Ізянські корзини для освячення води продають від 120 гривень, прикрашені – від 500

19 січня – свято Водохреща. До нього закарпатці готуються по-особливому, адже цей день входить до циклу основних зимових християнських свят. Освячення води чекають усі, адже потім її зберігають цілий рік і вона, як кажуть, не псується, нею лікую різні захворювання, нею захищаються від недоброго ока, нею омиваються, аби була гарною і чистою шкіра… Взагалі старожили вважали, що священна вода повинна бути в кожній хаті.

Утім не лише духовно потрібно бути готовим до Водохреща, але й слід заздалегідь подбати про посудину, з якою йдуть до церкви на урочисте богослужіння, про букетик засушених квітів, а також про корзину для банки з водою.

І де ж її шукати, як не поблизу Ізи – столиці лозоплетіння?!

Отже, «Карпатський об’єктив» вирушив на пошуки атрибутів до свята Водохреща.

18 січня. Ринок у Хусті просто завалений продуктами, солодощами та букетиками… Людей всюди багато, незважаючи на дощову погоду. Усі заклопотані, щось купують. Хтось міхами носить картоплю, хтось пакує до сумки ковбасу, хтось підгодовує безпритульних собачок, а хтось вихваляється друзям новими кросівками. Але нас цікавлять ізянські кошики для освячення води. Шукати їх довго не доводиться. Декілька жінок у різних місцях передринкової площі ними торгують. Щоправда, виявляється, далеко не всі корзини із Ізи. Окремі з них – польські – із фарбованої лози і вже прикрашені декоративними елементами.

Одразу цікавимося цінами. Адже корзинки гарні, здалеку приваблюють погляд, оформлені доволі зі смаком. Однак вартість їхня доволі висока – 500-600 гривень.

«Із корзиною потрібно попрацювати, декор зараз дорогий. Та й привезти її потрібно. А ще й настоятися на ринку, аби продати, – пояснює жінка, що представляється Оленою.

І її можна зрозуміти. Утім ціна доволі висока, тому ми йдемо шукати далі… Може… нам поталанить знайти щось дешевше…

Буквально через кілька кроків, у іншому місці, корзинка з кількома штучними квітами коштує 400 гривень. Однак оздоба досить вбога, хоча й ціна менша.

А якщо купити простий кошик із лози і самому його причепурити?

Це – одне із найбільш раціональних рішень. Принаймні, у той момент так здавалося.

Тому йдемо шукати справжніх ізян-продавців зі справжніми плетеними фірмовими закарпатськими корзинками.

У першої ж продавчині є кошики без прикрас. Вона дійсно з Ізи. Каже, що звуть її Марією.

«Виплести таку «кошарочку» можна за кілька годин. Це – це проблема. Але багато часу займає підготовка і заготівля лози, як у нас кажуть, «прутя». Його ж потрібно і нарізати, і зварити, і висушити. Та й зараз грошей у людей мало, не так і легко реалізувати продукцію. Колись їхали до нас машинами, завантажували і везли за кордон. Тепер такого немає. Та й через постійні відключення світла плели ми у сутінках, зі свічками, бо генератор є далеко не в кожній родині», – розповідає «Карпатському об’єктиву» жінка.

Корзинки у неї простенькі. Просить вона за них 200 гривень.

Хотілося одразу купити, але на всяк випадок вирушаємо оглянути продукцію далі.

І ось диво! Знаходимо кошик усього за 120 гривень. Тепер уже без вагань відраховуємо гроші і забираємо.

«Маю ще 12 корзин. Хочу все продати, тому даю дешевше, – ділиться думками пані Світлана, яка й продає ізянську продукцію. – Роботи немає, із чогось жити треба. Плетемо, як павуки, аби щось заробити. Вчора продала лише дві. Давала по 140 гривень. Нині опустила ціну, бо потім їх цілий рік нікому не потрібно буде».

І вона має рацію. Такий кошик, як і пасхальний, використовується всього раз у році.

Що ж, «кошарочка» в нас є, але вона надто простенька. Вирушаємо до сувенірних крамниць шукати для неї оздобу.

І тут… вперше довелося пошкодувати, чому не придбали уже прикрашену корзину. Виявляється, вартість декору справді досить дорога.

Наприклад, одна квіточка, яка більш-менш підходить для оздоби, коштує від 75 до 120 гривень. Практично за вартістю самої корзинки. А однієї прикраси замало! Треба ще щось. Беремо гілочку калини за 35 гривень і набір білих кульок, що нагадують грона винограду. Це все обходиться у 200 гривень. Крім того, у магазині тканин купуємо ще 2 метри червоної стрічки. Щоправда, коштує це копійки – всього 7 гривень.

І ще… беремо букетик засушених квітів за 25 гривень. Запах завдяки чабрецю – просто неймовірний!

Що ж, покупки зроблено! Ми вклалися у трохи більше ніж 350 гривень. А вдома потрібно братися до роботи, адже корзину треба прикрасити. Декорування зайняло небагато часу – приблизно пів години. Єдиний плюс у всьому – це те, що кошик точно вийшов не такий, як у всіх. А за ціною – практично ідентично – що купити оздоблену «кошарочку», що просту, але самому її причепурювати.

Як би там не було… а до Водохреща ми готові! Залишилося піти до церкви і освятити воду.

Марина АЛДОН