Ліаноподібні рослини Ужгорода

Ужгороду недарма дали чудову характеристику: «місто як сад». Тут зростає чимало видів дерев, як тутешніх, так і екзотів, багато різноманітних кущів і, звичайно, трав’янистих рослин.

Однією з форм рослинності, на яку мало звертають уваги в публіцистичних статтях, є ліани. В основному з пригодницьких романів «Тарзан» і «Книга Джунглів» ми вперше дізнаємося про ліани як про довгі, звисаючі рослинні канати, на яких може вільно втриматись людина. Насправді ж ліани – це особлива форма рослинного світу, різноманітні в’юнкі рослини: як дерев’янисті, з вічнозеленим або опадаючим листям, так і трав’янисті, з відносно слабкими тонкими багаторічними чи однорічними стеблами. Ця загальна назва походить від французького слова «lier», що означає пов’язувати. Ліани характеризуються також найдовшими в царстві рослин міжвузлями стебел. Деякі види сягають у довжину понад сотню метрів і, по суті, є найдовшими рослинами у світі.

Ліани не здатні самостійно вільно триматись у просторі, тому використовують як опору інші рослини. Для цього в них існує низка пристосувань, наприклад вусики (видозміни стебел або листків) або додаткові корені-причіпки, за допомогою яких вони піднімаються на певну висоту, де розвивають листки і квіти. Деякі види, не маючи особливих органів прикріплення, усім тілом обвиваються навколо опори, тягнучись догори.

За тривалістю життя ліани бувають однорічними і багаторічними. Перші дуже різноманітні, варто згадати хоча б пасифлору, іпомею, декоративну квасолю тощо. Їх можна розпізнати за загальними ознаками, а саме: майже в усіх є довгі стебла, від яких в основному не буває бічних відгалужень, зелень і квіти дуже привабливі. Однорічними ліанами можна прикрасити не тільки житлові будівлі, а й непривабливу комору, голий стовбур дерева, «оживити» бетонну холодну стіну чи паркан. Однорічники також служать чудовими декоративними рослинами для оформлення квітників.

Багаторічні ліани поділяються на дерев’янисті та трав’янисті. Трав’янисті восени відмирають, а наступної весни від їхніх коренів відростають нові пагони (подібно до більшості садових багаторічних квітів: дельфініумів, півоній, золотистих флоксів та ін.). Багато трав’янистих ліан на зиму можна просто обрізати під корінь, а навесні діждатися відростання нових пагонів. Дерев’янисті ж кожної весни продовжують рости з того місця, до якого доросли торік, аналогічно до дерев і чагарників.

Отже, які види рослин, що мають ліаноподібну форму, ми можемо побачити в Ужгороді та в цілому на території Закарпаття? Коротко розглянемо найбільш характерні з них, котрі зустрічаються найчастіше.

Передусім хочеться звернути увагу на найбільш звичну для нас рослину – виноград. Це досить довговічна дерев’яниста ліана. Як відомо, багато диких видів винограду використовувалися людиною вже на зорі цивілізації. Для нас найвідоміший культурний виноград, який нараховує дуже багато сортів. Це символічна рослина міста, оскільки зображена на його гербі. Крім винограду звичайного, в культурі також є виноград Ізабелла – міжвидовий гібрид винограду звичайного і винограду Лабруска. Його почали розводити в нашому краї з 1885 року, після того як філоксера (хвороба винограду) винищила тут 2700 гектарів виноградників. Лоза прикрашає чимало ужгородських дворів, в’ючись, як правило, по високих лугошах та влітку захищаючи жильців від спеки своєю тінню.

Але більше хочеться звернути увагу на подібну до винограду ліану, яку часто називають диким виноградом, звичний для міста дівочий виноград п’ятилисточковий (Parthenocissus). Він походить із Північної Америки, тому є екзотом, який добре приживається і широко розповсюджений. Характерна ознака – складні пальчасті листки, що мають темно–зелене забарвлення влітку, а восени стають пурпуровими. Квітки мілкі, зелені чи жовтуваті, зібрані в суцвіття. Ягоди утворюють негусті грона темно-синього кольору, неїстівні. Цей вид винограду росте до 25 метрів, а сезонний приріст може становити 2–3 метри. Ліана тримається за допомогою вусиків та присосок і може прикріпитися навіть до скла! Ще одна особливість цього екзота – добра морозостійкість. Розмножується дикий виноград насінням, черешками і відсадками. Його можна зустріти в різних місцях старої частини Ужгорода, зокрема на вулиці Довженка на стіні, яка тягнеться від відомого скверу-альпінарію в напрямку до «Совиного гнізда», або в провулку Ботанічному (що веде від вулиці Ольбрахта до Ботанічної набережної), де росте на стінах будівель разом із виноградом звичайним, чудово їх прикрашаючи.

Згаданими видами озеленення в Ужгороді не обмежується. Не менш декоративною є інша ліаноподібна рослина цього роду – виноград дівочий тризагострений (Parthenocissus tricuspidata), який ще називають плющевидним. Походить із Японії та Китаю. У дикому вигляді росте на прямовисних скелях морського узбережжя. Ця ліана має декоративні садові форми, які цінуються за незвичайну конфігурацію листя і красиве забарвлення. Довжина листків сягає 5–22 см. Листки великозубчасті, три- або п’ятилопатеві. На початку розвитку вони червонувато-зелені, а восени набувають яскравих жовтого та винно-червоного кольорів. У деяких сортів листя дрібне, в інших – більше. Плоди дрібні чорні з синім відтінком та сіруватим нальотом, неїстівні. Дуже гарний приклад озеленення цим виноградом – мур на вулиці Жупанатській, що тягнеться вниз від Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая.

Отже, Ужгород озеленений різними видами винограду. Дикі не є родичами звичного для нас культурного, а лише мають із ним спільну українську назву.

Наступною ліаною, на яку хочемо звернути вашу увагу, є плющ – рід ліаноподібних рослин родини Аралієвих. Це повзучі багаторічні вічнозелені ліани, які чіпляються своїми коренями до кори стовбурів дерев, каменів, скель, парканів, стовпів. В Ужгороді в дикій формі зустрічається плющ звичайний (Hedera helix). Садоводи і квітководи розводять різні садово-декоративні форми. Квітководи також вирощують кімнатні види.

Для плюща звичайного характерні шкірясті блискучі голі листки. На безплідних пагонах вони серцеподібні або 3–5–кутні, або 3–5–лопатеві, а на квітконосних – цілісні за формою ромбічнояйцеподібні. Квіти формуються на верхівках гілок та утворюють суцвіття: щитки, головки чи китиці. Плоди – ягоди, найчастіше чорного кольору. Плющ є лікарською рослиною. Зокрема з нього виготовляють препарати й сиропи від кашлю. Листки застосовують при хронічних катарах слизових оболонок, туберкульозі, рахіті та інших захворюваннях. У свіжому вигляді їх використовують як зовнішній засіб при опіках, для перев’язування гнійних ран.

У лісах Закарпаття трапляються такі товсті й міцні стебла плющів, що здатні витримати масу дорослої людини, на них вона можна навіть погойдатись. Дуже великий і найбільш відомий плющ звичайний обплітає ужгородський ясен Масарика, що на набережній річки Уж. Багато цієї ліани також на мурах рову Ужгородського замку.

Декоративні форми, зокрема зі строкатими (жовто-зеленими чи зелено-білими) листочками, використовують для озеленення прибудинкових територій, клумб, стін старих будинків.

Цікавими є різні види гліциній (вістарій), кампсисів, жимолості, а також цілої низки однорічних ліан, які ми матимемо змогу розглянути більш детально в наступних публікаціях.

Михайло БІЛАНИЧ,

старший науковий співробітник сектору природи відділу краєзнавства

Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т.Легоцького