Дівчина з Запоріжжя навчає закарпатську молодь робити вишивані писанки

Закарпаття активно готується до Великодня і у майстринь на всю красу кипить робота. Зараз у області проводиться чимало майстер-класів для дітей та дорослих із виготовлення писанок у різних стилях. Охочих навчитися давнього мистецтва завжди багато.

Цікаво, що долучаються до передвеликоднього творчого марафону не лише корінні мешканці нашого краю, але й ті, хто через війну покинув рідні домівки і наразі мешкає у різних куточках Закарпаття. І однією з таких умілиць, яка не лише робить незвичні великодні яйця, але й навчає цьому інших, є Мирослава Ляшко із Запоріжжя.

Дівчина розповіла «Карпатському об’єктиву» про те, як вона виготовляє вишиті писанки, детально описала весь процес роботи з виробом і зізналася, чому вирішила поділитися знаннями із закарпатцями.

Майстер-класи проводить безкоштовно

23-річна Мирослава у Хуст переїхала ще у квітні минулого року. Через постійні обстріли вдома залишатися було небезпечно, тож вона з мамою перебралася до батькової родини на Закарпаття.

«Мій батько помер ще 15 років тому, але з родичами ми підтримуємо хороші теплі стосунки. Коли почалася війна, нам постійно телефонувала тітка і запрошувала до себе, казала, що потрібно подбати про власну безпеку, не ризикувати життям. Тож ми наважились… Наразі живемо саме у неї. У Хусті я не вперше. Малою з батьком тут відпочивали щоліта. Були кілька разів і після його смерті. Тому цей прекрасний край мене, як інших, нічим не здивував. Я знала традиції, людей, мені були знайомі всі ті смачні наїдки і цікаві вподобання місцевих. Я мала купу знайомих у Хусті і переїзд хоч і був непростим психологічно, але не став для мене травмою. Адаптувалися ми з мамою за кілька днів і розпочали абсолютно нове життя», – розповіла дівчина «Карпатському об’єктиву».

І Мирослава, і її мама є професійними кравчинями, тож без діла довго не сиділи, швидко знайшли роботу та вже мають постійних клієнток, яким шиють речі на замовлення.

«Склавши руки, сидіти не любимо, тож працювати практично почали одразу. Крім того, волонтеримо, допомагаємо іншим переселенцям. Родичі не беруть із нас коштів за житло, тому почати шити було саме ідеєю мами, аби віддячити тітці та її сім’ї за такий гостинний прийом. Вона пошила для неї пальто, кілька костюмів та спідниць. Коли подруги нашої родички побачили, захотіли мати щось подібне і у власному гардеробі. Тож так пішло-поїхало», – зізнається дівчина.

Оскільки у Мирослави є захист до рукоділля, вона займається не лише основною роботою, але й у вільний час творить цікаві вироби хенд-мейду і навіть навчає цьому діток.

«Перед Новим роком я провела для дітей майстер-клас із виготовлення ялинкових прикрас. Зараз ми вже кілька разів збиралися малювати писанки. Цьому колись навчила мене бабуся. Тож у визначені дні запрошую синів та доньок знайомих, аби просто приємно провести час. За заняття грошей не беру. Але дітям потрібно мати з собою матеріали для роботи. Після майстер-класу разом п’ємо чай та їмо різні солодкі смаколики. Їх теж приносять малюки, а цукерки купую їм сама», – зізнається Мирослава Ляшко.

Як зробити вишиту писанку

Вишивані писанки дівчина робила й раніше. Тож цьогоріч уже не експериментує, а ділиться знаннями з іншими.

«Я колись працювала вишивальницею. Ми робили вишиванки. Тому вишивати дуже люблю. Загалом у Запоріжжі вишиті речі завжди користувалися великим попитом. Останні кілька років поспіль… ще до війни… вишивані писанки я вдома робила на замовлення та продавала їх. Тепер вирішила поділитися уміннями з подругами із Хуста. Одразу скажу, що вишиті писанки – заняття не для маленьких діточок. Із ними багато клопіткої роботи. Це – не поводити писачком і побавитися фарбами… Така робота більше підходить для уже свідомої молоді, яка вміє працювати не лише з голкою та ниткою, але й загалом може виготовити певний виріб», – наголошує вона.

Загалом Мирослава робить вишиті писанки у двох техніках, хоча їх є значно більше, утім опанувала краще саме ті, які найбільше припали до душі.

«Роботи із вишитою писанкою багато. За один день зробити її нереально. Потрібно, як мінімум, 2-3 доби… Отже… Спочатку вибираємо орнамент і вишиваємо на канві візерунок. У Інтернеті є готові заготовки. Їх можна роздрукувати за допомогою принтера, аби легше було вишивати, адже на одній заготовці має бути 500-1000 хрестиків, а це, погодьтеся, немало. Можна, звичайно, і придумати орнамент, але більшість використовує саме готові шаблони. Коли вишивка готова і можна, здавалося б, полегшено зітхнути, починається робота, яку рукодільниці люблять найменше. Для вишитої писанки ніколи не використовуються звичайні курячі яйця. Вони крихкі і підходять для інших технік. Я ж купую через інтернет-магазин пінопластові заготовки. Вони підходять ідеально. Тож що ми робимо? Виготовляємо собі формочку із целофану за формою рівно половини пінопластового яйця, залишаючи при цьому трохи відступу для швів. Переносимо на папір. Це і буде наше лекало. За ним вирізаємо вишивку із канви та на зворотній бік писанки – за кольором овал із матерії. Тканина може бути різною, головне, аби підходила за забарвленням. Вирізали. Тепер на пінопласті робимо по лінії центру гострим ножем надрізи, але так, аби не розколоти заготовку. Глибина – приблизно 1-1,5 сантиметрів. Після цього прикладаємо вишиту частинку так, аби вона лягла ідеально по формі і закріплюємо боки шпильками. Я використовую 8 штук. Відтак акуратно ножем засуваємо канву у цей надріз. Зайві частинки відрізаю ножицями. Так само проробляю із зовнішнім боком писанки, для якого ми обрали тканину. Після цього, аби прикрити шов, боки декорую мереживом, або намистинами, прикріплюючи її гарячим клеєм, кріплю стрічку для того, щоб її можна було підвісити на гілку чи пасхальний кошик», – поділилася тонкощами роботи дівчина.

Утім така писанка досить часозатратна у виготовленні. Тож для більш лінивих або заклопотаних іншими справами господинь Мирослава пропонує робити пінкіпи.

«Слово «пінкіп» перекладається, як «хранителька булавок». Але зараз воно трансформувалося і скоріше мається на увазі рукодільний виріб із елементами вишивки напівопуклої форми. У цій техніці роблять медальйони, прикраси для ялинки, а також писанки. Для роботи також потрібно мати вишиту заготовку, яку ми обрізаємо за готовим лекалом до правильної форми, залишаючи припуски для зшивання. На зворотну частину писанки так само готуємо матерію, яка підходить за кольором. Також обрізаємо її за лекалом. Вирізаємо два овали із міцного картону та за формою яйця – синтипон. На картонний овал ставимо синтипон, на нього – вишивку. Прошиваємо канву ниткою затягуємо на зворотному боці. Зайву тканину відрізаємо. Так само робимо із іншою частиною писанки. Потім частинки можна зшити, або склеїти між собою. Шви декоруємо за допомогою стрічки чи мережива і робимо гачок для підвішування. Писанка готова. Роботи з нею менше, ніж із тією, у якій виготовляється заготовка з пінопласту, утім перший варіант особисто мені імпонує більше», – зізналася Мирослава Ляшко.

Хоч для Закарпаття такі писанки не є типовими, але, як переконує дівчина, багато хто ними вже зацікавився і, кому лінь особливо вкладатися в непросту роботу, або в кого немає часу для рукоділля, навіть готові купити вироби. От тільки Мирослава їх не продає…

«Свої писанки я переважно дарую. Люблю робити людям приємне. Напевно, саме через це зі мною всі поводяться так само. Більше того, я щиро вдячна закарпатцям за підтримку, особливо в перші дні після переїзду сюди, коли було найважче… адже мені теж багато що дарували просто так! Подарунки, між іншим, навіть малознайомі люди приносять і до сьогодні! Тут я отримала не лише безкоштовне житло, але й безліч приємних емоцій і багато незабутніх вражень. А це – безцінні скарби!», – підсумовує вона.

Марина АЛДОН