Закарпатка знайшла «близнючку», яка не є їй родичкою, в іншій країні

Інтернет дає можливість знаходити цікавих людей у всьому світі. Навіть не знаючи мови, наразі можна спілкуватися з друзями з різних куточків планети, завдячуючи спеціальним додаткам. Утім ще більш дивним є, коли знаходиться незнайомець, схожий на нас самих.

Кажуть, що кожна людина має свого двійника. Так це чи ні – стверджувати не будемо, утім Ярослава Кравець із Тячева впевнена, що так. Випадково дівчина знайшла схожу на себе людину у іншій країні… Як це було і чи спілкуються дівчата між собою зараз? Про це Ярослава розповіла «Карпатському об’єктиву».

«Ти чому вкрала моє фото?»

Ярославі 25 років. Вона працює бухгалтером на фірмі свого батька. Має старшу сестру, яка мешкає у Києві і брата, який живе у Чехії. Дівчина не проводить багато часу у соцмережах, але час від часу читає цікаві дописи у різних спільнотах.

«То було два роки тому. У Фейсбуці я «надибала» одну спільноту про життя у Празі. Там уже 7 років живе мій брат і мені було цікаво дізнатися більше про визначні місця, які можна відвідати в Чехії. Я їжджу до Степана у гості і в нас завжди виникає питання – куди піти. Він весь час у роботі, не особливо знається на музеях, галереях та архітектурних комплексах. А Прага дуже гарна і мені щоразу хочеться подивитися на щось найкраще. Тож я сиджу собі, читаю, переглядаю знімки і раптом бачу коментар: «Карлів міст через Влтаву – головна празька родзинка. Його має відвідати кожен турист!». Зі змістом я погоджуюся і погодилася тоді… навіть поставила вподобайку. Але мою увагу привернула аватарка тієї, що писала це повідомлення. На фото була я! Це мене страшенно розлютило. Одразу почала скаржитися на профіль, писати дівчині, чому вона вкрала моє фото. Вона з подивом відповіла, що ні в кого нічого не крала, мовляв, у неї сторінка вже давно, якщо я збожеволіла, нехай перегляну усі світлини, які в неї завантажено. Я так і зробила. На моє здивування, там було дуже багато знімків і всюди заднє тло було іншим, хоча на самих світлинах всюди я бачила себе саму. І тут вона пише мені: «Не може цього бути! Це на твоїй сторінці мої фото! Що ти від мене хочеш?». Я пішла прийняти холодний душ, аби хоч трохи освіжити думки, бо в голові був повний каламбур», – зізнається «Карпатському об’єктиву» закарпатка.

Відтак Ярослава Кравець ще раз передивилася сторінку незнайомки і зрозуміла, що вони обидві схожі між собою, як сестри-близнючки. Але як таке могло бути? Ця думка хвилювала, бентежила, не давала спокою ні на мить…

«У мене більше не було сумнівів, що вона не вкрала мої світлини. Та я не могла зрозуміти, чому ми настільки ідентичні між собою. Як таке взагалі могло статися? Хто вона така? Перше, що майнуло в голові – показати профіль Яни в телефоні мамі. А може, подумалося мені, тато у гречку в Чехії стрибав і в мене там сестра є… Адже життя така дивна річ, що всяке може статися», – із посмішкою зізналася дівчина.

Мати Ярослави теж була шокована побаченим. Вона придивлялася до обличчя незнайомої чешки і бачили в них риси власної рідної молодшої доньки…

«Ту дівчину звати Яна. Вона на два роки старша за мене. Мама запевнила, що в ті роки тато нікуди не їздив, бо вони разом вчилися в університеті у Львові. Були практично нерозлучними і кохали одне одного. Братів у батька немає. Тож залишалося для усіх величезною загадкою, як ми можемо бути такими подібними з дівчиною із іншої країни, із якою на той момент ніколи ще не бачилися», – наголосила вона.

Хто стрибав у гречку?

А тим часом схожість зацікавила і саму Яну. Вона також влаштувала допит матері, чи її батько не бував випадково на Закарпатті. Утім жінка цього не знала…

«Батько Яни помер, коли вона була маленькою. Ми обидві шукали генетичні корені між собою, але не могли їх знайти. Моя «сестра-близнючка» просила точно дізнатися в матері, чи в неї випадково не було стосунків із чехом Павелом. Мама усе заперечувала. Ця історія зацікавила і батька, між батьками навіть невеличка сварка виникла на ґрунті ревнощів. Але ніхто до кінця не розумів, чи дійсно між нами з Яною є якийсь кровний зв’язок через абикого з родичів, чи ми просто випадково виявилися настільки схожими», – зізнається Ярослава.

За її словами, корені схожості могли бути в тому, що колись Закарпаття та Чехія були однією державою і хто його знає, хто з дідів і бабусь… або будь-кого з пращурів… із ким контактував.

«Ми вже не можемо дізнатися усієї правди з минулого. Нам невідомо, хто із ким мав стосунки, хто з предків зраджував своїй половинці. Утім припущення, звісно, в мене виникало. Я дуже схожа на діда по лінії мами. У нього були проблеми з ногами і бабуся розповідала, що у Празі йому робили операцію. Потім він ще кілька років поспіль їздив туди на реабілітацію і не поспішав повертатися додому. Мама припустила, що він міг мати там коханку. Але її гіпотезу ні підтвердити, ні спростувати ніхто не міг… бо діда, як не прикро, вже давно немає серед живих. А отже, спитати і дізнатися його версію ми вже не зможемо ніколи. Із цим усім нам довелося змиритися», – наголошує дівчина.

Почала зустрічатися з братом

Як же склалися стосунки між Ярославою та Яною? Чи зустрілися вони? Чи контактують між собою зараз?

«Наша схожість заінтригувала нас обох. Ми дуже захотіли побачитися, обнятися… Я трохи знаю чеську і ми без проблем можемо спілкуватися. До того ж, Яна добре розуміє закарпатські слова. Ми телефонували одна одній по декілька разів на день. Було дуже цікаво дізнатися більше про свою копію. Ми і характером досить сильно схожі і якщо не враховувати роки, то народилися із різницею у два дні між собою. Тож торік навіть разом День народження відзначали. Рід діяльності у нас також співпадає. За фахом моя «сестричка» – економіст, але працює, як і я, бухгалтером. Я була у Яни декілька разів, вона приїздила до мене в Тячів. Та, що найцікавіше, зустрілася вона зі своєю мамою із першою не зі мною… а з братом. Хоча це ж логічно, вони живуть у одному місті і коли Степан дізнався цю всю історію, захотів побачитися з Яною. Так і зробив і… від подиву не міг повірити очам. «Серцем усвідомлював, що це не ти, а бачив перед собою тебе!», – казав він мені. Зростом Яна від мене трохи вища, але у нас навіть колір волосся і розмір одягу один», – запевняє Ярослава.

Дівчатам дивна схожість довго не давала спокою. Обидві не витримали і вирішили зробити тест ДНК на рідство. Чекали, що підтвердиться, що вони близькі між собою люди… Але «сестра-близнючка» виявилася насправді не родичкою закарпатці.

«Ми дуже хотіли дізнатися, чи ми сестри, чи наші батьки нас не обманюють. Утім тест показав, що ми – чужі між собою. Якщо насправді якесь рідство і є, то воно дуже далеко в коренях. Після цієї звістки Яна зі Степаном почали зустрічатися. Обоє зізналися мені, що якась іскра пробігла між ними ще під час першої зустрічі, але обоє боялися, що виявиться, що вони брат і сестра. Після оголошення результатів у них обох якби камінь із душі впав. Я бачила їхні обличчя», – ділиться думками закарпатка.

За словами Ярослави, вона рада, що знайшла Яну. Нова знайома стала для неї справді близькою людиною.

«У мене є сестра Ліза. Їй 46 років. Вона набагато старша за мене. У неї давно родина, діти, а тепер навіть онуки. Так склалося, що вона живе у Києві і на Закарпаття завжди приїжджала дуже рідко. Навіть мамі телефонує нечасто. Я ніколи фактично не відчувала, що маю сестру. Між нами з братом різниця у 3 роки. Він старший. Зі Степаном ми завжди були близькими, розумілися і підтримували одне одного. А тепер у нас обох з’явилася Яна. Якщо чесно, вона мені навіть більше, ніж сестра. Це – і близька подруга, і рідна людина, із якою я можу поговорити на будь-яку тему, злити душу, коли щось не так. Вона вміє підтримати, розрадити, допомогти. Я так само намагаюся бути для нею вірною подругою. Те, що між ними зі Степаном зародилося кохання, мене дуже тішить, бо вірю, що будемо між собою родиною тепер уже точно. Мені завжди хотілося мати сестру… саме таку, як вона. Тож тепер я її маю… знайшла собі сама!», – посміхається дівчина.

Марина АЛДОН