Як вберегти хурму, інжир, виноград та абрикоси від природних катаклізмів та хвороб

Розповіла садівник-виноградар Наталія Мартишинець-Бабота

Її називають господаркою Чорної Гори. У свої 70 виглядає набагато молодшою. І це лише зовні, а от енергійності та витримці позаздрять навіть молоді. У чому секрет? Наталія Мартишинець-Бабота з притаманною їй привітною посмішкою на вустах, зізнається: «Постійно потрібно бути в русі. От я дуже багато фізично важко працюю, завжди бігаю довкола своїх дерев та кущів, через постійні клопоти не маю часу на відпочинок. А скільки кілометрів здолаю на день, піднімаючись на гору і вниз, або коли йду в місто у справах. І перебування на свіжому повітрі заряджає. Безперечно рух – це життя. Нема часу старіти, коли робота кличе». Крім того, Наталія Дмитрівна – поліглот, володіє 6 мовами: українською, російською, французькою, італійською, угорською та чеською. Протягом 25-ти років викладала французьку мову учням міської ЗОШ №8, протягом 5 років була перекладачем у проекті «Медики без кордонів». Проте, протягом останніх років оселилася на Чорній Горі, облаштувавши побут: світло отримує від сонячних батарей, а взимку – від генератора, а опалює дровами.

Віднедавна побачила Наталію Дмитрівну в новому амплуа – сомельє, бо ж вона входила до складу дегустаційної комісії фестивалю «Угочанська лоза». Премудростям неповторного смаку та аромату сонячного нектару вона навчилася у своїх друзів у Франції – справжніх гурманів-виноробів. Та й, відверто зізнається, що має загострене відчуття смаку та запаху через гепатит. А в нашої героїні всі 5 видів. Саме гора і її дітище додає їй сил жити.

Зараз відомий у краї та за його межами садівник-виноградар на своїй сторінці у Facebook навіть конкурси на знання рослин по гілках своїм друзям проводить. Переможці, безперечно, отримують «смачні» призи, вирощені власноруч. Тож, пані Наталія залюбки поділилася з нашими читачами власним досвідом догляду за різними фруктами з урахуванням погодних катаклізмів, позаяк цей рік дуже специфічний.   

Читайте також: Персики на виноградівській Чорній горі плодоносять із червня до кінця вересня

– Цьогорічна зима була надзвичайно холодною. За всю історію мого перебування на Чорній Горі я не пам’ятаю таких низьких показників термометра. Раніше, при 15 градусах нижче позначки 0 у мене вже була істерика. А тут – мінус 22 (!). У лютому, коли почалася обрізка винограду, я не спішила, а передивлялася бруньки: чи живі, чи почорніли? На щастя, у мене весь виноград перезимував добре. Але гранати вимерзли всі дощенту. Залишився тільки один кущ дикий морозостійкий. Молоді пагінці з кореня повибивали, але тепер їм треба 3 роки рости, аби дали урожай. Найбільше шкодую за колекцією інжиру, яку знищив мороз: у мене був турецький, французький, кримський, наш гірський аборигенний, товщина якого сягала 30 сантиметрів, а висота 5 метрів, йому вже було 40 років. Він відновився, але треба час, доки виросте. Рекомендую класти інжир на землю лежачи, а пригнувши, накрити соломою, руберойдом чи шифером. Я ж накрила трьома шарами агроволокна 50-ки, яке мало зняти 15 градусів морозу, всередині була солома, а зверху клейонка. Проте, все вимерзло. Хурма і ківі чудово перезимували. А от екзотична азіміна трілоба або банан небраски родом із Канади, тож сильні морози витримує. Проте тепер, під час спеки, згоріло листя. Це мені наука, що на жаркі дні його треба загортати зеленою сіткою, притінивши від сонячних променів. Це унікальна рослина. Бджоли її не запилюють, оскільки квіти дуже неприємно пахнуть. Натомість роблять це зелені мухи. Проте, щоб вони сіли і запилили цвіт, на гілку  треба прив’язувати кусень тухлого м’яса і обов’язково мають цвісти сусідні дерева азіміни. У мене є один саджанець і два сіянці, а цьогоріч зацвіли і сіянці. Щеплені саджанці дають урожай на 4-ий рік свого життя, а от сіянці тільки на 8-9-ий. Їх я посадила із кісточок, та азіміна чудово розмножується живцями. Зараз я планую висадити 50 кущів цього екзоту, який є надзвичайно рідкісним на Україні, – розповідає Наталія Дмитрівна. – Винограду у мене десь 170 сортів, понад 700 кущів. Справа в тім, що кожного року мені з Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені  В.Є. Таїрова» (Одеса) надсилають нові сорти для апробації. Також між собою обмінюємося саджанцями та бруньками виноградарі нашої Виноградівської асоціації. Останні 3-4 роки виноград дуже хворіє оїдіумом, через те, що жарка погода. Тоді треба обприскувати системними препаратами. Я їх не використовую, бо в мене біопродукція, а застосовую від оїдіуму і всіх видів гнилі тільки колоїдну сірку. Цьогоріч я не могла обприскувати, тому засипала під кущі порошок сірки і це більш ефективно, аніж обприскування. Коли волога, тепла погода – розвивається мільдью і його треба обробляти мідними препаратами. Я врятувала врожай, та лоза дуже ослаблена морозами і хворобами. Тож рекомендую виноградарям після того, як зберуть врожай, зрізати більшу частину куща, залишивши лише ту лозу, котра буде необхідна на врожай наступного року, аби кущ зайві сили не витрачав. Груші, айва, яблуні хворіють бактеріальним опіком. Я запитала своїх друзів з Квебеку та Франції: «Чим обробляти ці фруктові дерева від бактеріального опіку?», вони сказали: «Антибіотиками! Мільйон одиниць Пініціліну на 10 літрів води, обробити три рази за літо». У мене груші пережили чудово. Персики, як на мене, не рентабельно вирощувати: вони займають багато місця, вимагають багато роботи, обприскування, а ціна занизька. У закарпатській області перевиробництво цього фрукту. Тож я персики викидаю і саджу хурму. Наразі маю її 170 дерев, з котрих десь 40 вже дають урожай. Хурми у мене понад 30 сортів з Італії, Франції, Нікітского ботанічного саду (Крим), є навіть австралійська чорна. У нас є своя спільнота хурмачів у соціальних мережах Facebook Messenger та Viber, де ділимося досвідом догляду за нею, оскільки Google нічого корисного не скаже про хурму, хіба лиш її історію походження та сорти. А от абрикоси масово вражає невиліковна хвороба – бактеріальний рак, яка знищує дерева у цілому світі. У мене було 150 дерев абрикос, тепер лишилося десь 70. Лише цієї весни рак знищив 33 дерева – висохли разом із плодами.
Н. Мартишинець-Бабота каже, що для того, аби дерева гарно вродили, їх треба любити. Зізнається, що вона сама з ними розмовляє, гладить, дякує за те, що вродили. Свою ж любов до неї інжир, хурма, абрикоси та виноград наглядно демонструють рясним врожаєм.

Наталія Кобаль

НОВИНИ ВИНОГРАДІВЩИНИ