42465
11:39 14.122023

Хустянка плете з лози ялинкові прикраси

Цікаве 5365

Із лози вмілі закарпатці вміють не лише плести кошики. Дехто примудряється з цих натуральних матеріалів створювати фантастичні меблі, посуд і навіть іграшки. Лозоплетіння є одним з найбільш старих промислів нашого краю.

Хустянка Евеліна Головко навчилася створювати з лози різноманітні новорічні прикраси. Іграшки для своєї ялинки вона не купує, усі вони в неї зроблені власними руками. І це – не лише кульки, але й олені, янголи, зірки, сніжинки, дзвіночки та багато іншого…

Як їй це вдається? Якими ще підручними матеріалами користується? Як навчилася? Чи багато часу займає робота над одним виробом? Про це та інше дівчина розповіла «Карпатському об’єктиву».

Завжди подобалися іграшки

Евеліні – 19. Вона – студентка, навчається на юриста. Мешкає не у Ізі, але на тонкощах лозоплетіння знається дуже добре.

«У мене мама ізянка. Утім відколи вийшла заміж, живе у Хусті. Тут народилася і я. Маму навчила плести з лози бабуся, а мене – мати. Так знання у нашій родині передаються з покоління до покоління уже дуже багато років. Проте зараз лозоплетінням займаюся сама. У батьків – магазин, у мами немає часу на захоплення. Та я й сама досить сильно заклопотана навчанням. Хоча і вчуся на заочній формі, але у вільний час допомагаю батькам, тому на моє хобі часу небагато. Тим не менше, вечорами завжди вдається викраяти хвилинку та те, до чого лежить душа», – зізнається «Карпатському об’єктиву» дівчина.

Лозоплетінню Евеліна навчилася ще маленькою. Утім завжди плела переважно іграшки.

«Насправді це – дуже непроста справа. Від лози болять пальці. А хто її ще й заготовляє, тим взагалі не заздрю. Я купую готовий матеріал, із яким уже можна одразу працювати. Однак все одно нерідко руки в мозолях. Лозоплетінню навчилася десь у років 5. Власне кошики – не моя фішка. Але їх умію плести також… Та більше приваблюють усілякі цяцьки… Хоч іграшок у нас із сестрою було вдосталь, завжди хотілося зробити щось новеньке своїми руками. Аделіна у нас також рукодільниця, тільки в’яже вона з ниток. Переважно її цікавить одяг. Я ж із дитинства так і не виросла. Просто обожнюю свята і найбільше виготовляю виробів саме до Великодня, Водохреща та Різдва. Наприклад, фляги для освячення води, пасхальних зайців для декору подвір’я, прикраси для ялинки, оленів під новорічне дерево та багато іншого», – зізнається хустянка.

Матеріал для роботи Евеліна зберігає у спеціальній прибудові. Там же і плете, аби не засмічувати будинок.

«Мама зі мною раніше постійно сварилася, бо всюди через лозу був безлад. Тож я перебралася у невеличку хатинку, яка колись у нас виконувала функції сараю. Зробила собі там ремонт, батько купив меблі, провів опалення. Тепер ні я нікому не заважаю, ні інші мені. За роботою проводжу по 3-4 години на день. Це – небагато часу. Готові вироби продаю через соцмережі. Аби виплести одну іграшку, потрібно часом посидіти і декілька вечорів, але все залежить від самого виробу, його величини, різних деталей. Найменше часу займають сніжинки. Їх можна зробити і 10-12 за годину. Найдовше працювала з метровим оленем під садову ялинку – три місяці! При цьому у роботі мені не допомагає абсолютно ніхто. Сама плету, сама лакую, сама декорую. Але мені подобається ця робота. Коли в мене будуть власні діти, свої знання точно передам і їм», – зізнається Евеліна.

Від янголів до демонів

Однак закарпатка плете іграшки не лише зі справжніх вербових гілок, але й із паперової лози.

«Техніка – майже та ж сама. Утім перед роботою потрібно нарізати смужки зі старих газет чи офісного паперу, за допомогою спиці для в’язання скрутити кожен шматочок у соломинку, проклеїти заготовки, пофарбувати і дати підсохнути. Після цього вже можна безпосередньо приступати до основної роботи. Підготовка паперової лози займає досить багато часу, але цим можна займатися, переглядаючи якийсь фільм чи слухаючи музику. Для мене це заняття – свого роду медитація. Декілька вечорів поспіль я лише працюю над «соломинками», потім лише обробляю морилкою для дерева, покриваю лаком… Коли їх у мене вже досить багато, починаю шукати ідею, що б із цього всього добра можна зробити. Це – ніби коли господиня скупиться продуктами і фантазує, яку б найкращу вечерю приготувати для родини», – ділиться думками дівчина.

Сам процес плетіння хустянка називає дуже захоплюючим.

«Надихнути може будь-яка буденна річ. Наприклад, п’ю зранку каву… Дивлюся на чашку і думаю: «А чому б не зробити ялинкову прикрасу у форму філіжанки?!» Або йду вулицею. Бачу якусь пташку і одразу спадає на думку спробувати сплести щось подібне. Часом ідеї знаходжу і в Інтернеті, щось підказує сестра, щось – подруги. Загалом приблизно за два роки, відколи закінчила школу, зробила більше трьох сотень різноманітних виробів. Це – і елементи дизайну, і різний декор, і фоторамки, і посуд, і прикраси, і дитячі іграшки», – зізнається Евеліна Головко.

Найбільше закарпатці подобається працювати над янголами.

«Коли плету ангеликів, навіть настрій стає якийсь святковий, піднесений, – стверджує вона. – Плела також і чортиків, на замовлення… для дівчини з Чехії. Не скажу, що була у захваті від ідеї, але принаймні в мене вийшло непогано. Від паперової лози, між іншим, руки не болять. Але з натуральної прикраси є більш міцними і користуються більшим попитом. За кордон у мене часто просять маленькі настільні плетені ялинки. Їх можна обмотати гірляндами і не ставити у оселі взагалі велике новорічне дерево. Там до природи ставляться більш відповідально, ніж у нас. У багатьох вдома ялинка або штучна, або якийсь крихітний її натуральний замінник».

Вироби Евеліни є не лише в Чехії, але і в Німеччині, Угорщині, Австрії, Польщі, Словаччині, Румунії і навіть у США.

«Найчастіше купують вихідці з України. Для них такі сувеніри є дуже символічними, своєрідним нагадуваннями про рідну землю, якоюсь невеличкою частинкою того батьківського гнізда, яке вони покинули. Вони часто замовляють саме птахів – журавлів, голубів, лелек. І їх не лише вішають на ялинку, але й у якості оберегу ставлять десь на видне місце на постійній основі. У декого ж замовлення вкрай цікаві… Скажімо, просять зробити подарунок для близької людини у формі того, чим вона займається. Тож доводиться фантазувати потім над різними швейними машинками, фотоапаратами, автомобілями, навіть будівельними інструментами… Але врешті-решт результату вони дуже радіють!», – зізнається закарпатка.

Подобається Евеліні працювати і над різдвяними вінками.

«Я на ялинку взагалі іграшок не купую. У нас декілька різдвяних вінків. Дуже люблю їх як плести, так і декорувати. На свята друзі завжди чекають від мене особливих сюрпризів – нерідко саме їх цікавлять віночки. Та і вони мене просто завалюють усілякими подарунками. До речі, вінки можуть бути й літніми – з висушеними ягодами, і весняні – із квітами, і осінні – із жолудями та жовтим листям», – каже вона.

За словами дівчини, усі її вироби є природними, екологічними, не викликають алергії навіть у маленьких дітей.

«Головна цінність виробів ручної роботи у тому, що вони не з отруйної пластмаси, як магазинні кульки для ялинки, а з дерева, яке росте завжди поруч біля нас. Крім того, матеріали для обробки завжди також вибираю натуральні. Для декору підбираю теж, скажімо, стрічку з льону, а не синтетичну, якісь висушені рослини, джутову мотузку, шишки, принесені з лісу», – стверджує Евеліна.

Її вироби, як каже вона, є вічними. Утім вона планує опанувати ще деякі техніки.

«У мріях є ще навчитися свічкарству. Адже свічки – теж невід’ємний атрибут свят. Уже переглядала деякі відео, планую пройти декілька майстер-класів. Свічки мене цікавлять не звичні, а саме різні декоративні, аби мали шикарний вигляд і щоб ними можна було оздобити будь-яке приміщення», – запевняє Евеліна Головко.

Із таким ентузіазмом, допитливістю, багатою фантазією та наполегливістю, у юної майстрині все точно вийде!

Марина АЛДОН

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах