працювала за традиційними рецептами, які пропонують фахівчині, які роками займаються миловарінням. Але мені завжди хотілося індивідуальності, тому почала пробувати щось змінювати, щось додавати, замінювала компоненти, підбирала барвники, олії, складові. Не завжди все виходило бездоганно. Але у відчай не впадала і продовжувала пошуки особистого рецепту. Після застигання виробів починалася нова робота з оздобленням. Незмінним залишалося єдине – база, тобто синтетична сировина, яка не викликає алергії і підходить виготовлення мила як для діток, так і для дорослих. Зазначу, що для мене дуже важливим критерієм є відсутність «хімії», намагаюся зберігати максимум натуральності», – наголосила майстриня.

За чотири роки, відколи Руслана Кривляк займається миловарінням, у неї є декілька особистих рецептів створення неповторного мила. Кожен із них – це результат тривалих пошуків.

«Ідеї мені підказувало завжди саме життя. Але результат не наснився, не «прийшов» з нізвідки. Це – довгі експерименти і маса зіпсованих матеріалів. Утім ні про що не шкодую, адже переконана, що шлях до успіху – це багато невдалих кроків і падінь. І дитина не одразу починає ходити. Головне – вірити у себе і результат своєї праці!», – переконує закарпатка.

«Миловаріння – це справжня наука, але в той же час – мистецтво!»

Тож що потрібно вміти, аби створити мило ручної роботи?

«Миловаріння мене «зачепило» тим, що тут можна давати волю фантазії. Для когось моє захоплення може здатися нудною роботою, але для мене це – творчий процес. Моя родина наразі взагалі не користується магазинним милом, тож передусім я знала, що працюватиму на благо найдорожчих мені людей. Мило ручної роботи не сушить шкіру, навпаки – пом’якшує її, підходить малечі і може бути ще й привабливим на вигляд. Я працюю у холодній техніці, тобто при температурі до 40 градусів. Аби створити якісне мило, треба опанувати основи. Для цього зараз у інтернеті достатньо майстер-класів. Якщо просто перемішати компоненти, бажаного ефекту можна й не досягти. Треба пробувати усілякі техніки, але й дотримуватись основних технологій», – ділиться досвідом умілиця.

Хустянка переконана, що більшість складових для мила дарує людині саме життя, утім усе ж без вкладень у роботі обійтися не можна.

«Потрібно передусім мати форми, мильну основу та кольоровий пігмент. Також закуповую ефірні олії. Варто подбати про ємність для розтоплення сировини, палички для помішування, спрей проти бульбашок, мірний стакан. Мильну основу можна зробити і з нуля, але для цього варто розібратись у процесах і з цього починати не можна. Миловаріння – це справжня наука, але в той же час – мистецтво!», – запевняє жінка.

У доробку майстрині декілька видів мила, а також шампуні, утім найбільше їй до снаги усе ж працювати над «мильною їжею».

«Мало хто з миловарів має терпіння до створення складних композицій. Більшість виготовляють мильні квіти, або ж ароматне мило різних форм у вигляді тваринок, просто заливаючи основу у силіконові форми і не переймаючись складними речами. Я ж маю душу митця і мені до снаги постійно занурюватися у світ прекрасного і не має значення, скільки часу це займе. Нехай над одним виробом працюю навіть тиждень, але для мене головне – результат. Загалом дуже люблю смачно поїсти і готувати. Ймовірно, через це вибір зупинила на «мильних стравах». Наприклад, маю мило у вигляді вареників, шинки, хліба, круасанів, піци, десертів, овочів, фруктів, сала, бутербродів, риби, ковбас. Хто вперше бачить, не зразу відрізняє від натуральних продуктів», – зізнається жінка.

Свої роботи умілиця доповнює відповідними приємними ароматами і стверджує, що багато хто тримає їх виключно у якості сувеніра і ніколи не використовує за призначенням.

«Мені приємно, що людям подобається моє мило. Тішить, що дехто категорично не хоче ним митися, надає перевагу милуванню, – із посмішкою запевняє вона. – Добре, що зберігатися такі вироби можуть довго. Особливо цінують ручну працю європейці. Мої мильні «страви» є в Угорщині, Чехії, Словаччині, Німеччині, Австрії, Канаді, Англії, США, а також у багатьох куточках України та області. Особливо подобається працювати над фруктовими колекціями. Але найчастіше замовляють канапки, тістечка, сири та ковбаси».

Найбільшою роботою хустянки є кавун у натуральну величину, а найменшою – дрібні ягоди – яфини, полуниця, ожина.

«Мені подобається створювати мильні композиції, які за розміром такі ж, як у природі. За кольорами також підбираю відповідники. А коли ще й, скажімо, персик має аромат свіжого фрукта, його приємно навіть у руках потримати. Декому хочеться з’їсти. Тому завжди прошу дорослих обережно показувати мило дітям. Якщо надкусять, нічого страшного не трапиться, отруєння точно не буде, але ж все одно мило – це мило, а не справжня їжа», – наголошує умілиця.

У планах закарпатки – розробка нових видів натуральної косметики та подальше вдосконалення уже наявних навиків.

«Хочу попрацювати над новими «позиціями» – рідким милом та засобами догляду за волоссям. Їхня цінність має бути не в естетичності, а в корисних властивостях. Вони повинні бути цілющими, підходити як чоловікам, так і жінкам. А для краси й надалі працюватиму над «мильними» стравами і додавати у «меню» все нові й нові «наїдки». Наприклад, мрію створити казанок із бограчем, миску з човлентом та тарілку з голубцями. Також у планах урізноманітнити творчий доробок гуркою, шойтом та баношем. Ідей у мене чимало, головне – знайти час для того, щоб їх успішно реалізувати», – запевнила Руслана Кривляк.

Марина АЛДОН

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах