Закарпатка у Франції: замість паски омлет, а замість шовдара – ягня

Ангеліна Павлій із Хуста вже три роки живе у місті кохання – Парижі. Дівчина навчається у Франції і планує після повернення додому відкрити власний бренд косметичної продукції. До європейських звичаїв закарпатка вже звикла, хоча спочатку все видавалося їй занадто дивним і нелогічним… як от те, для прикладу, що на Великдень писанки приносять дітям не хрещені, а нібито двозни… і не аби-звідки, а прямо із Риму і їх малеча обов’язково повинна зібрати у кошики.

Більше про те, як святкують одне з найбільших релігійних свят французи, чим ласують за щедро накритим столом, як розважаються і які ще незвичні для нас традиції там існують Ангеліна розповіла «Карпатському об’єктиву».

На Вербну неділю освячують розмарин

Ангеліна багато подорожує по всій Франції. Вона запевняє, що тамтешнім студентам таке задоволення, як правило, по кишені, адже більшість підробляють, до того ж ще й багато поїздок оплачують меценати, які опікуються певними навчальними закладами. Звісно, мова йде про тих, хто добре вчиться. Тож за декілька років хустянці вдалося побувати у різних провінціях і дізнатися про тамтешнє життя багато цікавого.

«Загалом я побувала у багатьох європейських містах, але поділюся лише французькими традиціями. Деякі з них є спільними для всієї держави, а деякі притаманні виключно певному регіону. Наприклад, у окремих, як у Німеччині, для прикладу, вважають, що великодні яйця приносить кролик, але в інших переконані, що це – виключно робота пасхальних дзвонів. На церквах дзвони замовкають увечері у Страсний четвер. За повір’ям, у цей час вони відправляються аж до Риму, аби там назбирати писанок. Ця традиція, кажуть, виникла ще у VІ сторіччі. У ніч проти неділі ці дзвони повертаються і розкидають яйця по садах і газонах. Тож вранці завдання діток їх зібрати. Це – дуже цікаве заняття, бо малеча навіть змагається, хто більше знайде. Якщо родина мешкає у квартирі, то солодощі потрібно відшукати у приміщенні. Додам, що яйця – це не традиційні для нас писанки, а шоколадні вироби і їх батьки завчасно приховують, аби діти добре потрудилися, визбируючи солодкі сюрпризи. А от фарбувати, розмальовувати чи якось оздоблювати звичайні курячі яйця або їхню шкарлупу тут не прийнято взагалі. Зате кондитери уміють створювати вишукані шоколадні шедеври, які користуються шаленим попитом», – зізналася «Карпатському об’єктиву» дівчина.

За словами закарпатки, до Великодня французи ретельно готуються протягом цілого місяця. У цей період по всій державі проводяться усілякі ярмарки, де можна придбати як сувеніри, так і усіляку смачну їжу.

«Такого суворого посту, як у нас, тут немає взагалі. Хоча пісних страв у місцевій кухні багато і вони неймовірно смачні. На Вербну неділю освячують не гілки верби, а розмарин. Це мене сильно здивувало. До Пасхи вулиці, дерева та будинки ретельно причепурюють кольоровими гірляндами та стрічками. Всюди атмосфера дуже піднесена та велична. Один одному французи найчастіше дарують дзвіночки, які вважаються головним атрибутом цього свята, символом продовження життя та веселощів», – запевняє Ангеліна.

Хустянка також стверджує, що на великоднє богослужіння у Франції до церков приходить багато людей, хоча зазвичай до храмів навідуються не щотижня. А от, як у нас, у гості один до одного ні в неділю, ні в понеділок ніхто не ходить, бо Пасха вважається сімейним святом. Проте родини залюбки вибираються на пікніки кудись на природу… або просто в парк, де відпочивають прямо на газонах.

Замість паски – багет або омлет

Якщо у нас жодне застілля не обходиться без шинки, тобто шовдаря, то родзинкою святкового столу для французів є запечене ягня. У деяких регіонах його може замінити молода курка або курча.

«Паски, як у нас, також ніхто не пече. Замінити їх може звичайний багет із ковбасою та оливками, або ж омлет. Наприклад, у комуні Бесьєр організовують народні гуляння і випікають гігантський омлет із 4-15 тисяч яєць. Робиться все це на велетенській пательні, десь метрів 4 у діаметр і на природі. Використовують для випікання 40 літрів олії. Омлету вистачає, аби нагодувати 8 тисяч осіб. Скуштувати його, між іншим, пропонують усім охочим. Шматочки страви роздають безкоштовно. Крім того, пекарі до цього дійства одночасно випікають півтораметрові батони і також пригощають усіх присутніх», – зізнається Ангеліна Павлій.

Загалом, як переконує хустянка, у кожному регіоні Франції свої великодні страви.

«У Ельзасі, скажімо, випікають із тіста баранчиків. Запікається страва у керамічній посудині, яка повинна бути в кожної господині. Традиція ця ще дохристиянська і знаменує появу на небі молодого сонця та народження ягнят. Випекти такого баранчика непросто. Спочатку довго збивають жовтки з цукром, потім білки. Усе обережно змішують, аби тісто вийшло повітряним і дуже ніжним. У Лімузені на Вербну неділю є звичай випікати бріош – солодку булку трикутної форми. Вважається, що вона символізує Трійцю. Хоча корені страви язичницькі і насправді знаменували родючість. А неподалік у Шаранті випікають солодке печиво з діркою посередині. Гасконці до Великодня готують турто – пиріг, який присипають цукром. На острові Корсика популярною є солодка булочка, яка називається кампаніль. Це – виріб у формі корони, всередині з яйцями. Досить цікаво, що їх поміщають у тісто у цілому вигляді і зі шкарлупою. Аби посмакувати, хліб розламують, яйця виймають, чистять і так їдять. Зазвичай це відбувається аж в понеділок. Ці всі смаколики можна придбати і в кондитерських чи на ярмарках, не обов’язково самостійно випікати вдома», – розповідає закарпатка.

Також Ангеліну здивували і інші святкові страви.

«У провінції Беррі, наприклад, яйця запікають з пасхальним паштетом. Фарш зі свинини вставляють у листкове тісто разом зі звареними яйцями. Із цією стравою потім там ходять до сусідів і вихваляються, у кого вона краще оздоблена. А у Провансі на Страсну п’ятницю подають айолі – майонез із часником, приправлений овочами, рибою, але без яєць. А в неділю на Пасху запікають молодих ягнят. Їх смажать із молодими овочами та місцевими прянощами», – наголошує вона.

Ще про один дивний звичай, який побутує на острові французькому Корсика, не менше здивував Ангеліну.

«Там Страсну п’ятницю відзначають доволі дивним чином. Релігійна церемонія проводиться на відкритій місцевості, де присутніми є багато глядачів. Доброволець одягається у стару одежу, дає себе закувати ланцюгами, обличчя прикриває капюшоном. Він повинен через усе місто протягнути на собі величезний хрест і тричі з ним упасти, як свого часу падав Христос. Дійство відбувається у місті Сартен. Шлях займає приблизно 2 кілометри в гору. Особа страдника відома лише одному священнику. Він приймає заявки від сотень бажаючих за декілька місяців до цього дня і вибирає когось одного. Нікого, звісно, не розпинають, але видовище захоплююче», – запевняє дівчина.

Також, як наголошує хустянка, у Франції до Великодня проводиться багато народних гулянь, усі веселяться і вміють робити це щиро.

«Французи вважають свою країну колискою християнства, тож гуляють на всі сто. У неділю ніхто не працює. За межами туристичних районів закриваються навіть кафе та ресторани. Зате проходять усілякі народні гуляння, конкурси, розваги, ігри, особливо для дітей. Серед цікавинок ще б назвала прикрашання до Пасхи джерел гірляндами, стрічками, яйцями та гілками дерев. Також у багатьох містах організовують урочисту лицарську ходу, а ще – у певних місцевостях вулицями їздить нарядна карета, запряжена чотирма білими кільки і звідти роздають дітлахам шоколадні яйця», – розповідає закарпатка.

Загалом Великдень у Франції Ангеліна Павлій вважає дуже цікавим і хоч тамтешні звичаї кардинально відрізняються від наших, залишаються не менш захоплюючими, яскравими та неймовірно колоритними…

Марина АЛДОН