Зарічівець приніс додому із лісу 20 кілограм глив

Богдан Строган із села Зарічево, що на Перечинщині, – завзятий грибар. Знає грибні місця. Днями подався до лісу по гливи. Кореспонденту «Карпатського об’єктива» чоловік розповів передноворічну грибну історію:

– У наших хащах гливи ростуть на старих буках, дубах, березах, повалених деревах, пнях. Їх можна збирати з листопада до Сятого вечора. До лісу йшов годину, там вирубав довгу тичку, якою і збивав гриби з дерев. Набрав повні чотири великі кульки, то більше як 20 кілограм. Два зв’язані кульки ніс на плечі, а два – в руках. Було що нести. Із лісовими трофеями йшов додому дві години, руки-ноги не чув. Дружина почистила, відварила, одну частину посмажила, а другу поставила до морозилки. У нашій сім’ї так заведено здавна, що на столі на Новий рік та Сятий вечір мають бути страви із глив: смажені з капустою, відбивні, котлети. Ці гриби дуже смачні і корисні, мають свій запах. Звичайно, на святковому столі маємо і білі.

Пан Богдан пригадав і передріздвяну пригоду, яка з ним трапилася декілька років тому на Харківщині:

– Поїхав до родичів на Харківщину на сятки. На станції вийшов з поїзда. До родичів дорога пролягала через ліс. Глянувши вгору, не повірив своїм очам: на деревах повно глив, такі файні, як намальовані. Тичкою повбаляв їх, набрав повні сітки, кульки. Ледве доніс тото вшитко. Сказати, що родичі здивувалися, не сказати нічого. Дуже раді були. Ясно, що я привіз їм і наших, закарпатських білих – сушених і маринованих, але гливи їм більше смакували. Цікаво, що вони потім ходили на ті місця щороку, але жодного разу не найшли гливи. Спілкуючись по телефону, фіґлюю з ними: «Видите, гриби самі ходять за мною, куди я, туди і вони».

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото з доступних джерел