Закарпатка Дарина Данко створює з гіпсу оригінальні скульптурки і підсвічники

Гіпс – не тільки будівельний матеріал, але ще й чудова сировина для творчості. Все більше майстринь ліплять із нього цікаві й гарні вироби. Вони виходять не гіршими, ніж із дорогої полімерної глини.

Декор із гіпсової суміші вирізняється і міцністю, і доступністю. А якщо до творчого процесу додати креативу, то можна отримати витончені вироби. Так, зокрема, вважає мукачівка Дарина Данко. Ліпкою вона займається два роки і вже має в доробку декілька сотень робіт.

Тож що потрібно вміти для того, щоб гіпс перетворити на елемент дизайну чи просто гарну річ? Чим його фарбувати? Що може надихнути на творчість? Про це майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Працювати з гіпсом може навіть дитина

Ліпкою закарпатка захопилася, коли проходила заняття з арттерарії. Тоді вона мала в житті непросту смугу і творчість допомогла оговтатись, відновитися і навіть стала улюбленим заняттям у вільний час.

«Я займалася з психологом. Після розлучення в мене була затяжна депресія. На заняття з ліпки пішла, аби трохи відволіктися від негативних думок. Це була групова терапія. Ліпили з нами навіть діти. І у всіх виходило добре. Потім вироби ми ще й розфарбовували і це теж справило на мене сильне враження. Тоді зрозуміла, що хочу продовжити цим займатися сама у себе вдома. Мала різні ідеї, розуміла, що матеріал універсальний. Тож деякі тонкощі роботи передивилася в мережі, дещо почитала у групах серед майстринь, купила простий будівельний гіпс і взялась чаклувати. Навіть форм для роботи ще не мала, але горіла нестримним бажанням щось створити без сторонньої допомоги. І це був квітковий вазон. На жаль, не зберігся, я його випадково розбила. Другий виріб робила вже з молом (формою). Це була качечка. ЇЇ потім віддала племінниці. Зараз навіть точно не знаю, скільки зробила всього виробів. Не менше 200 точно», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

Дарина додає, що з гіпсу можна створювати практично все. Великих фінансових вкладень у творчість не потрібно, матеріал швидко висихає, досить міцний і його легко фарбувати.

«Треба, звісно, мати робоче приміщення. У мене це підвал. Тут відбуваються чорнові роботи. Гіпс у співвідношенні 1 до 2 розводиться з водою. Є спеціальний для творчості, але підійде на перших етапах і простий будівельний. Треба мати форми для заливки. Я спочатку для горщиків брала каструлі. Їх має бути дві, одна більша – як основа і менша, як серединка, а також прес, яким може слугувати звичайний камінь. Але готові форми краще придбати. Вони продаються на сайтах для рукоділля. Ціни помірні, а молди багаторазові. Завдячуючи їм вироби будуть справді правильними. Вони бувають пластикові і силіконові. Для кріплення елементів підійде монтажний клей, або ПВА, змішаний з гіпсом», – зазначає майстриня.

Коли виріб стає твердим і міцним, мукачівка його шліфує, ґрунтує і починає розмальовувати.

«Спочатку треба переконатися, що виріб сухий і чистий. Далі наждачкою обробляю його. Потім ґрунтую водоемульсійкою. Розмальовую акрилом. Дехто використовує гуаш, або навіть акварель. Фарба наноситься у 2-3 шари. Завжди треба чекати, аби попередній висох. Можна задекорувати оліфою, аби надати ефекту старовини. Відтак я покриваю роботу лаком. Нічого складного. Головне – терпіння», – стверджує Дарина.

У фаворі підсвічники

Найбільше зараз мукачівка створює підсвічників. Хоча охоче експериментує і з вазами, і зі статуетками, і зі скриньками для різних дрібних прикрас.

«Я завжди любила свічки. Від них віє якоюсь магією, загадковістю. Вони – наче міст між нашим світом і потойбіччям. Тому підсвічників роблю найбільше. Для них у мене є цікаві форми. Їх приємно розмальовувати. Іноді роблю комплекти – підсвічник і ваза чи підсвічник і попільничка. Оскільки маю основну роботу, творчістю можу займатися тільки вечорами і у вихідні. Проте для мене це найкращий релакс. Поринаю у все з головою і взагалі все земне мене перестає турбувати. Навіть лік часу не помічаю», – наголошує майстриня.

На творчість, за словами Дарини, вона надихає себе сама.

«Якщо хтось каже, що джерелом наснаги для нього є якась людина, чи природа, музика, то я сама себе і мотивую, і надихаю. Спочатку робила це для того, аби відволікатися від суму й нудьги, зараз навіть якщо приходжу додому не в настрої, все проходить, коли берусь до справи. Просто знаю, що треба, що в процесі з’являється легкість, окрилення і всі тривоги здаються вже несуттєвими. Щодо ідей, то черпаю їх переважно з інтернету, коли переглядаю вироби інших. Але стараюся нікого не копіювати, додавати щось своє. Але може сподобатися, скажімо, форма. І тоді шукаю, де б таку замовити. Або якийсь елемент декору може зачепити. Мені важливо не сидіти без діла і мати зайнятими і голову, і руки. Творчість, якою б вона не була, це завжди якісь високі духовні пориви і щось особливе, що нагадує медитацію, що дозволяє просто побути собою», – зауважує вона.

Більшість виробів умілиця роздарувала знайомим, але й собі дещо залишила.

«Я легко розлучаюся з роботою, бо знаю, що зроблю ще, навіть і краще. Мені приємно створювати для інших приємні сюрпризи. Але маю, наприклад, одну вазу, яку створила першою. Вона для мене знакова і пов’язана з певними подіями в житті. Її не віддам. Від неї віє приємними емоціями. Для мене це важливо. І маю ще декілька таких підсвічників, із якими не розлучаюся. Усе ж інше, якщо комусь сподобалося – легко віддаю», – запевняє умілиця.

На майбутнє Дарина Данко мріє опанувати ліпку з глини.

«Глина – особливий матеріал. Але з нею працювати затратно. Потрібно мати в арсеналі цілу купу дорогого обладнання. Але хоча б десь у гончарній майстерні спробувати свої сили страшенно хочеться. Шкода тільки, що це давнє традиційне для нашого краю ремесло зараз дуже занепало. Та, сподіваюся, відродиться, адже всі ми зараз повертаємося до витоків і все старе отримує нове дихання», – впевнена умілиця.

Марина АЛДОН