Діло майстра величає: ексклюзивні шкіряні вироби від мукачівця

У житті кожної людини настає момент, коли вона має з’ясувати для себе, чим хоче займатися та в якому напрямку рухатись.

Під час навчання в школі, замість нас, усе вирішують учителі та батьки, вони задають темп нашому життю. Студентські роки дають більше можливостей для реалізації власних планів, однак ми також маємо виконувати завдання, які перед нами ставлять інші люди: сумлінно вчитися, успішно складати сесію.

Проте потім, у когось ще в студентські роки, у більшості після отримання диплома про освіту, настає момент, коли ти не знаєш, що робити далі. Темп життя потрібно задавати самому, в якому напрямі працювати, також слід вирішувати самостійно, урешті-решт приходить усвідомлення того, що наше власне життя замість нас ніхто не проживе й ніхто нічого не вирішить за нас.

Ростиславу Євтушко всього 23 роки. Це хлопець з Мукачева, який створює неймовірно гарні вироби зі шкіри своїми руками. До асортименту його товару входять ремінці для годинника, сумки та клатчі, чохли для ноутбуків, крісла, дивани та багато інших речей.

Ще в студентські роки хлопець почав шукати нішу, в якій хотів себе реалізувати.

– З чого почалася твоя робота?

– Розпочалося все з того, що я навчався в Мукачівському державному університеті за спеціальністю «Інженер-технолог легкої промисловості». На 3-му курсі став займатися виготовленням взуття. Робив його для себе та своїх рідних. Однак проблема цього напряму в тому, що взуття не є універсальним продуктом. Тобто, якщо людина з Мукачева ще має змогу замовити собі відповідний розмір (я точно зніму мірки), то співпраця з мешканцями інших областей може ускладнюватися, тож я почав шукати іншу нішу, де можна більше реалізувати свої здібності.

Одного разу побачив дуже класні портмоне за кордоном. На той момент я був на 4-му курсі й працював на взуттєвій фабриці для дітей. Однак згодом зрозумів, що це не моє, тож почав власну справу.

На перших порах виготовляв продукцію за класичними моделями. Згодом шукав інші варіанти дизайну гаманців, візиток та портмоне. З часом уже роздумував над виготовленням власного логотипу. Урешті-решт сталося так, що вже після 5-го курсу я працював виключно на себе.

– Де ви продаєте свою продукцію?

– Із самого початку я орієнтувався на соціальні мережі, тому основний ринок збуту шукав серед користувачів «Вконтакте». Після того, як цей ресурс заборонили в Україні, став розвивати сторінки в «Інстаграмі» та «Фейсбуці». Окрім того, у нас є багато платформ, де можна продавати вироби ручної роботи. Наприклад, «Скриня». Вони встановлюють умови, за яких ви можете продати роботу, а ось «ОЛХ», на мою думку, не підходить для цієї справи.

– Чи можна заробляти виключно на цьому?

– Можна, однак для цього потрібен час. Окрім того, якщо у вас є навики вироблення такої продукції, то ви можете зацікавити роботодавців, тобто вас просто помітять. Можете виготовляти щось на певну компанію або бренд. Це хороший варіант для студентів.

– Багато часу займає виготовлення, наприклад, портмоне?

– Маленьке можна зробити за півдня, щось – за день. Це залежить ще й від часу та бажання. І якщо першого в мене вдосталь, то бажання інколи бракує. (Усміхається).

Думаю, що в людей, які продають вироби ручної роботи, часто є страх, чи будуть у них замовлення, бо від цього залежить їхній дохід.

– Які ціни на таку продукцію в тебе?

– Ремінці коштують у середньому від 250 до 500 грн, залежно від шкіри, виробу, матеріалу та конструкції. Портмоне – 250–1500 грн, чоловічі сумки – від 1000 до 1700 грн. Ціна більших виробів залежить від складності та затрат на матеріали, а їх я замовляю в Києві, бо в нас, на жаль, немає ні шкіри, ні цікавої та якісної фурнітури.

– Де проходить виготовлення шкіряної продукції?

– Виробляю вдома, можна сказати, що перетворив свою кімнату на майстерню.

– Ви ніколи не планували виїхати за кордон?

– Така ідея була і є досі. Але не хочеться їхати за кордон для того, щоб просто заробляти гроші, повертатися додому і так по колу. Якщо їхати з України, то вже на постійну роботу за спеціальністю, не втрачаючи при цьому можливості підійматися далі по кар’єрних сходинках.

Багато хто мріє розпочати власну справу. Хтось тільки почав фантазувати про це, у когось, навпаки, уже є бізнес-ідеї. Головне – це вірити в себе та свої сили, а улюблена справа обов’язково принесе бажаний дохід. Чого ми й бажаємо Ростиславу.

Іванна БОНДАРУК