Ужгородка створює пасхальні вінки з натуральних матеріалів

Пасхальний вінок став невід’ємним атрибутом Великодня. Зараз у сувенірних крамницях величезне розмаїття цього дивовижного символу пасхальних свят. Проте багатьом нашим краянам усе ж хочеться мати ексклюзивний виріб, такий, аби більше ні в кого не було… Та ще й останнім часом пішла мода на все натуральне, а сувеніри, виготовлені на заводах часто зроблені з сировини, яка може навіть викликати алергію.

Саме бажання створювати щось неординарне і гарне, натуральне та безпечне і спонукало ужгородку Ярославу Калинович до створення своїми руками не лише власне віночків, але й декоративних елементів до них. Чи довго доводиться працювати над таким сувеніром? Чи важко зробити вінок? Що є найцікавішим у роботі? Про те та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Після магазинного вінка у дитини почалася алергія

Ярослава – не художниця і не дизайнерка, але виробами ручної роботи захоплювалася ще зі шкільних років. Тоді робила біжутерію для дівчат, в’язала іграшки. Зараз її хобі стало дещо іншим.

«Мама з малої навчила мене і шити, і в’язати, і вишивати, і плести макраме, і ще багато чого. Вона була простою жінкою, але неймовірною господинею. Я за фахом маркетолог. Але відколи пішла у декретну відпустку, почала серйозно думати, чим би зайнятись… утім ніщо не спадало на думку… Усе визначив випадок. Донечці було всього декілька місяців, коли ми поставили у будинку живу ялинку і купили декілька штучних різдвяних вінків. Один із них я повісила над ліжечком Домініки у її кімнаті. Із першого ж дня помітила, що у дитини почали сльозитися очі, вона чхала, з’явився нежить. Коли прибрала віночок, усе припинилося. Зрозуміла, що більше ніколи не буду розвішувати в оселі магазинний декор, тим більше, що все це нескладно зробити й своїми руками. Ідея зайнятися віночками прийшла сама собою», – розповіла умілиця «Карпатському об’єктиву».

Відтак Ярослава почала шукати в інтернеті інформацію про різні види декору з натуральних матеріалів, аби самотужки опанувати тонкощі створення натуральних ексклюзивних речей.

«Для декору можна використовувати полімерну глину, папір, стрічки з бавовняної, лляної тканини, шовк, бязь та багато інших матеріалів. Фарбувати заготовки неодмінно потрібно антиалергенними фарбами. Квіти у мене переважно тканинні. Для писанок та пташок основа може бути пінопластовою або дерев’яною, заготовки можна робити й із клаптиків тканини, мотузків, паперу, фольги. Кроликів ліплю з полімерної глини. Також використовую різні трави, пір’я, шишки, гілки дерев», – запевняє умілиця

Робота над вінком у майстрині розпочинається з походу в ліс на підручні матеріали.

«Декоративною флористикою загалом я займаюся трохи більше двох років. На Заході вона є дуже популярною і такі роботи неймовірно цінуються та коштують чималі гроші. У нас вироби важко продати за нормальною вартістю, тому найчастіше доводиться мати справу з іноземцями. Такі ж композиції не до однієї події, вони довговічні. Плюс я роблю ще міжсезонні літні віночки з квітів та осінні з жовтим листям, жолудями, каштанами, шишками. Отже на сировину ходжу до лісу. Найбільше мені потрібні гілки дерев. Найкраще брати лозу. Вони повинні підсохнути. Радію також знайденому пір’ю. але його часто й купую в інтернет-магазинах. Для фарбування заготовок у коричневий колір використовую кору дуба. Її також потрібно знайти. Для гніздечок, якщо композиція з пташками, домовляюся з одним чоловіком про сіно. Він мені дає його безкоштовно, бо заготовляє для кіз. Кріплю деталі гарячим клеєм. Головною перевагою своїх робіт вважаю те, що вони не викликають алергію та зроблені з екоматеріалів», – зізнається Ярослава Калинович.

До Великодня має бути гарно всюди

На думку майстрині, з одним пасхальним вінком роботи багато, але вона може зібрати з уже готових деталей композицію за годину-дві.

«Якщо рахувати всі часозатрати, то працювати над вінком у загальному доводиться близько місяця. Але я не роблю одночасно тільки один виріб. Наприклад, формую одночасно 15 каркасів із гілок, разом їх фарбую. Потім займаюся виключно декором, роблю, скажімо, квіти не на один вінок, а багато заготовок, навіть із запасом. Якщо щось залишиться, використаю при нагоді на іншу композицію. Одна кімната у будинку у мене виключно є робочою. Там у мене диван, стіл, шафа для заготовок, телевізор та полички. Оформив її чоловік, аби не забруднювала весь будинок. Поки працюю, донечка бавиться поруч на килимку. Вона – спокійна дитина і ніколи не заважає», – зізнається ужгородка.

Найцікавішим у роботі умілиця вважає власне складання з деталей самої композиції.

«Поки працюю над певними деталями, ще не знаю, куди їх використаю, як вони доповнюватимуть виріб, чи гармонійно впишуться у дизайн. А ось коли приступаю до складання самого, наприклад, віночка, приблизно бачу, що де розташую, чим оздоблюватиму і яким буде кінцевий результат. Цей процес захоплює найбільше. Скажімо, прикріпила збоку пташечку, поруч помістила гніздечко, а біля них ще 3-4 писанки. Тоді вже інтуїтивно відчуваю, яких квітів не вистачає, чого ще додати – чи зелені, чи пір’їнок, чи стрічку прив’язати», – каже жінка.

Великодніми композиціями у своїй оселі закарпатка прикрашає не лише вхідні двері, але й вікна, сходи, столи, камін, навіть повір’я. Після свят усе спаковує в коробки і ховає на горищі до наступної нагоди їх вийняти.

«Гарно повинно бути всюди, адже Пасха – особливі, радісні і найсвітліші дні у році. Хочеться, аби це піднесення відчували і ми всі, і наші гості. У кожну композицію вкладаю душу, намагаюся передати свої емоції, думки, настрій. Тішить, коли покупці це цінують. Загалом я створила до 200 робіт на великодню тематику. Найчастіше такі вироби купують німці, угорці, чехи та поляки. Закарпатці ж воліють придбати в магазині, бо там дешевше… утім чи безпечно – це вже інше питання»,- розмірковує майстриня.

За словами Ярослави, особливе значення у своїх виробах вона приділяє кольорам.

«Вироби повинні бути яскравими і одночасно не викликати роздратування. До Великодня в мене домінують барви природи, яка прокинулася від зимової сплячки і оновлюється, воскресає. Бо ж Пасха – це свято очищення, любові, віри та надії. Наприклад, червоний означає кров, пролиту невинним Ісусом за нас… грішних, блакитний – духовне піднесення, небесну неосяжність, білий – чистоту, цнотливість, зелений – надію та повернення до життя, жовтий – тепло люблячого серця. Сам же вінок є знаменом нескінченості життя. Особливо з трепетом ставлюся до декорування та розпису писанок. Вони у мене, звісно ж, не витвори мистецтва, але певні символи наношу і на них. Кожен має окреме значення. Це – спадок наших пращурів і ми повинні ці надбання передавати наступним поколінням», – переконує Ярослава.

Пташками оздоблювати композиції умілиця полюбляє також не випадково.

«Пернаті – це посланці неба, вони ніби посередники між нами та вищими силами. Крім того, весною перелітні пернаті повертаються додому, тож на багатьох віночках у мене дійсно є пташки. Сама їх дуже люблю. Ми з чоловіком навіть утримуємо вдома більше 2 десятків декоративних голубів», – зазначила ужгородка.

На майбутнє грандіозних задумів у жінки немає, але їй дуже хочеться спробувати ще деякі види рукоділля.

«Більш детально прагну вивчити писанкарство. Хочу більше уваги на своїх роботах приділяти саме великоднім яйцям, робити деякі композиції виключно з писанок. Маю на увазі роботу з натуральною яєчною шкарлупою, а не імітацією під неї. Звісно, на все потрібен час, проте переконана, що опаную цей вид мистецтва і неодмінно застосовуватиму на практиці знання та навички. Також мрію навчитися робити пасхальних кроликів із полистоуна – міцного акрилового каменю. Цей матеріал є дуже міцним, не зношується і вироби з нього виходять неймовірно гарними. Переконана, у мене все вийде, але показати зможу вже до наступних свят», – поділилася планами майстриня.

Марина АЛДОН