Василь Шотник із Тячева на Водохреща моржував у 54 водоймах 12 країн світу

Кажуть, що на Водохреща вода стає цілющою. Принаймні в останні роки на Закарпатті на це свято охочих зануритися в холодну річку стає все більше і більше. До водойм вишиковуються цілі черги бажаючих відчути адреналін пірнання в крижану купіль.

Василь Шотник із Тячева купається в холодній воді взимку вже далеко не перший рік. За його словами, при цьому він жодного разу не застудився. А занурення у водойми 19 січня для чоловіка стало вже своєрідним трендом, навіть особистою естафетою з усе новими і новими цілями. Закарпатець каже, що на свято пірнав не лише в місцеві ріки, але й практикував моржування у інших областях України, навіть у інших країнах світу. Звісно, це все зайняло роки… Детальніше про своє захоплення та плани на майбутнє він розповів «Карпатському об’єктиву».

Холодна вода зцілила від ревматизму

Пану Василю із Тячева 64 роки. Більше 30 із них він моржує. Робить це не лише на Водохреща, але й впродовж майже всієї зими.

«У дитинстві я був дуже кволим і хворобливим. Мама вже й не знала, до яких лікарів звертатися… що зі мною робити. Але одного разу до нас завітала сусідка, коли я саме лежав із нежиттю у ліжку… і вона порадила вивести мене взимку на подвір’я і почати обливати холодною водою. Мама, почувши таке, почала хреститися і кричати на знайому! Вона запевняла, що не відправить на той світ власного сина. Але слова тієї жінки закарбувалися мені у пам’яті на все життя. Тоді ми ще жили у селі, де кожен кожного знав і, як переконувала мати, сама сусідка своїми порадами не користувалася. Не моржував ні її чоловік, ні її діти. Тому мені категорично заборонили вдаватися до радикальних методів. Сам я ще був тоді малим, мав років 9-10, рішення не приймав, слухав дорослих», – зізнається «Карпатському об’єктиву» закарпатець.

Через багато років тячівець усе ж вирішив скористатися порадою односельчанки і почав загартовувати організм холодною водою.

«Дитячі недуги я потроху переріс… але в 30 років у мене почався ревматизм. Тоді я вже був одруженим, мав двох доньок та мешкав у Тячеві. Ходив від лікаря до лікаря, але жодні препарати мені не допомагали. Почали опускатися руки… мені ставало все гірше і гірше. Була вже осінь, дощі… як я пригадав свою сусідку та її слова. Самої жінки на той час вже давно не було серед живих. От тоді й почав практикувати купання в холодній воді. Спочатку обливався у ванній душем. Потім наповнював корито крижаною водою і лежав там хвилин 3-5. На річці моржував вперше 19 січня 1991 року, тобто… рівно 32 роки тому. Не робив це показово, шукав місця, поблизу яких нікого не було. Але після цього мені почало ставати все краще і краще. Згодом про ревматизм і зовсім забув, як і про будь-які інші недуги. Моржую я навіть сьогодні, але не один день у році, а більшість часу. Лише коли дуже сильні морози не йду до річки, а обливаюся холодною водою вдома», – наголошує чоловік.

І зараз Василь Шотник у доброму здоров’ї, на вигляд навіть молодший за свій вік. Та головне, що своє самопочуття вважає відмінним, ні на що ніколи не нарікає.

На Закарпатті перепробував усі ріки

Уже багато років поспіль для пана Василя занурювання на свято Водохреща стало знаковою подією. Де б він не був 19 січня, обов’язково купається у водоймі.

«У нашій області майже немає такої ріки, такого потічка, де я б не пірнав. Найчастіше роблю це на Тисі. Але був на свято і в Ужгороді, занурювався в Уж, був у Хусті, де випробував Ріку, був навіть на Шипоті… На жаль, деякі водойми сильно забруднені, але я все одно ліз у воду. Відчув на собі принади зимової Тереблі, Апшиці, Тересви, Латориці, Білої та Чорної Тиси. Місцеві водоспади також перепробував практично всі. Загалом мені дуже подобається подорожувати і разом з родиною у минулі роки ми часто взимку кудись їхали», – ділиться думками Василь Шотник.

Пощастило на Водохреща закарпатцеві купатися навіть у Йордані.

«Це була поїздка, яку організовувала церква. Нас їхала ціла група. Я давно мріяв зануритися власне в цю річку, адже Ісус Христос приймав хрещення саме у Йордані. У той же день мені поталанило купатися і в Мертвому морі. Загалом враження неймовірні. На Водохреща в тих місцях страшенно багато паломників із усього світу. Купатися йдуть цілими натовпами і випускають у небо голубів. Я б не сказав, що Йордан – велика річка. Але він випромінює якусь могутню духовну велич. Однозначно… він є місцем сили!», – запевняє закарпатець.

За словами пана Василя, 19 січня він занурювався у водойми аж у 12 країнах світу.

«Я купався у багатьох ріках нашої держави. Це було і в Дніпрі у Києві, і біля Одеси у Чорному морі, і в Азовському морі на Херсонщині… Бував і в сусідній Франківщині, де занурювався у річку Прут, і в Десні на Сумщині купався… А от у Дністер занурювався в Хотині. У Вінниці випробував Південний Буг… У Дунаї купався в Угорщині. До речі, там таких дійств на Водохреща, як у нас, немає, але зі мною купалося чимало моржів… і не лише земляків із Закарпаття, але й були між нами угорці. Крім того, знаю на дотик румунську частину Тиси. Кілька років тому ми з родиною саме там провели 19 січня і купалися навіть мої малі онуки. Там у нас була своя компанія, бо поїхали з друзями і до нас долучилися місцеві. Тож це було одне з найбільш яскравих святкувань. Там ми і в церкві побували, і багато визначних місць відвідали, і отримали незабутні емоції. Влтава у Празі… Зізнаюся, це – казка. Захопило не лише купання, але й мости через річку, архітектурна принада прекрасного міста. У Словаччині ми «дегустували» одночасно декілька річок. Це були Ціроха, Лаборець та Горнад. Купався я і в Рейні у Німеччині, і в Сені у Франції», – каже чоловік.

Поталанило нашому земляку побувати на Водохреща навіть у Італії.

«Дуже цікавою поїздкою була в мене мандрівка до Італії. Я купався в Адріатичному морі. Там у січні набагато тепліше, ніж у нас, а зимові подорожі до морів є набагато дешевшими, ніж літні, бо не сезон. Щиро порадив би кожному відвідати Венецію. І купатися там насправді є де… І мова йде не про канали вздовж будинків, якими плавають човни та гондоли, а про справжні пляжі та місця відпочинку. До речі, Венеція – неймовірно цікаве місто, у якому заборонено годувати голубів. За такі невинні дії можна поплатитися штрафом – від 50 аж до 200 євро. А у плані засмічення довкілля нам є чого від венеціанців повчитися. За викинутий непотріб у громадському місці там штрафують на 100-200 євро. І це, як на мене, дуже правильно! До ручі, за купання у каналах теж можна отримати чималенький штраф – аж до 500 євро. А за подорож навіть у власному транспорті з голим торсом – 200 євро», – посміхається Василь Шотник.

Крім водойм екзотичних теплих країн та держав-сусідів відчув наш земляк принади занурення і у холодне Норвезьке море.

«Норвегія взимку – холодна країна. Хоча дуже цікава. Там я був 11 років тому. Крім моря спробував справжній холод річки Отра. Скажу так: купання там у січні – захоплення для витривалих і загартованих. Далеко не кожен готовий відчути такий адреналін. Але я задоволений. Мені було цікаво. Взагалі країна вікінгів маже здивувати багато чим. Але це – тема окремої розмови», – зізнається Василь Шотник.

Крім того, пощастило закарпатцеві 19 січня зануритися в Мораву у Австрії, у Віслу в Польщі, у Маріцу в Богларії, в Адріатичне море та річку Ледава у Хорватії.

«Мрію на Водохреща побувати ще в декількох країнах, цікавлять ще окремі ріки. Наразі в моєму «підводному» доробку занурення аж у 54 водойми, однак дуже хочу це число довести хоча б до 60…. Хоча знаю, що для цього потрібно ще декілька років! Та життя триває. Вірю, що у мене все вийде!», – підсумовує цікаву розмову Василь Шотник.

Марина АЛДОН