Як у Перечині стрітенські свічки освячували

15 лютого церква східного обряду відзначає Стрітення Господнє – день, коли Ісуса Христа немовлям вперше принесли до храму. В православних та греко-католиків це одне із найбільших 12 свят після Великодня.

Біблійна історія

Сина Божого у Єрусалимський храм принесли Діва Марія та святий Йосип. Сталося це на 40-й день після народження Спасителя. У церкві їх зустрів святитель Симеон Богоприємець. Він був великим праведником, який знав від Духа Святого, що не помре поки не побачить Ісуса. На Спасителя чекав багато років, був чоловіком похилого віку.

Стрітення офіційно стало святом у другій половині IV ст. Перші паломники у своїх письмових спогадах зауважували, що цей день відзначався майже так само урочисто, як і Великдень.

Освячення свічок

У церквах Закарпаття цього дня відправляють Божественну літургію. Після її завершення священик кадить свічки і кропить їх свяченою водою, виголошуючи: «Благословляються і освячуються свічі ці окропленням води цієї свяченої в ім’я Отця і Сина, і Святого духа. Амінь». Там же їх запалюють, а потім несуть додому.

Так було і в греко-католицькому Свято-Миколаївському храмі Перечина. Обряд освячення стрітенських свічок провів отець Мирослав. Прихожани принесли парафінові і воскові свічки, декорувавши їх різнокольоровими стрічками, гілочками самшиту, розмаринком, сухоцвітами.

Освячені на Стрітення свічки називають грімницями. Вважається, що вони мають магічну силу. Запалюють їх, коли надворі починається буря з громовицями і блискавками, під час пожежі, паводку.

– Коли бачу, що небо затягнулося чорними хмарами, за горою чую, що гримить, запалюю стрітенську свічку, молюся по десять «Отченашів», «Богородицю», потім промовляю такі слова: «Так би ся буря скоро розійшла, як люди скоро ідуть додому із освяченими свічками, як скоро тане віск цьої свічки», – поділилася власними практиками Ірина Юріївна.

Зима зустрілася з весною

– Стрітеніє – вважається стержневим святом лютого, яке служить традиційним орієнтиром багатьох зимово-весняних звичаїв. Передусім воно знаменує собою зустріч зими з весною, коли у дня більше світла, а в ночі менше стужі, а також початок весняно-городніх робіт, – розповіла старожилка Перечина пані Марія кореспондентці «Карпатського об’єктива».

У дохристиянських звичаях цей час Стрітення здавна сприймається, як зустріч зими з весною. З 16 лютого початок весняно-городніх робіт, садівники приступали обрізати і щепити дерева. Казали: «До Стрітенія лиши дерева спати, а по Стрітенію можеш обрізати». Але зволікати з обрізкою не рекомендують, бо потім: «Дереву вже болить, зріжеш галузку – просльозить». Щепили з дерева на дерево, бо вважали, що прищепа і відщепа в’єдно просипаються і файно зростаються. Ґаздині висівали в ящики насіння овочевих, щоб мати ранню розсаду.

За повір’ям, грім до Стрітення «спить, приколисаний зимою». Чути його – аномальне явище. Однак на Стрітення він прокидається, «йде небом гуляти й дає про себе знати». Тому часто Стрітеніє називають Грімницями.

Старожили кажуть: яка погода на Стрітення, таке буде і літо. Вчора цілий день була погожа днина, сонячно.

Якщо до обіду сонце, то весна буде пізньою.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора