42871
21:07 26.022024

Перечин цвіте і пахне: бджоли і джмелі смакують нектар первоцвітів і насолоджуються ароматом

Цікаве 7854

На календарі 26 лютого, а на клумбах Перечина – весна.

Вчора у нашому місті дощило, отож провела я день вдома. Люблю дощ, але коли він ллє, краплини барабанять по підвіконню, я волію спостерігати за мелодією дощу через вікно. Сьогодні погода сонячна, тепла. Небо таке блакитне, безхмарне, що аж душа радіє. Щоранку, прокинувшись від сну, дякую нашим славним захисникам за цю можливість і молюсь, прошу Бога, всі небесні сили захистити хоробрих українських воїнів, які гідно боронять нас з вами від окупантів, негідників, нелюдських вчинків злочинців армії росії.

На термометрах +18. Я пішла у центр міста у справах. Журналістських. На рейсовому автобусі. Після запису інтерв’ю з героїнею майбутнього матеріалу вирішила повернутися додому пішки. Це півтори км. І не прогадала. Зустріла давніх знайомих, з якими не бачилися з часу повномасштабної війни. Поговорили про життя-буття, зміну життєвих цінностей, донати для потреб ЗСУ, торкнулися і релігійних питань.

Біля будинку під номер першим по вулиці Малій я побачила килим підсніжників. Яка краса! Зупинилась, помилувалася і сфотографувала. З дитинства підсніжники у мене асоціюються із весною. Люблю їх. Білі пелюстки такі ніжні, як ручки і личко немовляти.Ідучи по вулиці Ужгородській, бачу, що майже біля кожної хати цвітуть первоцвіти. Десь два-три підсніжники, лілові і жовті крокуси, десь з десяток.

Уже і балан квіти розпустив (який шіковний!), огорнувши тендітні суцвіття широкими листками, захищаючи від вітрів.Ближче до мікрорайону “Штати” я побачила килим з крокусів. У дворі обійстя чоловік та великий собака. У пана Володимира прошу дозволу сфотографувати цю весняну красу, яка увірвалась у перечинське життя 26 лютого.

– Ще вранці бутони спали, а тепер он як розпустилися. Сонце пригріло – і ось маєш масове цвітіння. Боюсь, що цю красу березневі морози можуть знищити, – поділився зі мною прогнозом чоловік.- Най ся не приказує, – відповідаю на те закарпатською приповідкою і додаю: – Весна іде – весні дорогу. Цього року зими не було, та уже і не треба. Сніжити, холодити було у всій час, а тепер уже поїзд тю-тю.Над крокусами мелодійно гудуть бджоли, басом заводять здоровенні джмелі. Квіти струмують неймовірним ароматом. Таким тонким, ніжним, витонченим, шикарним, що всі французькі парфуми нехай сховаються.

Хочеться весни, блакитного неба, мирного неба, святої Перемоги.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах