Схудла, бо син намалював квадратною: закарпатка за рік скинула 42 кілограми

Часом діти підштовхують батьків до вражаючих змін. Їхня щирість і безпосередність нерідко творить із дорослими дива. Та й роблять вони це не навмисне, просто такою є їхня сутність – прямою і абсолютно незаангажованою.

Анастасія Кіндрат із Виноградова щиро вдячна своєму маленькому сину за малюнок, який не просто вплинув на її долю, змінив погляди на життя та харчування, але й зробив жінку здоровою, енергійною та більш впевненою в собі.

Більше детально про ситуацію, що сталася з нею, закарпатка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Із ваги раніше ніколи проблему не робила

Анастасії 27 років. У неї є п’ятирічний син Павлик. Хлопчик дуже активний, допитливий і любить малювати. Одного разу він зобразив батьків такими, якими побачив.

«Це було два роки тому, – каже «Карпатському об’єктиву» молода жінка. – Подруга залишила в мене доньку, якій на той час було 7, бо мала ненадовго відлучитися у власних справах. Павлику було всього 3, ще й до садочка не ходив. Марічка, більш доросла і розумна, уже школярка, вирішила побавитися з моїм сином в урок малювання і дала йому завдання зобразити своїх батьків. Загалом Павло малювати любить, але тоді ще не вмів зовсім, ледве олівець у руках тримав, але одразу погодився, бо йому було цікаво. Тож почався майстер-клас у дітей і я за ними спостерігала. Трохи коряво, але чоловіка син намалював більш-менш людиноподібним із кружечком замість голови, якимось прямокутним тулубом, рисочками замість рук та ніг, а мене – просто зобразив великим квадратом. Може йому було лінь трудитися, може набридло і хотів швидше закінчити, але коли я побачила, стало дуже не по собі. Я подивилася на себе у дзеркало і зрозуміла, що якби була стрункою, так би мене дитина не намалювала».

Настя ніколи не була дуже худою, але зайві кілограми набрала після вагітності і після пригоди з Павликом почала соромитися свого тіла та комплексувати через статуру. Тому твердо вирішила для себе: потрібно щось змінювати.

«Я ніколи не засуджувала інших ні через вагу, ні через колір шкіри, ні через якісь політичні чи релігійні вподобання. У мене батько із Грузії, він – доволі темношкірий, стрункий та високий. Мама – світла, взагалі блондинка. Вона має пишні форми і я мала її комплекцію тіла. Але батька це ніколи не засмучувало, тому я спочатку не надала якогось особливого значення тому, що доводиться купувати все новий і новий одяг, бо в старий не поміщаюся. Тож жила собі без турбот, їла ночами і спокійно набирала кілограми, поки Павло мене не зупинив», – зізналася вона.

Після доленосного малюночка усе змінилося… Тоді закарпатка важила 96 кілограмів…

«Я зрозуміла, що треба щось робити з собою. Адже зайва вага і на здоров’ї позначалася. У мене «зашкалював» тиск, в останні рокит стало досить важко швидко ходити, мала задишку, коли доводилося підніматися вдома на другий поверх. Як-не-як важила майже сто кілограмів… чоловік, звісно, ніколи не дорікав і любив мене такою, якою була, але сама почувалася незручно й почала комплексувати. Якщо раніше могла одягнути обтягуючу сукню, з якої випирав живіт, то після «прозріння» перестала це робити. Розумію, що син відкрив мені очі і якби не він, зараз уже б точно важила і цілих 120. Справа тут навіть не у вазі, а у здоров’ї, бо воно почало серйозно підводити», – наголосила Анастасія.

У 25 мала цілий букет хвороб

Отже, після аналізу дитячої творчості жінка вирішила передусім записатися на консультацію до дієтолога.

«Я поїхала в Ужгород і поспілкувалася з дуже хорошою дієтологинею. Вона порадила зробити низку аналізів, сама зі мною ходила на прийом до інших фахівців. Виявилося, що в мене були ще й проблеми зі щитоподібною залозою, а отже – мала збій гормонів, нездорові нирки та серце. Я фактично молодою вже «зібрала» цілий «букет» хвороб і розуміла, що мушу діяти. Приймала медикаменти, змінила раціон, почала ходити багато пішки», – запевнила жінка.

Найважче закарпатці було змінювати харчування, бо довелося відмовитися від улюблених солодощів.

«Я дуже люблю тістечка і в мене виходить чудова випічка. Але вироби з борошна довелося спочатку просто обмежити, а потім від більшості взагалі відмовитися. Наразі можу з’їсти скибку хліба максимум двічі на тиждень. Макарони не вживаю взагалі, від улюбленої піци і лангошів також відмовилася. Тістечка з кремами теж у минулому. Зараз можу з’їсти шматочок, але або з сиром, або з яблуками… і то раз на місяць. Хтось скаже: це обмеження себе, а для чого тоді жити взагалі! Саме такої думки, наприклад, була моя мама. Але я відповім, що краще їсти менше і почуватися добре, ніж об’їдатися і постійно хворіти та ковтати жменями пігулки», – зізнається Анастасія Кіндрат.

Утім не лише борошняні вироби наразі відсутні на столі жінки, у її меню з’явилося і багато нових продуктів, і зникло чимало старих.

«Свинину я не їм взагалі. Із м’яса надаю перевагу курятині або молодій яловичині. Часом готую ще індичку та рибу. Цукор із раціону зник зовсім, замінила його медом. Якщо раніше пила по 4 кави, зараз одну – лише вранці. Також із сином полюбляємо ласувати свіжовичавленими соками. Це – і корисно, і смачно. Взагалі овочів та фруктів тепер на столі багато. Їх і запікаю, і тушкую, і готую з них різноманітні салати. Раніше, наприклад, яблука не любила взагалі, тепер щодня з’їдаю по 3. Горіхи – так само. Вони дуже корисні. Наразі снідаємо лише кашами і фруктовими десертами. Чоловіку спочатку не подобалося, але за 2 роки вже звик», – наголошує закарпатка.

Крім того, вона останнім часом замається спортом, хоча спочатку дуже не хотіла.

«Для схуднення зміни раціону замало, потрібні ще й неабиякі фізичні навантаження. Спочатку це були тільки піші прогулянки містом. Щось складніше лікарі не дозволили. Тепер це – щоденні вправи за спеціальною технологією. У спортзал не ходжу, ми купили тренажер і займаємося на ньому разом з чоловіком. Він також став струнким, накачаним і більш здоровим. Син, відколи вживає багато натуральних вітамінів, практично перестав хворіти. Ми навіть забули, що таке нежить, застуда чи закладений ніс», – розповідає жінка.

Наразі Анастасія важить 54 кілограми і ця вага тримається в неї вже більше року. Своє теперішнє життя вважає повноцінним, а себе називає енергійною, здоровою і щасливою.

«Ще ніколи я не почувалася так добре. Навіть зовсім юною. Тепер не ходжу, а ніби літаю над землею. Стала легкою. Постава вже не та, не така вайлувата важка хода, як була колись. Якщо спочатку мене ніхто не розумів і навіть засуджували рідні та подруги, то тепер просять ділитися здоровими рецептами і дуже радіють, коли відчувають на смак, що така їжа є не лише більш корисною, але й не менш смачною, ніж та, до якої ми всі звикли. На жаль, закарпатська кухня, у якій багато гострого, смаженого та надто жирного, не є дуже безпечною для нашого здоров’я. Так, не сперечаюся, мені від багато чого відмовитися було непросто, але тепер результат викликає захват у всіх. Також погано, що ми практично всі почали вести малорухливий спосіб життя, сидимо годинами на дивані з телефоном у руках і виходимо з дому лише тоді, коли в цьому є нагальна потреба. А це неправильно. До того ж до спорту нам ні батьки, ні школа не вміють виховати любов. Це теж дається взнаки, бо потім у дорослому віці потрібно силою переступати через себе, аби хоча б покачати прес чи кілька разів віджатися від підлоги», – каже жінка.

Анастасія залишається вдячною сину, що підштовхнув її до кардинальних змін, бо якби не він, вона б навіть не подумала про те, що в її житті щось не так.

«Не дарма кажуть, що вустами дитини говорить істина. Руками малюка – також! Я в цьому переконалася! Власний малюнок допоміг мені повністю переосмислити багато важливих речей і стати хоча б заради сина іншою, кращою, здоровішою, більш бадьорою. Крім того, останнім часом підвищилася моя самооцінка і тепер я стала впевненою в собі й навіть у роботі добиваюся більших успіхів, ніж раніше!», – переконує Анастасія Кіндрат.

Марина АЛДОН