Хустянка з епоксидної смоли створює сувеніри і меблі

Аби творити своїми руками прекрасне, звичайні речі перетворювати на витвори мистецтва – не обов’язково бути художником. Талановиті закарпатки вміють бачити красу в усьому довкола, вдосконалювати її і дарувати оточуючим позитив…

Унікальні вироби зі смоли створює вже п’ятий рік Анастасія Рішко з Хуста. У доробку майстрині і картини, і годинники, і сувеніри, і прикраси, і навіть меблі. Усьому майстриня навчилася сама. Каже, що епоксидна смола дозволяє закарбовувати у вічності частинки живої природи, комбінувати матеріали і придавати буденним речам святковості.

Тож чи важко працювати з матеріалом? Що з нього найлегше виготовляти? Що потрібно знати про ризики, пов’язані з роботою?Про це та інше краянка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з кулону

Декілька років тому у Хусті проходив ярмарок. Там продавали різні вироби ручної роботи, у тому числі – прикраси з епоксидної смоли, які Анастасії так сподобалися, що вона зацікавилася технологією їхнього виготовлення.

«Це було ще в передкарантинні часи. У нас проходив різдвяний ярмарок. Там було багато смачної продукції, але мене більше зацікавила біжутерія. Одна дівчина продавала сережки, персні, браслети і кулони, зроблені за допомогою епоксидної смоли. Я тоді ще навіть не знала, що це таке. Розговорилися з майстринею. Мене дуже зачарував кулон із маргариткою всередині. Купила його одразу. Розпитувала, як таке диво створити. Вона основне розповіла, а от подивитись процес порадила у мережі, мовляв, є багато відео. Тобто і заінтригувала, і в той же час великих секретів не розкривала, бо в роботі є чимало різних нюансів. Тим не менше я одразу ж вдома почала шукати інформацію. Вивчала тонкощі самотужки. Було неймовірно цікаво. Хоч і спочатку доволі непросто. Потім закупила все необхідне і почала експериментувати», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

Перший виріб, зроблений руками Анастасії, був настільний сувенір – залита смолою гілочка сакури з розквітлими бутонами.

«То був уже квітень, коли вперше рішуче взялась до роботи. У нас перед будинком розквітли саме дерева. Я вирішила відламати маленьку гілочку сакури і увічнити її у смолі, бо дуже люблю японські вишні. Формою мені послужила ялинкова прикраса. Вона, щоправда, була специфічною і далі довелося її розбити, бо я ще багато чого не знала. Але в загальному вийшло гарно. І мені, і чоловікові мій витвір сподобався, тож я захотіла далі рухатися в цьому напрямку», – запевнила хустянка.

Хоч вироби з епоксидної смоли цілковито безпечні, працювати з матеріалом потрібно обережно. Тому для роботи у Анастасії Рішко є окреме приміщення-майстерня.

«Василь обладнав мені спеціальну кімнатку для творчості у літній кухні, аби не перетворювала будинок на хімічну лабораторію, – стверджує вона. – Справа в тому, що у рідкому стані смола є дуже небезпечною. Потрібно працювати у масці-распіраторі, аби не вдихати випари і на руки одягати медичні рукавиці, аби уникнути контакту зі шкірою. Також я працюю в окулярах. Заходів безпеки обов’язково необхідно дотримуватися, навіть якщо людина не схильна до алергії. Відтак, уже після застигання, ніяких реакцій не відбувається і смола стає вже цілковито безпечною».

Рослини, залиті смолою, стають унікальними

Смолу, як ділиться досвідом майстриня, можна заливати у різні форми, додавати у неї барвники, заливати нею рослини та різні поверхні.

«Потрібно відміряти точну кількість як смоли, так і всіх компонентів. Додавати затверджувач треба поступово, не одразу, постійно помішуючи. Без досвіду з великими обсягами краще не працювати, бо можна все зіпсувати. Починати б радила з маленьких речей, скажімо, з прикрас чи сувенірів. Із ними впоратися легше, ніж із чимось габаритним. Та й якщо не вийде, зіпсується не так багато матеріалу. Після роботи інструменти та ємності потрібно прочистити ацетоном. Висихає смола 30 хвилин – годину. Аби у ній не було бульбашок, наносити її краще при мінімальній температурі і уникати вологи. Якщо смола довго не твердіє, значить приміщення холодне і його треба підігріти. А от зберігати матеріал необхідно навпаки у прохолодному і темному місці, якомога далі від сонячних променів», – наголосила умілиця.

За допомогою епоксидної смоли хустянка створює багато дуже цікавих виробів.

«Найбільше у мене сувенірів, предметів побуту. Роблю навіть посуд. Він напівпрозорий і дуже цікавий. Крім того, маю в доробку і прикраси. Пробувала створювати картини, годинники. Але особливо мене тішать меблі. Передусім – столи. В нашому будинку вже 4 столи мають епоксидну поверхню і авторську оздобу. Також покриваю смолою полиці, стільці, лавки, тумби. Роблю усілякі підноси, підставки для телефонів, органайзери. Влітку багато квітів, рослинності. Якщо їх «обгорнути» у оболонку зі смоли, вони можуть стати унікальним доповненням для будь-якої деталі інтер’єру. Також люблю створювати підсвічники, рамки для фото, вази, підставки під чашки. До смоли, між іншим, можна додавати не тільки фарби та рослини, але й мушлі, камінці, блискітки, будь-що. Головне, аби це мало гарний гармонійний вигляд, аби деталі поєднувалися між собою», – зізнається вона.

Свої вироби умілиця не продає, вважає творчість захопленням тільки для себе.

«Я ніколи не планувала заробляти на хобі. У мене є інші стабільні джерела прибутку, – наголошує закарпатка. – А от розрада для душі потрібна кожній людині. І в мене це – своя форма релаксу. За роботою навіть забуваю про час, ніби випадаю з нього. Кожна вдала річ дуже мотивує на вдосконалення, на нові вироби. Ідеї черпаю зі спеціальних сайтів. Є чимало англомовних. Там багато цікавого. Однак втілення у життя у мене завжди своє, авторське, з індивідуальним підходом до кожної дрібниці. Не люблю повторюватися навіть у аналогічних виробах. А роботи іноді дарую рідним та друзям. Тішить, що вони їм подобаються!»

Найбільш цікавим своїм виробом Анастасія вважає картину з морськими хвилями для ванної кімнати. Вона ж у неї є найбільшою роботою – 1,5 метра у висоту. А найскладніше їй вдавалися епоксидні шахи для сина. У майбутньому хустянка планує й надалі покращувати майстерність і мріє створити для холу картину-мозаїку висотою 3 метри. А з її завзятістю та наполегливістю втілити плани в життя неодмінно вдасться.

Марина АЛДОН