Як у Хусті воду святили і молилися за переселенців та воїнів

19 січня – Велике християнське свято Водохреща. У цей день прийнято освячувати воду. Також до Бога линуть особливі молитви. Це свято є третім і завершальним у різдвяному циклі.

Освячена у цей день вода вважається особливою. Передусім через те, що саме вона є головним символом свята, адже символізує Хрещення Ісуса Христа у ріці Йордані. Саме з моменту хрещення у віці 30 років Спаситель почав свій духовний шлях служіння та порятунку людства. Тому прийнято вважати, що вода у цей знаменний день має цілющі властивості, нею можна вилікуватися від усіляких недуг, очиститися, а також що вона не псується протягом цілого року. Наші пращури завжди тримали у оселі освячену на Йордана воду.

Тож у Хусті у храмі святого первомученика і архідиякона Стефана також проходило святкове богослужіння з нагоди Водохреща. Звершував його отець Тарас Ловска. У цей день у храмі було людно. Крім дорослих прийшло і чимало діточок. Були і гості, і навіть переселенці.

Атмосфера у церкві була урочистою і піднесеною. Серед молитов присутні молилися і за наших Героїв, і за загиблих бійців на фронті, і за тимчасово переміщених осіб, і за всіх, хто мав потребу у духовній підтримці.

Логічним акордом стало освячення води і виконання усіма присутніми пісні «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» більше відомої як духовний гімн України.

«Це свято для нас є дуже важливим. Пригадуються мені отець Теодор Мацапула, монах, який сказав дуже доречні слова. Він написав, що коли одного разу прийшов додому до однієї родини освячувати будинок, ходив по хаті, освячував, як раптом жінка забігла в кімнату, закрила двері, вимкнула світло і сказала: «Туди не можна заходити, бо там не прибрано». Але Господь не посоромився бруду нашої людської душі. Він показав, що для нього наша природа, бруд душі і тіла не стало соромом, а навпаки – нагодою, аби врятувати і очистити людину. Саме ці Богоявленські відвідини, це благословення родин – не привід показувати, як господиня гарно прибрала, або не прибрала, це – можливість за допомогою Йорданської води благословити і освятити кожну домівку, кожну людину, яка в ній проживає. Тож я щиро бажаю, аби ця подія для кожного була не лише приводом набрати священної води, а приводом, щоб зустріти живого Бога!», – розповів «Карпатському об’єктиву» отець Тарас.

Прихожани, які прийшли до храму розділити радість свята зізналися, що для них справді важливо в цей день стати учасникам великої події – відзначення Богоявлення.

«Не пірнанням до ополонки очищаються гріхи. Навіть не свята вода їх змиває, а ми самі очищаємося за допомогою каяття, молитов та смирення. Я тішуся, що мала змогу в цьому році побувати в церкві на свято Водохреща. Тут дійсно відпочивають душа і тіло, серце сповнює торжество, а піснеспів звеселяє і надихає!», – зізналася одна з вірянок Олена Кривка.

«Можу засвідчити, що Йорданська вода насправді є цілющою. У нас одного разу саме в цей день захворіла онучка і ми не знали, що з нею робити. Давали жарознижувальні, та не допомагало нічого. А потім ми дали їй напитися священної води, омили нею їй чоло, руки та ноги і дитині одразу стало легше. І мені не раз допомагала Водохрещенська вода. Знаю точно – вона особлива! Щороку приходжу на це свято до церкви, аби освятити її для родини!», – запевнив Степан Кадар.

Відтак після богослужіння усі вірники розійшлися по домівках. Хтось чекав на прихід священника, аби він окропив будинок чи квартиру священною водою, а хтось це зробив самотужки. Також кожен випив кілька ковтків водохрещенської води зі словами: «Христос охрещається! У ріці Йордані!»

Марина АЛДОН