Як у Перечині Преображення Господнє відзначили і що освячували у церкві

Преображення Господнє і Спаса нашого Ісуса Христа, яке в народі називають Яблучним Спасом, вважається одним із найбільших церковних свят і входить до циклу «дванадесятих» днів і вважається третім святом після Різдва та Великодня. За юліанським календарем православна і греко-католицька церква його відзначали 19 серпня. З вересня 2023 року діятиме новий церковний календар, отож наступного року Преображення відзначатимуть 6 серпня.

Дванадесяті свята присвячені подіям земного життя Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці. У Преображення Господнє прославляється поєднання божественного та людського начал в Ісусі Христі.

Розповідь про подію в Євангеліях

Преображення Господнє описане в Євангеліях як таємниче преображення (перетворення), явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор (Табор).

За Матвієм, Марком та Лукою, одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів: Петра, Якова та Івана, – і привів їх на «високу гору», яку часто ототожнюють з горою Фавор. Там на їхніх очах він «переобразився»: його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явився Мойсей та Ілля. Світла «ясна» хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте». Петро, думаючи, що остаточно надійшла година Божої слави та вічного святкування Кущів, хотів натягнути три намети. Але за мить апостоли не побачили нікого, крім самого Ісуса. Розповідь про преображення подається між двома повідомленнями Ісуса про близьку смерть і воскресіння. У цій сцені присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом означає зв’язок між Старим і Новим Завітом. Світло, що переображує Ісуса, є водночас відображенням божественної слави і передвістям слави його воскресіння. Вона не осяє його, допоки він не пройде випробування смертю. Троє очевидців Преображення Ісуса стануть очевидцями його агонії.

Свято урожаю

На Закарпатті, як загалом в Україні, Свято Преображення Господнього частіше називають святом Спаса, Другий Спас, Медовий Спас, Яблучний Спас. У народі празник Спаса мав світське значення, пов’язане зі святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісне коріння сягає дохристиянських вірувань. Адже майже в усіх давніх народів існували урочисті свята врожаю.

Звичаї і традиції

Красномовним свідченням того, що Спас символізував свято врожаю, яке згодом використало в своїй обрядовості християнство, є звичай освячувати в церкві дари природи: овочі та фрукти, продукти бджільництва.

Кореспондентка «Карпатського об’єктива» побувала в храмі Миколая Чудотворця м.Перечин Мукачівської греко-католицької єпархії. Після святкової Літургії вірники виходять і з кошиками стають довкола церкви. Отець Михайло спочатку кадить їх, а потім освячує. «Благословляються і освячують першоплоди», – каже священик. До них люди поставили мед, овочі та фрукти, які виростили самі, зібрали в саду чи купили на торгових точках. А це: гроно винограду, яблука, груші, сливи, персики, банани, помідори, огірки, стручки квасолі, картопля, цибуля, часник, качани кукурудзи. Дехто приніс і воду.

– Воду освячують 14 серпня, на Маковія. Це був понеділок. Не могла прийти до церкви, бо була на роботі, – каже пані Оксана. – До кошика поставила все, що вродило: яблука, сливи, груші, помідори. Купила півлітрову баночку меду за 150 грн. Поставила і кетяги калини – символ нашої України. Щодня молюся і прошу в Господа Бога припинення війни, миру, перемоги, захисту наших воїнів. Завдяки їм можемо ходити на роботу, до церкви.

Звернула увагу, що кетяги калини були у багатьох кошиках.

Орися Василівна оздобила свій кошик декоративними соняхами, які виростила на своєму квітнику. «Сонях – теж символ України», – тримаючи онучку за руку, зауважує жінка.

Мою увагу привернула жінка з букетами сухоцвітів, трав. Пані Марія розповіла, що вона родом зі Львова, 40 років живе в Ужгороді, останні три роки працює на залізничному вокзалі в Перечині.

– На Преображення на Львівщині завжди освячували полин. Цю традицію я сповідую досі, хоча і живу в Ужгороді. На декілька хвилин відлучилася від роботи, щоб прийти до церкви. Для освячення принесла яблука, сливи, воду, сухоцвіт, м’яту, полин, колоски пшениці, які ставлю на Святвечір. Воду п’ємо при недугах, фрукти споживаємо, а квіти і трави зберігаємо у вазі як оберіг від бід, усього поганого, – поділилася родинними звичаями і традиціями пані Марія. Вона радо подарувала мені декілька гілок гіркого полину.

Після освячення кошиків відбулося святкове миропомазання та велика Вечірня.

Народні прикмети

Який день на Яблучний Спас, таким буде і Покрова (14 жовтня), і весь січень.

Якщо на Яблучний Спас суха, ясна погода, то і осінь буде суха, без дощів, а зима сувора.

В суботу 19 серпня у Перечині було тепло, спекотно, +32, без дощу. Спасівські прикмети вказують на довготривалу посуху та спеку.

Преображенська церква на Цегольні

На Закарпатті є декілька преображенських церков. Найвідоміша з них – в Ужгороді, по вулиці Цегольнянській. Це об’єкт культурної спадщини обласного центру, одна з найдревніших церковних будівель краю. Виникнення споруди у більшості джерел датується 18 ст., хоча зустрічаються і більш ранні згадки про церковну будівлю. У першій половині 19 ст. настоятелем церкви був просвітитель Михайло Лучкай. До 1949 року церква була греко-католицькою. Того року храм перейшов у розпорядження православної громади.

Греко-католикам не вдалося повернути стару міську церкву. 30 березня 2008 року владика Мілан освятив ділянку під спорудження нової греко-католицької церкви за проектом ужгородського архітектора Петра Сарваша. Модерну церковну споруду звели біля старої Цегольнянської святині.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора