Кіндер-сюрприз: ужгородка виготовляє пасхальні яйця у стилі Фаберже для дітей

Вінтажні великодні сувеніри для малечі виготовляє ужгородка Дарина Коваль. Робить їх майстриня зі спеціальної вати і оздоблює методом декупажу під старовиру, оздоблює стрічками й намистом, а всередині ховає спеціальні подарунки. Це можуть бути як крихітні іграшки для малечі, так і біжутерія та парфуми для дорослих. Такі пасхальні кіндер-сюрпризи на вигляд нагадують декоративні скриньки. А ще… їх можна відкривати й закривати…

Як спало на думку умілиці зайнятися таким незвичним мистецтвом? Чому вона вирішила створювати сувеніри у стилі Фаберже? Скільки часу займає виготовлення такого ексклюзивного виробу? Про це та інше закарпатка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Пасхальне яйце вбирає енергетику жінки, як немовля від матері

Зараз є дуже велике розмаїття сувенірів до свят, у тому числі – писанок, виготовлених чи розписаних у різних стилях. Здивувати краян чимось новим не так уже й просто. Утім Дарина Коваль таки зуміла вразити багатьох своїми унікальними виробами… з вати.

«Я багато років захоплююся пасхальними яйцями. Вмію працювати у багатьох техніках. Утім останнім часом виготовляю вантажні писанки-скриньки. Вони цікаві тим, що нагадують «кіндер-сюрприз». Людина, якій подарувати такий сувенір, не знає, що всередині. До роботи ставлюся дуже відповідально, адже великодній атрибут, яким би він не був, має зберігати чисту енергетику. А пасхальні яйця, як на мене, вбирають у себе енергію майстрині, неначе немовля в утробі матері, її сили. Вінтажні вироби є не просто прикрасами, вони передають настрій. Це – скринька-сюрпризниця. У кожному яйці щось заховано і йти в гості з таким подарунком завжди приємно, адже господарі точно щоразу здивовані вмістом «кіндера», – зізнається умілиця.

За словами пані Дарини, ватні яйця придумала не вона сама, утім техніка настільки їй припала до душі, що вона охоче почала її розвивати, вдосконалювати та доповнювати власними цікавинками.

«Для того, щоб зробити таку «писанку», потрібно мати передусім вату. Але не просту аптечну. Є спеціальна для рукоділля і вона продається на відповідних сайтах. Також, аби яйце закривалося, я купую фурнітуру – невеличкі замочки. Крім того, під руками повинен бути клей, яким покривається кожен шар вати після нанесення, фарби та підручні матеріали для декорування. Стиль я не вигадала, побачила в інтернеті і дуже ним захопилася. Для дитячих «кіндерів» із вати виготовляю також невеличкі іграшки: ляльок, ведмедиків, зайчиків, курчат. Усі вони повинні бути мініатюрними, аби помістилися у яйце. Добре також мати для роботи молди – спеціальні форми, аби вироби виходили гарними і рівними. Висота моїх яєць 15 сантиметрів. У такій «скриньці» можна багато чого розмістити. Як на мене, це цілком достатньо для прихованого сюрпризу. Для жінок туди можна помістити брошки, сережки, підвіски, навіть парфуми чи помаду, для чоловіків – брелоки, скретч-картки, флешку… загалом абищо, що не є надто габаритним за розмірами», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

На думку ужгородки, вантажні вироби хоч і не мають таку давню історію, як традиційні писанки, але можуть стати не менш приємним сюрпризом для людей. Свої вироби жінка ніколи не продає, тільки дарує.

«Зазвичай перед великими релігійними святами всім нам хочеться бути добрішими, робити під час посту хороші вчинки. Тож я заздалегідь обмірковую, кому що подарую… а працювати над пасхальними яйцями починаю ще на початку лютого, аби нікого не обділити сюрпризом – ні друзів, ні хрещеників, ні колег, на родичів», – запевняє вона.

Над яйцем потрібно працювати декілька днів

Над вантажним яйцем насправді роботи досить багато. Хоч виріб знається простим, насправді за один день такий сувенір зробити не можна.

«По-перше, після проклеювання шарів, вата повинна підсохнути. Потім потрібно прикріпити фурнітуру, аби скринька, яка складаються з двох окремих половинок, закривалася і відкривалася. По-друге, всередині яйце також має мати естетично привабливий вигляд, бути акуратним і гарним. Я зазвичай декорую вироби тканиною, стрічками, мереживом. По-третє, зовні я оформляю «кіндер» у техніці декупажу. Тобто, декорую різними малюнками під старовину. Зазвичай використовую спеціальні серветки, які теж купую на онлайн-порталах. Потім виріб лакую і краї оздоблюю мереживом. Іноді вдаюся до елементів ліпки, аби яйце нагадувало стиль Фаберже і замальовую деталі золотистою фарбою. У середньому така робота займає 2-3 дні», – зазначає умілиця.

Якщо ж доводиться виготовляти ще й міні-іграшки всередину пасхального «кіндера», тоді над одним виробом ужгородцка може працювати навіть тиждень.

«Діти особливо люблять подарунки, а я – їхні щирі посмішки. Тому ретельно щоразу обмірковую, чим порадувати малечу. Всередину можна зробити з полімерної глини міні-писанки, крихітних курчат, курочку, гусочку, кролика, ведмедика, котика, собачку, або ж ляльку. При цьому звірят я ще й «одягаю», тобто шию для них мініатюрне вбрання, деколи навіть із запасом, аби іграшку можна ще й перевдягати. Малеча страшенно радіє таким сюрпризам. Іноді яйце наповнюю цукерками, або горішками у шоколаді», – запевняє жінка.

Пані Дарина сама є мамою трьох чарівних дівчат, тому добре знає, чим можна порадувати дітлахів.

«Доньки самі мені нерідко підказують, що розмістити всередині яєць-скриньок. І їхні поради, між іншим, дуже слушні. До свят їм також щороку роблю нові «кідрер-сюрпризи», аби потішити. Дівчатка навіть пробують мені допомагати, хоча у них виходить ще досить слабенько, та головне – бажання», – каже жінка.

У створенні вантажних великодніх яєць найбільш приємним етапом для закарпатської умілиці є власне їхнє оздоблення.

«Коли декорую виріб, уже в думках бачу, яким він повинен бути. Цей процес дуже захоплює і надихає. Часом досить прикріпити кілька намистинок, аби яйце заграло новими барвами, мало більш вишуканий вигляд. Люблю використовувати світлі кольори, адже Пасха – свято світле і радісне, символізує перемогу добра над злом, життя над смертю. Із вати також можна створювати цікавий декор у стилі Ренесансу. Це – різні рельєфні елементи з позолотою, ажурні деталі, овальні вставки. Часом для виробів виготовляю і підставки, які також причепурюю, щоб вони гармонували з самими яйцями. Як на мене, такий вид рукоділля є дуже захоплюючим і я особисто за роботою завжди відпочиваю», – наголошує ужгородка.

Спочатку натхнення майстриня шукала, а зараз воно, за її словами, саме знаходить її.

«У такій техніці я працюю третій рік. Виготовляю також новорічні кульки-сюрпризи. Спочатку ідеї шукала в інтернеті, а зараз їх стільки, що не встигаю втілити в життя. На жаль, працювати доводиться тільки вечорами та у вихідні, бо цілий день я на роботі. А ще й із дітьми позайматися потрібно, і з чоловіком провести час, і їсти пригодувати, і прибрати в квартирі. Але все одно викраяти хвилинку на улюблене хобі вдається і ці миті для мене є справжнім релаксом. Каркаси, між іншим, для виробів із дротиків, робить мені постійно чоловік. Йому подобається те, чим я займаюся і він мене дуже підтримує», – каже пані Дарина.

На майбутнє закарпатка мріє опанувати ще декілька технік рукоділля, більше ознайомитися з тонкощами виготовлення авторських ляльок, аби могла їх виготовляти й із інших матеріалів і радувати роботами не тільки власних донечок, але й інших діток. Особливо її цікавлять текстильні ляльки та вироби з полімерної глини.

Марина АЛДОН