Неймовірна різдвяна історія: котик-приблуда дав знак, що в родині буде поповнення

Чимало людей вірять і розповідають з власного досвіду, що в період новорічно-різдвяних свят можна передбачити свою долю, нагадати собі щасливе майбутнє. У цей час часто трапляються дива, неймовірні історії, які важко пояснити. Також радять придивлятися до знаків.

Про неймовірну різдвяну історію розповів кореспондентці «Карпатського об’єктива» Іван Грицищук із села Гуняді, що на Берегівщині.

– На Різдво 2017 року прийшли до нас колядувати дочка з чоловіком моєї хресної матері. Як і годиться в таке свято, файно погостилися, наказковалися (наговорилися). Гостей провів на вулицю, вони пішли, а я залишився любуватися зимовою красою. Тоді Різдво було із снігом, а не з дощем, як тепер. Вечоріло, дивлюся, по снігу талапає рудий клубок, нявкає так жалісно, мало не плаче, як мала дитина. Прийшовши до мене, котик почав тертися об ноги, лащитися. Відкривши ворота, кажу йому: «Но та пой (ходи) ». Думаю, їди доста, та щось му вержу, бо, кажуть, ото не ґазда, в якого на празники нема що дати зі святкового столу мачці, псові, птиці, худобі. Дав йому їсти, думаю, поїсть, та й піде собі геть. Минає день, другий, третій, але котик нікуди не йде з обійстя. Прийшла мені думка подивитися в Інтернет, що то означає, коли тварина приб’ється до хати. Прочитав, що якщо на Різдво приб’ється пес, то це добрий знак, не можна відганяти його від хати, бо це прибивається хороший та вірний друг. А якщо руде кошеня, то в родині буде поповнення. До того ж руда кішка вважається сонячною, вона відганяє від хати відьом, нечисту силу. Задумався. Наша дочка Галина вийшла заміж три роки тому, але онуками нас ще досі не порадувала. Звісно, з цього приводу ми всі переживали. Може, дасть Бог, Галинка завагітніє? Дружині кажу: «Віто, цього року в нас буде поповнення». Вислухавши мою розповідь про все це, про прибиша Рижика, вона лише рукою махнула: «Ти все щось вичитаєш і придумаєш собі».

Минуло десь півроку, Галинка каже мені: «Тату, ти будеш дідом, я вагітна». Я дуже зрадів. Наступного року в лютому Галинка народила онучку, назвали Софійкою. Вір – не вір усякому такому, а факт є фактом. Через півтора року Галинка народила другу донечку.

В обійсті Івана Івановича 6 котів і дві кішки. Усі такі розгодовані, що ледве ходять. За смачну їжу котяча орава не дає розгулюватися тут мишам та щурам. Хоча, каже Віта, сусідня хата стоїть порожня, там ґаздують і миші, і щури.

– У порожній хаті нема що їсти, тому вони там сплять, там у них спальня, а в нас – їдальня, – гуморить господиня.

Грицищуки живуть по вулиці Лужанській, 1. Чому в їхньому обійсті так багато кошачих та дві собаки, Іван пояснив так:

– Люди, які хочуть позбавитися пса чи мачки, везуть в інше село і залишають його на початку села або в кінці. Ми живемо на початку, тому всі викинуті тварини прибиваються до нашого обшаря. Я ніколи не відбивав приблуд. Тут місця досить, то хай живуть собі.

Невдовзі після того, як старий пес здох, прибилася чорна собака. Коли народила аж 8 цуценят, то Іван купував для них молоко, бо в суки не було для всіх молока. Як песики підросли, Іван пороздавав їх знайомим, залишивши тільки одного «сина» для компанії матері-собаці.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора