У музеї Перечина співали, гостилися, ворожили і збирали гроші для воїнів ЗСУ

Вчора, 10 липня, у Перечині відбувся цікавий захід «Вечурки в музеї». Українською «вечурки» – це вечорниці. Цього недільного вечора у музеї співали, фіґлювали, гостилися, ворожили і збирали гроші для воїнів ЗСУ.

Директор музею Маріанна Попович під час екскурсії розповіла присутнім (а це були місцеві та внутрішньо переміщені особи) про історію Перечина, його культурно-мистецьке, соціально-економічне, політичне та релігійне життя у ХХ столітті, познайомила з побутом предків.

17-річна Ірина з Миколаєва закінчила ЗОШ і щоб врятувати своє життя, мусіла покинути рідну оселю. Майже місяць живе у Перечині, де знайшла тимчасовий прихисток. Дівчина розповіла, що на Закарпатті була і раніше – у Мукачеві та Берегові. Наш край припав їй до душі. «Цікаво, що у кожного міста, навіть невеликого, своя історія. Мені цікаво було порівняти те, що я знала, з тим, що розповіла екскурсовод. Здивувало, що у вас так багато релігійних конфесій, збереглися традиції».

Надія, 18 років, також з Миколаєва, поділилася враженнями: «У Перечині я вперше. Знала, що це близько біля кордону з Європою. Мені цікаво було дізнатися про історію міста, культуру та побут людей. За першої нагоди до музею прийду ще раз, спокійно роздивлюся експонати, прочитаю інформацію на стендах та табличках».

Зауважу, Перечин має багатовікову історію – перша письмова згадка датується 1399 роком. Статус міста з 2004 року. Населення – близько сім тисяч. Тут мирно уживалися представники різних релігійних конфесій, національностей, зокрема, русини, словаки, євреї, цигани, італійці, німці.

Працівники Центру культури і дозвілля ознайомили із звичаями та традиціями жителів Турянщини, зокрема, співали народні пісні, фіґлювали і ворожили. Ну як ворожили? До прикладу, дівчина бере в жменю зерно кукурудзи з глиняного посуду, рахує. Якщо кількість зерен парна, то цього року буде у парі, якщо непарна, то ще дівочитиме.

Цікаве передбачення долі було за допомогою свічки і води.

– Бачу фігурку серця, це означає – кохання. Довкола – зірки, отож – романтика, – каже головний тлумач Леся Магада одній із дівчат, яка вирішила дізнатися свою долю. – А у тебе дерево, постать хлопця, отож зустрінеш своє кохання біля нашого дуба. А у тебе книги, отож вчися, бо заміж ще скоро – тобі тільки 12.

На таке ворожіння присутні реагують сміхом.

Іра зізналася, що у них, у Миколаєві, таких вечорниць, ворожінь-гадань нема, тому було цікаво. Хоча серйозно до трактувань не ставиться, бо це всього лише розваги та ознайомлення із народними традиціями.

На Закарпатті жодний захід не обходиться без гостини. І «Вечурки» не поступилися славною традицією. Микола Годований спік на шпаргеті скибки (печена картопля, нарізана на тонкі скибки, добре посолена). До столу подали з олією. Вино, вишневу наливку, самогонку, а дехто тільки лавандовий чай, закушували хлібом з мастьов, маринованими огірками, квашеною словацькою капустою, солониною. Було дуже смачно.

Директор краєзнавчого музею у м.Перечин Маріанна Попович розповіла, що музей регулярно проводить різні тематичні вечорниці, які покликані показати збережені звичаї та традиції, урізноманітнити дозвілля перечинців, гостей міста, туристів, ВПО.

Цей захід організували і провели ще і з благодійною метою: зібрати кошти для потреб воїнів з Перечинщини, які наразі перебувають на передовій на сході України, захищаючи наші землі від російських окупантів.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора