Рідке золото: закарпатка вже понад 40 років виготовляє домашню олію

Пані Марія з Велятина, що на Хустщині – людина, яку добре знають усі поціновувачі натуральної закарпатської продукції. Жінка більше чотирьох десятиліть займається виробництвом соняшникової олії.

Знайомимося з нею на центральному ринку у Хусті. Неймовірно привітна і обізнана у своїй справі, але може поговорити на будь-які теми. Під час розмови демонструє свою крафтову продукцію, яку виготовляє хоч і не у промислових масштабах, та на продаж завжди має декілька літрів свіжої домашньої олії. Прізвище жінка просить не називати, та на діалог іде легко. Біля неї майже завжди людно, бо має чимало постійних клієнтів, які про неї відгукуються тільки позитивно. А дехто приходить просто так, аби поговорити, обмінятися новинами та хоча б привітатися і спитати, як справи… Торгує олією закарпатка давно, утім робить це передусім для того, аби мала кошти на хліб та до хліба, бо залишилася без чоловіка, який був не просто чудовим сім’янином, але й неймовірно хорошим інженером, добре знався у газовій справі.

“Виготовляю олію не вдома, а в Кошелеві. Там є спеціальний пристрій, прес, за допомогою якого й вичавлюється масло з соняшникового насіння. Це цілий доволі непростий технологічний процес. Насінини повинні бути олійними і якісними, аби продукція вийшла такою, як треба. Загалом олію можна робити із соняшникової мезги двома способами: або віджимом, або ж екстрагуванням. Більш екологічним є віджим, хоча й вихід продукції при цьому менший. Для цього перед віджимом насіння прогрівають у жаровнях, перемішуючи при цьому і зволожуючи. Температура повинна бути 100-110 градусів. Далі власне віджимають олію. Вона має особливий смак. Віджим може бути і холодним. При цьому у насінні зберігається більше корисних речовин. Із самого ж лушпиння потім робиться боґач, який згодовується худобі, тобто процес можна назвати безвідходним і доволі вигідним, – розповідає господиня «Карпатському об’єктиву».

Як наголошує жінка, лушпиння соняшника дехто спалює, використовує його для обігріву приміщень, а дехто ще й робить із нього спеціальні паливні брикети.

«Процес виробництва олії виглядає наступним чином: насіння очищається від лушпиння, вичавлюється з нього рослинне масло, олія відфільтровується, очищається. У домашніх умовах, аби отримати невелику кількість олії насіння можна очистити або за допомогою млина, або обробити за допомогою блендера, м’ясорубки чи кухонного комбайну. Якщо до зернової маси додати меду, вийде чудова смачна халва», – ділиться цінними порадами жінка.

Саме насіння закарпатка купує, але каже, що дехто вирощує для себе соняшник самотужки.

«Виробництво домашньої олії – насправді зовсім не новинка сучасності, це – давня закарпатська традиція. У давнину цим займалося багато родин. Пресів у нашому краї було чимало, зараз – у одиниць. Процес виготовлення цього смачного продукту хоч і не є складним, але тривалий, займає близько року. Варто врахувати те, що сам соняшник потрібно посадити, зібрати, очистити, віджати олію, відфільтрувати її. Бо ж на початку продукт не такий золотистий і чистий, який бачить покупець. Знаю, що дехто робить олію навіть із гарбузового насіння та виноградних кісточок. Мені більше подобається саме соняшникова олія!», – стверджує пані Марія.

Олія у закарпатки справді дуже смачна. Її нахвалюють усі, хто хоч раз спробував. А яка ж вона запашна, які аромати доносяться з неї, якщо відкрити пляшку!

«Аби олія зберігалася довше, маю для ґаздинь одну зовсім просту пораду, – зазначає продавчиня і виробниця. – Відкриваєте вдома пляшку, додаєте в олію чайну ложку солі і кладете в холодне темне місце, наприклад, у підвал. Головне, аби вона не «вхопила пар», тобто не зберігайте олію на кухні, де варите-смажите, бо вона таким чином швидше псується, біліє, адже не любить воду. Якщо ж скористатися моєю рекомендацією, може простояти навіть пів року і більше.

Колеги, що торгують поруч із пані Марією, кажуть, що вона знає про свою продукцію все, багато читає, цікавиться новинками, бо цій справі присвятила вже більше 40 років і чи не кожному покупцю розповідає багато цікавого про олію.

«Магазинна олія може бути дуже шкідливою, особливо, якщо на ній постійно смажити. Така їжа з часом може викликати навіть рак. І це – не порожні слова, а дослідження вчених, які є у вільному доступі і які може прочитати кожен. Домашня олія – більш безпечна, бо не є рафінованою. Нерафінована продукція проходить лише механічну фільтрацію і зазнає меншої обробки, тому вона і вважається більш безпечною для споживання. На якість продукту ще й впливає метод віджиму. Скажімо, олія, яку отримано методом віджимання, який зветься «сирим», бо при цьому продукт виключно відстоюють і фільтрують, має неймовірно високі смакові і поживні властивості. Якщо домашню олію вживати регулярно, нормалізується травлення, покращується імунітет», – розповідає жінка.

Розглядаючи продукцію закарпатки, одразу в уяві постає домашня кухня, накритий стіл… миска із печеною картоплею, яка плаває в пахучій олії… салат та варена квасоля…

«Я сама використовую у приготуванні страв тільки власну олію та й іншим раджу, – запевняє пані Марія. – Вона дуже багата вітамінами A, D, E, К, групи B, фітином, містить багато потрібних організму кислот, таких як пальмітинова, олеїнова, лінолева, стеаринова, велику кількість білків, вуглеводів, мінералів, лецитину і дубильних речовин. Колись наші пращури називали олію рідким золотом і я можу з ними повністю погодитися. Цей продукт є безцінним навіть для волосся і шкіри. Чому колись у дівчат було волосся нижче поясу, блискуче, шовковисте, пишне? Бо вони споживали тільки натуральну їжу! Зараз далеко не кожна красуня може відростити такі довгі коси. Та й до косметологів наші бабусі також не ходили, бо не було як потреби, так і самих спеціалістів, а обличчя при цьому у них було чистим, без прищиків, шкіра мала здоровий вигляд, аж сяяла», – запевняє співрозмовниця.

А ще, за словами пані Марії, домашня олія здатна виводити холестерин та очищати судини.

«Вона навіть уповільнює процеси старіння! Колись не було стільки інфарктів та інсультів у людей! Чому? Що наші діди брали з собою на поле, коли йшли косити, чи саджати овочі, городину, або збирати врожай? Не котлети, відбивні та суші! А звичайну власноруч вирощену картопельку, цибулю, олію та хліб. І олія та була не з супермаркету, а зі звичайного сільського пресу! Проста їжа, так, але ж більш корисна, ніж напівфабрикати чи оброблені «хімією» продукти з магазинів», наголошує вона і має рацію.

Ціни у пані Марії на домашню олію також приємно радують. Вона дає літр свого «рідкого золота» всього за 90 гривень. І ця олія справді варта тих грошей, бо не просто корисна, а ще й дуже смачна!

Марина АЛДОН