Закарпатка у 16 завагітніла від чоловіка, старшого за себе на 23 роки

І 4 роки приховувала правду, хто є батьком дитини

Деколи життя складається зовсім не так, як ми хочемо. Плани на майбутнє сиплються в одну мить, як картковий будиночок. Утім потім виявляється, що ці випробування зробили нас сильнішими, загартували, змінили…

На жаль, згідно зі статистикою, на Закарпатті живе найбільше в Україні малолітніх мам. Частково наш край потрапив у число лідерів через де, що ромські дівчата рано дорослішають і в досить юному віці готові до материнства. Але не тільки вони стають мамами так швидко. Далеко не в кожної дівчини згодом нормально складається життя, так як вона мріє… Тим не менше, є й такі жінки, які про обставини, що склалися в юності, не шкодують навіть у дорослому віці.

Юлія Нодь завагітніла у 16. У 17 стала мамою… Зараз їй 42. У неї дві дорослі доньки. Колись їй було дуже важко, але зараз вона радіє, що має чудових дітей і 20 років поруч біля неї був люблячий чоловік. Своєю вражаючою історією жінка поділилася з «Карпатським об’єктивом».

Відчувала себе нікому не потрібною

До 15 років Юлія жила у одному з сіл Хустщини. Після 9 класу пішла вчитись до коледжу в Хусті. У місті вона познайомилася з чоловіком, старшим за себе на цілих 23 роки і…. закохалася…

«Ми ще з трьома подругами жили в будиночку, який винаймали нам батьки. У господарів була квартира і до нас вони навідувалися дуже рідко. Ми там робили все, що хотіли. Та якось у нас перестав працювати холодильник. Він був власне не наш, а хазяйки, тож ми дуже перелякалися і не знали, що робити. Одна з дівчат пішла шукати по сусідах когось, хто б міг полагодити. І прийшов Юрій. Він жив поруч. У нього були золоті руки. За годину вже все працювало. Ми пригостили його тістечком, чаєм і розговорилися. Юра розповідав багато цікавих історій, я слухала його з відкритим ротом і зачаровувалася… Він мені дуже сподобався», – розповіла «Карпатському об’єктиву» закарпатка.

Поступово Юрій став частим гостем у дівчат. Коли вони щось не знали зробити, як тільки виникали якісь труднощі, одразу йшли за ним.

«Ми подружилися. Нам усім із ним було цікаво. Часто він приходив навіть просто так, аби запитати чи нам щось потрібно. Я починала розуміти, що закохуюся в нього. Утім він здавався мені абсолютно байдужим, просто дуже привітним, доброзичливим і чесним. У Юри був автомобіль і він не раз вирушав із нами на ринок за продуктами, аби ми могли «отоваритись», купити, наприклад, не 2-3 кілограми, а мішок картоплі. Усі були йому дуже вдячними за людяність. Та була одна проблема…. Чоловік був одруженим і його дружина почала до нас ревнувати, влаштовувати скандали як йому, так і нам. У них було двоє синів і вона завжди кричала на всю вулицю, що діти голодні, а він нас, повій, охороняє… Було дуже неприємно. Ми намагалися її уникати», – каже Юлія.

Одного разу на свята всі дівчата роз’їхалися додому, а Юля залишилася. У неї були не дуже теплі стосунки з вітчимом і зовсім не хотілося бачитися з ним.

«Батько помер, коли мені було 2. Мама вдруге вийшла заміж і народила від вітчима ще 3 братів. Я стала у родині зайвою і мене хотіли якомога скоріше просто «здихатись». Вітчим перші 2-3 місяці платив мені за квартиру і постійно наголошував на цьому, називаючи мене дармоїдкою. Я, студенткою, почала підробляти, аби не бути ні в чому залежною від родини. І згодом мені гроші взагалі перестали давати. У той день мені було дуже болісно на душі. Я сиділа і плакала. Саме на це прийшов Юрій. Він спитав, у чому справа і я вилила йому душу. Чоловік почав мене втішати… і якось… у одну мить… ми опинилися у ліжку. Це було дуже хвилююче. Я зрозуміла, що кохаю його більше за життя і ладна була абсолютно на все, аби тільки бути з ним», – схвильовано пригадує жінка.

Коли народила доньку, чоловікові було 40

Зустрічі наодинці після того випадку ставали між парою все частішими і частішими, аж поки Юлія не зрозуміла, що вагітна.

«У мене була ранкова нудота, запаморочення і я постійно говорила Юрію, що напевно захворіла. Він першим здогадався, у чому справа. Ми пішли до лікаря і він підтвердив мою вагітність. Для нас обох це стало шоком. Матері розповісти правду я не могла, продовжувати навчання з дитиною також було нереально. Юрій же боявся, що про все дізнається його дружина і більше ніколи не дозволить йому побачитися з синами. Він зняв мені іншу квартиру, а би ми могли і далі бачитись. Навчання я кинула, поки ніхто не дізнався про мій стан. Додому просто перестала їздити взагалі. Час від часу телефонувала матері і казала, що працюю і в мене все гаразд. Працювати ж насправді через дуже сильний токсикоз не могла. Гроші давав мені Юра. Він дуже підтримував у всьому і, що приємно, жодної миті навіть не натякнув на те, що від дитини потрібно збутися», – запевняє закарпатка.

Коли Юля народила Аліну їй було 17, а Юрієві 40.

«Де я жила і чим займалася… крім Юри не знав ніхто. Ми приховували правду 4 роки, поки він не розлучився з дружиною і ми не вирішили побратися. Те, що Аліна від нього, не знали навіть мої рідні, адже вітчим би заявив на нього і Юрія б посадили за розбещення неповнолітньої. Він же був на 23 роки старшим за мене. Звісно, коли про доньку мати дізналася, був скандал, але я говорила, що вона від однокурсника. Юра батькам не подобався, вони називали його «старим дідуганом». Він на 2 роки був старшим за мою матір… Та нам на все це було байдуже. Діти Юри мене прийняли нормально, вони часто досі приходять у гості, товаришують із дочками. У 22 я народила Мар’янку. На той час ми вже з Юрієм були одруженими кілька місяців. Він багато працював, аби нас забезпечити, бо я з малими дітьми досить довго не працювала. Ми побудували хату, купили нову машину, щоліта їздили відпочивати. Жили душа в душу. Так, за нашими спинами шепталися, мене засуджували, його «накручували» проти мене, казали, що я молода і буду зраджувати, та він до всього ставився мудро, посміхався та вірив мені. Навіть зараз кажу, що якби три життя прожила, кращого за Юру все одно б не знайшла!», – переконує жінка.

На жаль, у минулому році чоловіка не стало…

«Ми провели разом 20 років. Це були прекрасні часи. Юра замінив мені і батька, і чоловіка, був і другом, і порадником, і коханим. Нас об’єднували спільні погляди на життя, однакове ставлення до речей. Якщо гіпотеза про спорідненість душ правдива, то ми дійсно були спорідненими душами. Таке враження, що чоловіка подарувало мені небо… Так, я розбила його родину. Однак у ній не було радості ніколи. Вони жили як кіт із собакою, в докорах, сварках, образах… Рано чи пізно вони б і так розлучилися. Стас та Гліб це розуміють. Тому й не цураються мене!», – заявляє Юлія.

За словами жінки, вона вдячна долі, що звела її свого часу з Юрієм.

«Юри не стало через хворе серце. Він помер за 5 хвилин. Це було для мене страшним стресом. Досі не можу оговтатись! Мені його дуже не вистачає. Зараз мої обидві доньки у Чехії. Старша вже заміжня, має сина. Молодша – навчається там в університеті. Я вдома без Юри почуваюся дуже самотньою. Час від часу навідуються його сини з сім’ями. І їхнім дітям я радію як власним онукам, дуже їх люблю!», – зізнається Юлія Нодь.

Через самотність хустянка розмірковує над тим, аби також поїхати до доньок у Чехію.

«Там хоч допомогти дівчатам зможу. Вони заклопотані, їм важко. Свого часу мене з дітьми не підтримувала моя мати, знаю, як це неприємно. Не хочу повторити її помилок. Своїх дітей я просто божнюю і хочу бути їм корисною!», – наголошує Юлія Нодь.

Марина АЛДОН