Як на Закарпатті відзначили День літнього Миколи
22 травня східна церква (православна та греко-католицька) відзначає перенесення мощей святого Миколая Чудотворця у місто Барі. У народі цей день називають Микола ярьній (весняний) /літній/теплий, або ж Миколин день. Вперше це свято було встановлено папою Урбаном ІІ в ХІ столітті.
Мабуть, жоден зі святих, що їх вшановує церква, не удостоївся такого вияву всенародної любові, як святий Миколай Чудотворець, угодник Божий – ці характеристики з’явились поруч з його ім’ям ще за життя.
Історія свята
В XI столітті грецька імперія переживала важкі часи. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали їх жителів і супроводжували свої жорстокості зневагою святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом.
Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.
8 травня кораблі повернулися до Барі, і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.
Іменинники
На Закарпатті, як загалом і в цілій Україні є багато носіїв імені Микола. Батьки давали своїм синам ім’я святого, аби мали надійного небесного покровителя. Чимало родин дотримуються прадідівської традиції: яке ім’я принесла собі дитина, з таким і житиме.
– Я народився 8 травня 1971 року на Львівщині. Похрестили Миколою, бо народився перед літнім Миколою. Моє ім’я мені подобається, відчуваю, що Миколай Чудотворець допомагає мені по життю. Цього дня ідемо до церкви, молимось святому, потім вдома збираємося сім’єю за обіднім столом. Гучних святкувань не влаштовуємо. Потім відпочиваємо, не працюємо, – розповів кореспонденту «Карпатського об’єктива» Микола Іванович із Мукачева.
Цікаву сімейну історію переповіла мені пані Наталія з Мукачівщини:
– Первістка народила 8 травня 2006 року. З чоловіком вирішили назвати сина Артуром, у свідоцтві про народження так і записали. Священик, який проводив обряд хрещення, сказав: «Ви називайте і записуйте як хочете, а я похрещу хлопця Миколою, бо це ім’я він приніс собі сам. Микола – ім’я нашого святого Миколая Чудотворця».
Традиції та обряди
Традиційно в цей день в храмах проводяться богослужіння. Цього року літній Микола припав на неділю, вихідний. Парафіяни пішли до церкви, молилися до святого і просили про допомогу у вирішенні власних проблем, про оздоровлення, позбавлення недуг, припинення війни в Україні.
На Закарпатті здавна вшановують святого Миколая Чудотворця. На його честь збудовано чимало церков. В основному парафії відзначають престольний празник 19 грудня. 22 травня храмове свято у селі Ворочево, що на Перечинщині. На торжество приходять паломники з довколишніх сіл. Ворочівці продовжують святкування за родинним столом із святковими стравами, тістечками домашньої випічки.
Цього дня не виконують важку роботу на городі, в саду, не шиють, не перуть одяг.
За традицією, надають допомогу нужденним, діляться грошима та їжею.
Прикмети
З давніх часів люди вважали, що цього дня весна остаточно передає свої володіння літу. Дні стають спекотними, сонце починає обпалювати. Гарна погода – тепле літо, – кажуть старожили. На жаль, вчора і сьогодні, 23 травня, навіть у теплих районах Закарпаття холодно. Люди одягнені у верхньому одязі. Отож прикмета вказує на прохолодне вітряне літо.
Тетяна ГРИЦИЩУК
Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.
Підписатися