Лисеня Герда живе у будинку закарпатця, спить на ліжку і гуляє на повідку

Багато хто з закарпатців утримує вдома собак та котів. І це – зовсім не вважається чимось незвичним. Навпаки, доволі дивно, якщо у людини немає домашніх улюбленців. Тим більше, коли в сім’ї підростають діти, які обожнюють тварин.

А от вдома у хустянина Валерія Короля уже два роки мешкає незвичне лісове звірятко – лисичка Герда. Як же руда красуня потрапила до чоловіка? Чому вона оселилася не у вольєрі, а в приміщенні? Як адаптувалася і як контактує з людьми? Що любить їсти? Із чим бавиться? Де гуляє? Про це та більше закарпатець розповів «Карпатському об’єктиву».

Назвали на честь вівчарки

Пін Валерій вважає, що є рятівником Герди, бо якби не викупив її у знайомого, її б могла чекати далеко не райдужна доля.

«У мене є товариш із Тячівщини. Якось він мені телефонує і каже: «Я купив лисеня, хочу посадити його на ланцюг, щоб охороняло хату, але дружина сказала, що якщо не позбудуся тварини, вижене з хати і мене, і лисичку!». Ми порадилися з дружиною і вирішили лисеня перекупити. Також розпитав, як же маля потрапило до Івана. Виявляється, він купив звірятко за 500 гривень у Тересві. Ймовірно, маму малятка вбили браконьєри, але точної інформації я не маю, тому стовідсотково стверджувати не можу. Однак сиротинку мені Іван привіз одразу ж того вечора і при цьому дуже радів, що позбувся лисички. Ми трохи боялися, як тварина уживеться з дітьми, адже у чотири мене доньки шкільного та дошкільного віку. Але все, слава Богу, чудово, дітей Герда любить навіть більше, ніж дорослих», – зізнається пан Валерій «Карпатському об’єктиву».

За його словами, Герду спочатку звали Алісою, але кличку їй старша донька вирішила змінити.

«Аліна сказала, що з цим іменем у лисички пов’язана важка доля, тож треба «перехрестити», бо як корабель назвеш, так він і попливе. Колись у нас була німецька вівчарка Герда і вона прожила щасливих 15 років у любові та турботі. Я купив її ще холостяком. Але Аліна її добре пам’ятає, бо коли вона померла, доньці було 6 років. Тож на сімейній раді ми вирішили, що лисеня буде Гердою», – зізнався хустянин.

Коли родина купила лисичку, вона була ще настільки малою, що годувати її довелося козячим молоком.

«У нас саме була коза Муся. Тож дружина годувала Герду молочком з баночки для грудного вигодовування немовлят. Пізніше – із миски… Лисенятко, на мою думку, було відірвано від матері, йому було тижнів 3-4. Ми розуміли, що на волі Герда загине і пізніше, коли виросте, якщо випустити її у лісі, ніколи не зможе адаптуватися, знаходити собі харчі. Тож брали дитинчатко в родину цілком усвідомлено. Ні про які вольєри чи тим більше ланцюги на шию не могло бути й мови. Утім гуляли і гуляємо досі з лисичкою обережно, виключно з повідком, щоб не втекла. Бо ж скільки вовка не корми, завжди у ліс дивиться. Так і лисиця. А наша Герда ручна, домашня, пещена, розніжена…. У дикій природі ж інші закони. Її б там розірвали інші тварини у перший же день», – запевняє чоловік.

Загалом лисенятко доволі легко адаптувалося до життя у приватному будинку. Тим більше, що він на околиці міста і зовсім недалеко є справжній ліс. Однак навіть у дворі, який огороджено суцільним міцним парканом, Герда гуляє виключно під наглядом когось із дітей або дорослих.

Лисиці дуже розумні, але хитрі

Утримувати лисицю в домашніх умовах, як каже Валерій король, нескладно, але харчування їй потрібно забезпечити повноцінне.

«Для одомашнених диких тварин є спеціальний корм. Собачий чи котячий не підійде. Але ці пухнастики є зовсім невибагливими у харчах, практично всеїдні створіння. І все ж у нас основу меню становить куряче м’ясо. Герда його справді дуже любить. Між іншим, вдома не маємо курей, тож усе доводиться купувати. Навіть козу навесні продали, бо доньки не хочуть пити молоко, а тримати заради задоволення не хочемо. Її купила родина з села, де Муся почувається добре. Також купую Герді субпродукти. Мирослава їх варить і готує різні смачні овочеві супи, до яких додає кашу та м’ясо. Неймовірно подобається ласувати нашій лисичці сирими яйцями. Але категорично ніколи не пригощаємо її рибою та кістками, бо це – небезпечно», – ділиться досвідом закарпатець.

Розміром Герда невелика, практично, як середня собака. Але вкусити може міцніше…

«Навмисне вона не нападає, але ігри в неї досить активні і у пориві веселощів може добряче клацнути, до крові. Тому бавитися з лисичками слід обережно. А от спати Герда дуже любить із нами на ліжку, хоча має власний ліжник, але вночі завжди тихенько приповзає до спальні. Між іншим, лисиці дуже розумні, легко піддаються дресируванню, можуть виконувати усілякі команди, але в той же час хитрі і трішки підступні», – запевняє пан Валерій.

Може Герда і капризувати, але це буває тільки в особливі дні.

«Коли у лисиці період спарювання, вона може поводитися трохи знервовано, має бажання втекти з дому. Тому ми дуже уважно пильнуємо за нею. Але весь інший період Герда дуже грайлива, їй подобається бігати на подвір’ї з Томасом, нашим кокер-спанієлем. Між іншим, вони – кращі друзі, хоча Томі – мисливський пес. Котиків у нас немає, тому не знаю, як би поводилася Герда з кішкою», – зізнається чоловік.

У вихованні дикої тварини, на думку хустянина, головне – завоювати її довіру.

«Лисиця – злопам’ятна. Її не можна бити і треба мати терпіння, аби до чогось привчити. Виховувати можна лише ласкою і пригощаннями. Найважче було привчити Герду до лотка. Цей процес зайняв майже три місяці. Також у лисички навіть у помешканні має бути своя нірка, де вона буде ховатися. Це – природний інстинкт. Але купити по Інтернету зараз таку «хатинку» не проблема. У Герди багато іграшок, проте вона найбільше полюбляє щось таке, що можна погризти, залюбки ганяє з дітьми м’ячик, може з розбігу стрибнути на руки. Певно забуває, що виросла і стала важкою», – із посмішкою каже чоловік.

Як переконує Валерій Король, якщо в людини є досвід співіснування з собакою, елементарні навички тренування тварин, то проблем із вихованням та доглядом лисиці бути не повинно.

«Герда багато в чому дійсно схожа на вівчарку. Може, мені так здається, але я бачу в ній відданого пса, грайливу милу руду красуню, із якою ніколи не буває сумно. Коли повертаюся з роботи втомленим, вона стрибає на коліна і кладе мені мордочку на руки. Це мене страшенно розчулює і я щиро вдячний своїй вихованиці за такі приємні миті», – запевняє закарпатець.

Утім лисичка уже ж мешканка лісу, тварина вільна, не домашня, тому є моменти, коли вона просто прагне побути наодинці і робити те, що їй хочеться…

«Є й таке, що Герда усамітнюється і не бажає приходити навіть тоді, коли її хтось кличе. Але це нормально, бо вона – представниця дикої природи. Також любить гризти меблі, хоча вже потроху я її відучив. Уночі лисичка активна, тож може заважати спати. Любить ритися лапками у подушках, залазити під дивани, або ховатися у шафі», – розповідає хустянин.

Однак усім, хто має бажання, закарпатець заводити лисиць не радить, бо їхнє утримання є недешевим, та й відповідальність велика. Сам чоловік на харчування Герди на місяць витрачає до півтори тисячі гривень. Тому взагалі до заведення домашніх улюбленців рекомендує ставитися дуже зважено і відповідально.

«Головне правило – не нашкодити тварині!», – переконаний Валерій Король.

Марина АЛДОН