43081
09:33 2.042024

Сумчанка на Закарпатті шиє пасхальних кроликів і вивчає угорську

Цікаве 1878

Ганна Дубцова переїхала до нашого краю майже два роки тому. Каже, що з її області на початку повномасштабного вторгнення евакуювалося дуже багато людей. Закарпаття жінка обрала не випадково, саме звідси її зять Михайло і тут вона бувала неодноразово. Наразі сумчанка живе під Виноградовом і дуже задоволена своїм новим житлом, місцевими традиціями та вдячна людям, які стали її новими друзями.

Тутешні звичаї настільки припали до душі пані Ганні, що вона навіть вирішила освячувати паску у римо-католицькій церкві, хоча раніше ходила до православної та почала вивчати угорську мову. До Великодня сумчанка уже другий рік шиє своїми руками дивовижні сувеніри для знайомих – пасхальних кроликів. Роботи майстриня виконує у особливій техніці, у якій працює дуже мало умільців у всьому світі. Більше про себе та свої захоплення Ганна Дубцова розповіла «Карпатському об’єктиву».

Почала шити іграшки, щоб відволіктися від поганих думок

Техніка ґрунтованого текстилю використовується в основному для створення авторських іграшок. Утім лялькарством пані Ганна серйозно не займається, шиє сніговиків до Нового року, Санта Клаусів до Різдва та пасхальних зайців до Великодня. У інший час жінка зайнята трохи іншими справами…

«Я працюю онлайн у одній з європейських компаній. Займаюся продажем косметики. Хоча за віком пенсіонерка, але гроші зайвими ніколи не бувають. Роботу знайшла мені донька, яка наразі мешкає зі своїм чоловіком та з дітьми у Франції. Крім того, у вільний час люблю вишивати. За фахом я не кравчиня, але шити вмію зі шкільних років, навчилася у своєї матері. Багато років обіймала посаду інженера на одному з заводів, а потім трохи займалася власним бізнесом. На Закарпаття я переїхала до сватів. Живу з ними і опановую місцеві традиції. Вони мені настільки подобаються, що вже багато чого й сама перейняла», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» жінка.

Сумчанка добре розуміє закарпатську говірку і зізнається, що інтенсивно вивчає угорську мову.

«Я дуже полюбила сестру свого зятя, Кларіку. Вона розлучена, живе з батьками. У неї є маленька донечка Вершука. Якщо Ельвіра, моя сваха, дуже заклопотана, бо ще працює, то Кларіка саме в декретній відпустці і ми з нею разом проводимо багато часу разом саме вдома. Вона стала для мене другою донькою. Коли в нас були інтенсивні обстріли, я сильно переймалася, багато плакала, нервувала, адже там залишилися і друзі, і родичі… Тож Кларіка мені порадила, аби відволіктися, зайнятися рукоділлям і показала в інтернеті ведмедика, зшитого у техніці ґрунтованого текстилю. Мене це запалило, адже іграшка мала милий і кумедний вигляд. Крім того, захотілося пошити таку ж для Верушки. Тоді й вирішила, що варто спробувати. Передивилася декілька відео, почитала ряд дописів від майстринь і розповіла своїй Наталі про те, що маю бажання спробувати шити іграшки. Донька запевнила, що у Європі такі вироби дуже цінуються і коштують шалені гроші і аби підтримати мене, купила майстер-клас однієї відомої французької майстрині. Мову ми в родині усі знаємо добре, тож уроки ще більш надихнули і мотивували до дій», – зазначила Ганна Дубцова.

Першу іграшку умілиця пошила у травні минулого року. Це був ведмедик для Верушки. Потім зробила ще декілька виробів для друзів сім’ї і приступила до зимової колекції. Загалом у доробку жінки більше 50 виробів у стилі ґрунтованого текстилю.

Кожного зайця потрібно одягнути

Великодніх кроликів пані Ганна почала вперше шити у середині січня. Зараз у неї вже 10 готових зайчиків і на такій кількості зупинятися майстриня не хоче.

«Я не релігійна фанатка, але в вищі сили вірю. Раніше ходила до православної церкви, а тут усі католики. Із радістю ходжу на службу з родиною. Хоч і нечасто. Мелодія органу настільки зачаровує, що у відчуваю блаженство. Паску освячуватиму також у цьому костелі. Більше того, почала вивчати угорську. Моєю вчителькою є Кларіка. Зізнаюся, мова важка, але бодай зрозуміти, що від мене хочуть уже можу. Навіть дещо відповісти… Про католицькі традиції раніше мені нічого не було відомо. Тож коли дізналася про кроликів, які нібито несуть писанки, це мене дуже надихнуло. Зараз займаюся колекцією саме таких великодніх іграшок. Роботи не продаю, виключно їх дарую. Підручні матеріали або закуповую сама, або надсилає донька», – запевнила умілиця.

Тож що потрібно уміти, аби створити виріб у цій непростій техніці?

«Передусім треба мати викройки і знати шити. Схеми є в мережі, їх знайти нескладно. Уже зшиту іграшку потрібно просочити клеєм ПВА, або ж акриловим ґрунтом. Відтак робота повинна просохнути. Після цього можна починати її розмальовувати або акриловими, або масляними фарбами. Принцип роботи приблизно такий, як і при ґрунтування полотна для картини. Після такої процедури іграшка стає більш жорсткою і тримається її форма. Фарби потрібно наносити 2-3 шари. Готову роботу я ще покриваю лаком. У цьому стилі можна працювати не лише з тканиною, але й із пап’є-маше, або з керамікою. Аби іграшки були ще більш гарними, для них можна пошити і одяг, і взуття, і головні убори. Це вже частково – стиль тільда», – наголошує пані Ганна.

Крім власне пасхальних кроликів, умілиця оздоблює вироби маленькими деталями – кошиками, писанками.

«Зайців я всіх без винятку одягаю, кожному даю в лапки якісь дрібнички. Скажімо, писанки ліплю з полімерної глини або з паперової маси. Із такого ж матеріалу роблю квіточки, курчат, пташок, метеликів, морквини… Над одним виробом у середньому працю від трьох днів до двох тижнів. Зайчики невисокі – у середньому 20-30 сантиметрів. Найбільший має висоту 70 сантиметрів, найменший – 18. Проте пошиття нарядів теж займає певний час, як і власне промальовка самого виробу. У якості підставок використовую обрізи гілок чи стовбурів дерев. Їх мені приносить сусід. Такі вироби можуть не лише прикрасити будинок, але й ними можна причепурити до свят подвір’я. Також вони підходять для дитячих ігор. Утім я б назвала саме зайчиків більше святковим атрибутом і елементом декору», – наголошує Ганна Дубцова.

Загалом тварин майстриня дуже любить і мріє про власного декоративного кролика.

«Кролики такі ж милі, як і котики. Це тваринки, які не скривдять. Але поки я живу хоч і в родичів, але не у власній квартирі, не можу собі дозволити завести якусь домашню тварину. Тому радію, що маю нагоду хоча б створювати іграшкових звірят. Найбільше втіхи вони приносять малечі. Мене дуже надихає, коли подарованому кролику дітки так радіють, що можуть навіть розплакатися від щастя. Крім зайчиків я шила ведмедиків, гусочок, курочок, котиків та песиків», – розповідає умілиця.

На думку пані Ганни, найбільше в роботі її надихає не результат, а сам процес.

«Коли шию виріб, ще не знаю, який вигляд він матиме. Приблизну картину бачу, коли вже робота розмальована і коли починаю чи в’язати кофтинку для іграшки, чи шити їй штани. І такі моменти є найбільш приємними. А коли бачу готовий результат, уже думаю, кому б цього зайчика подарувати, кому зі знайомих діток він підійшов би. Завжди підбриваю іграшку під конкретного малюка. Люблю створювати приємні сюрпризи», – каже жінка.

На майбутнє сумчанка мріє більше опанувати техніку пошиття нарядів для ляльок, вивчити декілька нових стилів, аби її вироби стали ще більш довершеними та ще більше радості приносили своїм маленьким новим власникам.

Марина АЛДОН

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах