Як коуч із розлучень із Маріуполя допомагає зберегти закарпатські родини

Маріанна Кузнєцова до війни працювала коучем у своєму рідному місті. Має відповідні сертифікати, стажувалася за кордоном. Свою роботу любила завжди, бо вона приносила їй радість, надихала, мотивувала. Дівчина пишалася, що може допомагати людям. Бути корисною іншим – її основне життєве кредо.

На жаль після 24 лютого життя перевернулося з ніг на голову. Із окупованого міста міруопольчанці довелося втікати. На Закарпатті вона живе з березня і тут продовжила те, до чого лежить найбільше душа.

Чому ж коуч із розлучення «склеює» родини, що розпадаються? Що найбільше здивувало Маріанну у нашому краї? Чому вона радить людям бути більш відкритими та довіряти одне одному?

Про це та інше дівчина розповіла «Карпатському об’єктиву».

Із очей течуть сльози, а вона каже, що все добре

Коли почалася війна, Маріанна поквапилася покинути місто, що бомбили. Вона мала вибір – їхати до Львова, чи на Закарпаття. Вибрала маленьке містечко Хуст і не шкодує.

«Я не буду переповідати про жахіття в Маріуполі, про це вже й так багато сказано, написано у газетах. Повторювати слова інших не хочу, а щось додати нове не можу, бо я втекла однією з перших. Коли ми евакуювалися, розуміла, що доведеться розпочинати життя з чистого аркуша. Мені запропонували Львів. Там теоретично я могла мати більше клієнтів, бо велике місто, населення більш відкрите до діалогу, готове працювати з коучем, там є багато тимчасово переміщених осіб. Утім я не клінічний психолог, а коуч, так би мовити, тренер, порадник, тож допомагати професійно долати панічні атаки не хочу, бо можу дати недієву пораду і брати на себе таку відповідальність не маю морального права. Хуст обрала через те, що це – маленький спокійний населений пункт, де ніхто нікуди не квапиться, де поруч чудова природа, неподалік гори, дві ріки. Мені хотілося усамітнення, тиші і спокою. Про вибір не шкодую, хоч серед місцевого населення клієнтів у мене мало, але з багатьма працюю онлайн і ці люди – із різних куточків України та навіть Європи», – розповідає «Карпатському об’єктиву» дівчина.

На новому місці вона вже облаштувала побут, знайшла друзів.

«Мені допомогли винайняти двокімнатну квартиру. У одній кімнаті живемо ми з мамою, у іншій – веду прийоми, бо поки що орендувати офіс не маю змоги, та й немає на даному етапі життя сенсу. Я швидко знайшла подруг. Тут люди дуже щирі, співчутливі, готові підтримати того, хто має в цьому потребу. Утім мене шокувало, що закарпатці – дуже замкнуті у тому плані, що навіть якщо людина звертається по допомогу, розповідати про проблеми в родині не хоче. Як же я можу допомогти, коли мені не кажуть суть справи? Аби розговорити клієнтку потрібно з нею зустрітися кілька разів. У жінки із очей течуть сльози, а вона видає удаване сімейне щастя. Для кого цей спектакль? Я не кума, не сусідка, яка її буде засуджувати! Я хочу їй допомогти здобути впевненість у собі, йти життям із високо піднятою головою, приймати виклики долі і вирішувати питання, що непокоять. У іншому закарпатці – просто неймовірні люди! Гостинні, винахідливі, привітні, працьовиті, добрі господарі та господині, практичні, усі до одного люблять дітей та свої домівки!», – ділиться думками Маріанна.

Як зміцнити родину

Маріанна Кузнєцова каже, що вона хоч і називає себе коучем із розлучень, насправді займається тим, що допомагає людям зберегти і навіть зміцнити сім’ї.

«До мене приходять або звертаються тоді, коли в родині виникла проблема, тобто на спільному глечику з’явилася тріщина, через що один, або обоє з подружжя хочуть розірвати стосунки. Я намагаюся поговорити з обома партнерами, вислухати різні позиції. Утім на прийом усе ж частіше приходять саме жінки. Вони й більш активні у всьому, рішуче хочуть не чекати «з моря погоди», а діяти. Часто, коли вдається знайти яблуко роздору між партнерами, помилки виправити можна швидко. Нерідко проблеми родом із дитинства. Тоді ситуацію доводиться пропрацьовувати доволі довго. Наприклад, звернулася жінка з Тячівського району з проблемою домашнього насильства. Вона вже й поліцію на чоловіка викликала, і на суди ходила, і в лікарні через побої лежала… Нарешті наважилася розлучитися. Та тут виникає нова проблема – куди піти з дітьми? Усе майно чоловіка: хату будував він, машину купував він, бізнес, нехай і невеличкий, але започаткував він. Якщо справді розлучатися, можна знайти хорошого адвоката і «відірвати» собі немалий шмат цього всього добра. Але ми шукали корінь проблеми і занурилися у ситуацію глибше. Вона навіть якщо вийшла б заміж вдруге чи втретє, все одно наразила б себе на побідну ситуацію. У неї батько все життя бив матір і вона має в собі комплекс жертви! Я не прихильник вирішування проблем кулаками, навпаки. Порадила б іти від тирана, але коли розібралася, в чому суть, спробувала змінити ситуацію на користь жінки. Прийшов на прийом і чоловік, щоправда, за п’ятим разом. Утім ми поговорили і з’ясували, що руки він розпускає тоді, коли вип’є, а дружина за це докоряє йому. Може займатися рукоприкладством і на тверезу голову, але тоді, коли жінка починає словесно принижувати його через те, що їй щось хотілося б мати, але він їй (або дітям) цього не купив. Усе ніби логічно, але так поводитись негідно і так не повинно бути. Одним словом, працювали ми з цією парою досить довго, але зараз у них усе гаразд. Вони не розлучилися, чоловік не вживає алкоголю, жінку не б’є, а вона його більше не пиляє, не дорікає ні за що», – розповідає дівчина.

Були в Маріанни і випадки зі зрадою і майже кримінального характеру…

«Прийшла жінка з Хустського району. Застукала чоловіка з подругою. За класичним сценарієм пішла до мами і повернулася раніше. Влаштувала скандал, побила суперницю, видерла їй із голови купу волосся, а з чоловіком подала на розлучення. На щастя, та жінка не викликала поліцію і за побої зрадженій дружині не довелося постати перед судом. Утім родина руйнувалася, а пережити все це жінці було важко, адже чоловіка, незважаючи ні на що, вона кохала. Звернулася за порадою, як пережити розлучення, бо була в такому стані, що хотіла на себе накласти руки. Було боляче дивитись на неї, нещасна зводила себе як лише могла. Ми поговорили, почали шукати причину. Виявляється, у родині обоє з подружжя давно і сильно ревнували одне одного. Батько цієї жінки також зраджував її матері, але вона ніде не працювала і була від нього матеріально залежною, тож на все закривала очі. Моїй же клієнтці не хотілося терпіти приниження і бути «другою скрипкою» для чоловіка. Вона – самодостатня і матеріально забезпечена. Вдалося поговорити й із винуватцем сімейної трагедії. Виявляється, він у той момент був напідпитку і про все дуже шкодував. Утім схильність до зрад він таки мав і раніше, просто до справи не доходило. Довелося попрацювати з обома, адже образа з боку жінки була дуже сильною. Родину ми зберегли і, сподіваюся, у них тепер завжди все буде добре!», – запевнила Маріанна.

Утім не завжди, за словами коуча, сім’ю є сенс зберігати.

«Бувають випадки, коли я сама раджу розійтися, даю поради, як пережити розлучення з найменшим болем, як відпустити ситуацію і розслабитися. Була в мене клієнтка, яку чоловік мало не зарізав. Я одразу сказала, що від нього потрібно йти якомога скоріше, поки не сталося великого лиха. Утім із нею також довелося попрацювати, аби подолати її комплекс меншовартості, який вона мала з дитинства. Був чоловік, якого дружина публічно принижувала при друзях, «вбиваючи» йому самооцінку. Ця пара також розійшлася. Ще був один донжуан, якого дружина вирішила кинути через постійні його «стрибання у гречку». Я могла йому допомогти, але він не забажав прислухатися до моїх порад і таки розірвав стосунки з жінкою. Це – його вибір і він на нього має повне право!», – констатує дівчина.

Також Маріанна вирішила дати закарпатцям кілька порад, аби зміцнити родинні стосунки.

«Варто бути відкритим один до одного, довіряти своїй половинці, говорити з партнером навіть якщо є проблема. Що б там не було, усе потрібно не замовчувати, а проговорювати. Та при цьому не кричати, не знімати руки, а спокійно сісти і розпочати діалог. Якщо вас щось хвилює, кажіть, спільно дискутуйте, як можна вирішити питання, ідіть на компроміс, будьте певні, вам також підуть назустріч, коли побачать вашу готовність домовлятися. Не закривайтеся в собі! Ця риса найбільше, до речі, руйнує родини!», – наголосила вона.

А ще Маріанна Кузнєцова бажає усім закарпатським сім’ям бути міцними, дружніми, щасливими і жити разом до глибокої старості.

Марина АЛДОН