Хустянка робить різдвяні вінки з гіпсу, бетону та клею

Наближається одне з найбільших християнських свят – Різдво Христове. До нього закарпатці ретельно і старанно готуються не лише у духовному плані – постом та сповіддю, але й причепурюючи оселю елементами декору та усілякими прикрасами. Різдвяний вінок – є одним з традиційних елементів зимових свят. Багато майстринь роблять вінки з хвої та різних підручних матеріалів, дехто – з шишок, ще хтось – із ялинкових кульок.

А хустянка Наталія Волощук виготовляє унікальні віночки із гіпсу, полімерної глини і навіть із бетону. Як їй це вдається? Як спала на думку така креативна ідея? Чи важко працювати з такими незвичними для хендмейду матеріалами? Про це закарпатка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Або заробітки, або зміна профілю

Наталці завжди подобалися вироби ручної роботи, але свою життєву стежку вона розпочала у іншому напрямку – стала інженером. Однак після закінчення університету зіштовхнулася з серйозною проблемою – не було роботи.

«У маленькому місті завжди, на жаль, не вистачає вакансій для людей із вищою освітою. Залишитися жити і працювати у Києві я не могла, у мене рано помер батько, а мама має інвалідність і за нею потрібен догляд. Через це саме навчалася заочно. Поки була на сесії, за нею приглядала тітка. Підробляла в часи студентства і продавцем, і офіціанткою, але зарплати ледве вистачало на прожиття. Коли отримала диплом, одразу ж поставила собі за мету – більше не працювати за мінімалку. Гадала, знайду гідну роботу. Та, на жаль, мрії розійшлися з дійсністю. Був іще варіант – разом із мамою їхати за кордон. Саме почалася війна і дехто зі знайомих скористався нагодою… Але знову ж таки, це означало – працювати найманим робітником десь на виробництві, на чужині, не поважати ні себе, ні свої знання. Саме тоді й зрозуміла, що необхідно змінювати профіль», – розповіла «Карпатському об’єктиву» дівчина.

Пошуки свого «місця під сонцем» тривали недовго. Ідея з’явилася спонтанно, практично випадково.

«До завершення підходив минулий рік. Були часті відключення світла і холодними зимовими вечорами не було чим зайнятись. Із телефону подивилася в Інтернеті майстер-клас із виготовлення гіпсових фігур. Майстриня показувала, як робити підсвічники. Пропонувала придбати у неї силіконові молди (форми) за акційною ціною. Я ризикнула і купила. Пізніше дізналася, що їх можна заповнювати різними матеріалами та використовувати також для миловаріння та виготовлення свічок. Утім мене цікавили саме різні скульптурки, сувеніри. Тож я зробила декілька підсвічників, успішно їх продала і замислилася про те, що асортимент можна значно розширити, адже перед зимовими святами така продукція користується великим попитом. А за вироби ручної роботи люди готові дійсно платити, адже їх купують не лише собі, а й у якості подарунків іншим», – зізналася Наталія Волощук.

Відтак у Наталки в колекції з’явилися перші гіпсові сніговими, імпровізовані ялинки, кульки, сніжинки, статуетки ангелів та чобітки.

Утім подібна продукція була і в інших майстринь, тож дівчині захотілося виготовити щось ексклюзивне, аби вразити людей.

«Я подумала, що чому б не спробувати робити гіпсові різдвяні вінки. Поділилася думками з мамою. Вона підтримала. Однак відповідних форм знайти не могла у всьому Інтернеті. Тоді я вирішила звернутися до одного майстра, який виготовляє кондитерські молди, тобто для оздоблення тортів і він погодився мені зробити декілька варіантів. Ми разом розробляли ескізи і це замовлення мені обійшлося в дуже «кругленьку» суму. Однак не шкодую, бо перші ж вироби розлетілися за декілька днів. Люди такого ще не бачили і моя продукція їх дійсно вразила. Працювати з молдами не важко, але все ж деякі знання необхідно мати», – зізналася Наталія.

Експерименти з матеріалами

Роботи з гіпсу обходяться хоч і дешевше у виробництві, але є досить важкими. Тож дехто почав просити майстриню зробити вінок легшим. І тоді вона почала експериментувати з новими матеріалами.

«Перше, що спало на думку – це полімерна глина. Із нею працює дуже багато умільців. Вінки з неї виходять дійсно кращими за гіпсові. Відтак знайшла інформацію про рідкий клей. Працювати з ним цікаво, вироби дуже легкі, але також матеріал не є дешевим. Практикувала навіть із бетоном. Особисто для себе виготовила декілька садових прикрас. Утім найбільш оптимальним варіантом є рідний пластик та дерев’яна паста (пульпа). Загалом можна експериментувати з різною сировиною, кожна з них має ряд власних переваг», – стверджує хустянка.

За словами дівчини, при правильному плануванні часу за один вечір можна підготувати для роботи декілька різних прикрас, але повністю завершити роботу можна лише за кілька днів.

«Усе залежить від того, з яким матеріалом ви працюєте, який час його застигання у формі. Власне фарбувати та декорувати вироби цікавіше, ніж працювати над виготовленням основи. Загалом за тиждень я виготовляю до 20 виробів. Важливо до кожної пори року працювати з власне сезонними сувенірами, бо навесні, скажімо, користуються попитом різні пасхальні зайчики, курчатка, яйця, квіти, взимку – прикраси для декорування приміщення чи ялинок, восени дині та відьмочки, кленове листя та підсвічники, влітку – метелики, пташки, тваринки та усілякі рослинні композиції», – наголошує Наталія.

Останнім часом майстриня найчастіше в роботі використовує модли, які їй виготовляють на замовлення, аби відтворювати у виробах саме власні фантазії.

«Важливо мати авторські форми. Шаблонних виробів і так багато. Мені ж хочеться доносити людям те, що в мене на душі, своє світобачення, свої мрії, свої ідеї. Тому почала брати приватні уроки з малювання. Крім того, експериментую з харчовими молдами для пряників. Творча робота завжди цікавіша за фізичну монотонну, тому радію, що змогла знайти себе. Щоправда, доводиться й підробляти… Але основна робота в мене на неповний робочий день, тож часу для мистецтва вистачає», – каже дівчина.

Із усіх сувенірів хустинці найбільше подобається працювати саме над новорічними.

«Перед зимовими святами навіть у повітрі панує особливий настрій, відчувається піднесення, атмосфера позитиву. Люблю працювати над різдвяними вінками, придумувати щоразу щось нове у їхньому оздобленні. Також мені до снаги виготовляти різні сувеніри. Зараз, наприклад, у тренді символ 2024 року. Драконів створюю із дерев’яної пасти. Цей матеріал робить вироби схожими на різьблені з натуральної деревини», – зізнається вона.

У роботі Наталії Волощук не допомагає ніхто, але підтримують як подруги, так і мама.

«Я працюю сама. Однак мені приємно чути слова підбадьорення, радію, коли вироби комусь подобаються. Якщо ж критикують, не ображаюся, думаю, як найкраще виправити неточності. Зараз саме почала серію ялинкової колекції. Це – настільні сувеніри, які можуть бути прекрасною альтернативою справжній ялинці. Їхня висота – 70 сантиметрів, їх не потрібно прикрашати, але до них можна під’єднати гірлянду. Сама ялинку уже кілька років поспіль не купую. Власне це й спонукало мене шукати альтернативу лісовому дереву. За потреби мої ялинки можуть бути ще більшими», – запевняє закарпатка.

На перспективу у Наталії ще багато творчих планів. Поки що вона готова розкрити не всі, але зізнається, розширюватиме асортимент різними цікавинками і завжди вдосконалюватиме навички, бо любить рухатися вперед і переконана, що потрібно над технікою невпинно працювати, шліфувати вміння і здобувати все нові й нові знання. Також має на меті практикувати з рамками для картин та фотографій, а також створювати дзеркала під старовину. Крім того, майстриня працює над серією ялинкових кульок, на кожній з яких зображені лісові тварини. А ще вона опановує секрети декупажу та різні техніки роботи з натуральною бджолиною вощиною.

Марина АЛДОН