Ужгородський різьбяр щороку прикрашає ялинку пряниками, спеченими своїми руками

У когось прикраси на ялинку магазинні, у когось – ручної роботи, а в декого – взагалі їстівні. І мова – не про цукерки та мандарини, а про смачні солодощі, якими подобається після свят ласувати і дорослим, і дітям.

Ігор Легач щороку у грудні випікає імбирні пряники. Їх причепурює також самотужки. Цю відповідальну роботу не довіряє нікому.

Чому він вирішив причепурювати лісову красуню саме такими прикрасами? Як навчився працювати з тістом і скільки часу займає робота з пряниками? Про це та інше закарпатець розповів «Карпатському об’єктиву».

Коли доньки були малими, постійно ламали ялинкові іграшки

11 місяців у році пан Ігор займається роботою з деревом, а цілий грудень – присвячує родині. І так – уже багато років.

«Я за фахом різьбяр, але на хліб щоденний більше заробляю столярними роботами. Маю вдома цех, працюю з зятем. Вечорами у вільний час можу пофантазувати і над дерев’яними скульптурами. Люблю творчо працювати, але з цим багато заробити нині, на жаль, не можна. Утім місяць на рік я дозволяю собі відпочивати від основного роду занять і займаюся виключно домашніми справами. Люблю загалом готувати, причепурювати будинок до свят, наводити лад на подвір’ї. Крім того, взимку замовлень завжди менше, тож я собі «підганяю» роботу під потреби. Та й для себе потрібно знаходити хвилинку, тим більше, що відпусток, як таких, у мене ніколи в житті не було», – наголошує чоловік.

Тож перед зимовими святами закарпатець випікає прикраси для ялинки.

«Робота з пряниками у мене займає приблизно тиждень. Випікаю я їх за один-два дні. А от розмальовувати доводиться доволі довго. Але мені це дуже подобається. Чому вирішив робити їстівні прикраси? По-перше, у моєму дитинстві мама завжди випікала до Різдва багато різних солодких смаколиків і свята у мене асоціюються саме з такими теплими та приємними згадками. По-друге, коли діти були малими, а ялинкові прикраси скляними, вони постійно їх розбивали. Тож ще тоді, у молодості, я подумав, що потрібно змінювати декорації. Але чомусь дружина була проти, мовляв, нехай малеча радіє, нехай ялинка у них буде такою, як у всіх. Коли ж доньки підросли, із нами залишилася жити молодша. Якось я гуляв із онуком і в нас у місті на ярмарку він скуштував пряник. Він йому дуже сподобався і я запропонував напекти таких же… ще й ними прикрасити ялинку. Ідея Максиму дуже сподобалася. І ми того ж вечора разом взялися до роботи. Рецепт я знайшов у Інтернеті. Перші пряники вийшли трохи твердими, та після свят ми їх залюбки з’їли. Потім із року в рік я експериментував із новими рецептами, аж поки не знайшов такий, який влаштовує всіх», – зізнався «Карпатському об’єктиву» Ігор Легач.

Щороку перед зимовими святами він випікає все нові й нові ялинкові прикраси, а в січні, після завершення святкувань, родина їх дружно з’їдає… І так уже 8 років поспіль…

Випікати пряники ще цікавіше, ніж їх їсти

Пан Ігор охоче поділився й рецептом своїх пряників.

«Для тіста я беру 500 гр. борошна, 200 гр. меду, 100 гр. цукру, 1 яйце, 130 гр. масла, 1 столову ложку какао, половинку ложки мускатного горіха, стільки ж кориці, по пакетику ванільного цукру та розпушувача. Для глазурі: 250 гр. цукрової пудри, яйце та сік одного лимона. Також потрібні харчові барвники і для глазурі, і для розпису. Як готувати? Спочатку розігріваю мед зі спеціями та цукром. За бажанням можна додати й кардамон, цедру апельсина, гвоздику. Отже, суміш помішую. Вона посвітлішає, почне пінитися. Доводжу її до кремоподібної маси. Додаю масло, помішую, потім яйце, також помішую. За бажання можна користуватися і міксером. Лише відтак поступово всипаю борошно. Тісто має вийти м’яким і пружним, не прилипати до рук. Загортаю його у харчову плівку і на 2 години ставлю в холодильник. Тим часом готую форми та кондитерський мішечок. Після цього розкачую тісто товщиною у 4-5 міліметрів, формами вирізаю фігурки і випікаю при температурі 180 градусів протягом 7-12 хвилин. Але обов’язково перед тим, як відправляти смаколики до духовки у них зробити отвори, щоб потім можна було підвісити до ялинки. Коли пряники стають рум’яними, вони готові. Виймати їх потрібно акуратно, бо вони, поки теплі, дуже ламкі. Поки пряники остигають, готую глазур. Збиваю білок до густої маси. Цукор всипаю поступово, додаю лимонний сік. За допомогою кондитерського мішка малюю контур і заповнюю середину пряників глазур’ю. Можна одночасно у глазур додати барвники і малювати що заманеться. А можна залишити етап оздоблення на наступні дні. Пряники мають сохнути протягом доби. Після цього вони вважаються готовими і їсти їх можна протягом 90 днів. У нас вони висять на ялинці місяць, потім їх разом з’їдаємо», – зізнається ужгородець.

На думку чоловіка, випікати пряники ще цікавіше, ніж ними ласувати.

«Для онуків немає більшої радості, ніж мені допомагати. Вони такі натхненні, такі вдоволені, коли ми беремося до справи. Потім разом прив’язуємо до наших солодощів стрічки і разом причепурюємо нашу лісову красуню. Фактично крім гірлянд і пряників у нас на ній більше нічого немає. Однак прикраси таки в нас є. Але ними причепурюємо туї, які ростуть на подвір’ї. Також там встановлюємо різні дерев’яні скульптури, які я змайстрував до Різдва. Це – Санта, чотири олені та два сніговики», – наголошує він.

Форми для пряників пан Ігор також зробив своїми руками. Але має й готові, які замовляв через Інтернет.

«Магазинні форми стандартні, а мені хотілося ексклюзиву, тож я змайстрував собі їх сам. Інструменти маю, з металом працювати також трохи вмію. Коли усе своє – якось і настрій інший, більш піднесений. Загалом я люблю сімейні свята і ретельно до них готуюся. Допомагаю дружині навіть із випіканням тортів, різних м’ясних рулетів. Із онуками ж ми щороку фантазуємо над новими солодощами. Наприклад, під ялинку робимо будиночок для лісових тваринок, або ж вертеп, чи звірятко. Цьогоріч драконів випікали вперше. Вони є символом 2024 року і діти дуже хотіли спробувати. Торік із зайчиками було легше, та й сам мав більше ідей. Але ми впоралися і це вже приємно!», – зізнається закарпатець.

Найбільше чоловікові подобається працювати з пряниками-казковими героями.

«Діти найбільше радіють добре знайомим героям з казок або мультфільмів. От зробив я їм Грінча, який вкрав Різдво… і повна хата щасливих криків була. Або Білосніжку і сімох гномів. Чи Губку Боба. Також цікаво оздоблювати рукавички, вони завжди можуть бути різними. Так само – чобітки», – стверджує пан Ігор.

Найбільший пряничний виріб ужгородця був більше метра у висоті. Над ним він працював декілька днів.

«Це будиночок Санти. Він стояв у нас під ялинкою. Деталі скріплював кремом. Довго нічого не виходило… Він був таким великим, що ми всією родиною не могли його з’їсти. На поміч прийшли всі друзі онуків. Ми доїдали його за тиждень. Після цього такі великі прикраси дружина просила не робити. Та хто ж її послухає!? А от маленькі сніжинки чи кульки діти охоче дарують знайомим та однокласникам і для них це – дуже гарний подарунок», – запевняє він.

Ігор Легач у майбутньому планує й далі експериментувати з ялинковими прикрасами. Каже, що ідеї завжди в нього з’являються саме перед святами.

«Хочу спробувати ще випекти великого оленя. Але не на ялинку, а під неї. Деталі доведеться знову ж таки «клеїти» між собою за допомогою крему. Також для діток із родин внутрішньо переміщених маю бажання приготувати великий пряник у вигляді квадратного подарунка, а середину заповнити цукерками. У січні влаштуємо з онуками свято із роздачею солодких сюрпризів і для них!», – наголошує чоловік.

Марина АЛДОН