Аби продовжити життя чоловіку, дружина розшукала його перше кохання

Пані Валентина з Перечина розповіла мені неймовірну історію, яка трапилася з її рідною сестрою.

Світлана та Георгій

Раїсу відшукала дружина чоловіка Світлана, аби продовжити йому життя. Видно, що жінка мудра (що ж, мудрі люди роблять мудрі кроки) і дуже любила свого чоловіка. Світлана та Раїса подружились, найближчим часом планують зустрітися, хоча розділяє їх океан: одна проживає в Америці, інша – в Україні.

…50-ті роки ХХ століття. Мелітополь Запорізької області. Десятикласники Раїса та Георгій добре вчилися, у них були спільні інтереси, які зблизили і подружили їх: відвідували шкільні вечори, ходили в кіно. У батьків Раїси був програвач, однокласники часто приходили до неї додому, аби послухати нові пісні. Жора теж не пропускав такої нагоди, тим паче, що жив недалеко і Рая йому подобалася. Дівчина мріяла стати лікарем, але після одного випадку, де була пролита кров, мало не втратила свідомість. Вона зрозуміла, що надто вразлива і не зможе стати справжнім медиком. Після деяких вагань обрала професію інженера-технолога м’ясо-молочного профілю. Рая була наполегливою, сумлінною, отож, навчаючись в Одеському інституті харчової промисловості на денному відділенні, ще й працювала на півставки. Жора хотів стати військовим льотчиком, аби піти стопами батька, який загинув під час Другої світової війни. Хлопець був працьовитим, безвідмовним, але йому доводилося важко, бо зранку та ввечері мусив виконувати роботу по господарству, годувати худобу, та й вітчим не замінив йому батька. Мрія Жори здійснилася: вступив до Ейського військового авіаційного училища, що в Краснодарському краю. Навчався добре. Коли приїжджав додому на літні канікули, то сусіди не відводили від нього погляду – такого красеня більше не було в цілому мікрорайоні. А ще Жора був скромним, що в ті часи віталося суспільством.

Раїса та Георгій листувалися, зустрічалися під час канікул у рідному Мелітополі. Після закінчення навчання Жору направили на базу підготовки космонавтів. Під час випадкової аварії врятував життя своїм підлеглим, а сам постраждав та отримав опромінення. Хлопець був сильним тілом і духом, отож хвороба одразу не дала про себе знати. Про свою недугу він розповів дівчині, а одного разу запропонував розстатися, бо лікарі сказали, що від безплідний. Ця звістка для Раї була як грім серед ясного неба, вона заспокоювала коханого, казала, що все буде добре, але він наполіг розстатися, бо не хотів псувати життя коханій.

Тоді вони й розійшлися як у морі кораблі. Їхні долі склалися по-різному. Буквально через рік Жора зустрів Світлану, схожу зовнішньо на Раю. Навчалася в медінституті і працювала медсестрою в їхньому госпіталі. Мала сина від першого шлюбу. Погодилася стати дружиною Жори. Згодом у подружжя народилися донька та син.

Раїса

Рая вийшла заміж за Анатолія зі свого інституту. Після закінчення вузу наречені поїхали жити та працювати до рідних чоловіка у Тбілісі. Рая народила сина й доньку, працювала начальником цеху місцевого м’ясокомбінату. Подружжя отримало квартиру, жили заможно, щороку приїжджали до Мелітополя, відпустку проводили на Азовському морі.

Читайте також: Випадкова зустріч в автобусі стала для молодих людей щасливим сімейним життям, яке триває 58 рік

І так минуло півстоліття. Ані Рая, ані Жора нічого не знали одне про одного. Два роки тому Світлана розшукала Раю в «Однокласниках». Написала їй листа, в якому просила вийти з ними на зв’язок по скайпу. Повідомила, що вони живуть в Америці, Жора дуже хворий, у нього депресія, не хоче їсти, ходити. Йому треба повернути цікавість до життя. І зробити це може тільки вона. Лист дуже розчулив Раю. Вона проживає в Донецьку, її чоловік помер ще у Тбілісі, втратила й сина після важкої хвороби. Рая почала спілкуватися з Жорою та його родиною по скайпу. Йому стало краще, почав їсти, трохи ходити, бо останнім часом пересувався лише в інвалідному візку. Розповідав про своє життя, що було протягом п’ять десятиліть, відколи не бачилися. Після служби в армії перейшов працювати до Харківської військової академії. Тут викладав, написав підручники для студентів, брав участь у розробці воєнних літаків, ракет, став кандидатом технічних наук, згодом захистив і докторську дисертацію, став генералом, нагороджений орденом Ярослава Мудрого. Виховав трьох дітей, один син пішов його стопами, другий став економістом, дочка закінчила Харківський політехнічний. Дружина стала лікарем, його надійним другом і рятувальником. У кризові 90-ті його здоров’я погіршилося, життя опинилося під загрозою, на інтенсивне лікування коштів не вистачало. На той час донька проживала в США, вона й наполягла на переїзді батьків. Американська медицина робила все можливе для його порятунку, протягом останніх п’яти років йому зробили п’ять операцій, під час останньої встановили кардіостимулятор. Зрештою організм Георгія не витримав – наприкінці минулого року в 75-річному віці помер. Але Світлана продовжує спілкуватися з Раєю, найближчим часом жінки хочуть зустрітися. Вона та родичі запрошують Раю до Америки, беруть на себе всі витрати. Такі стосунки в нашому суспільстві зустрічаються вкрай рідко.

– Думаю, що їхнє життя було дуже спорідненим, хоча й на відстані. Наведу бодай такий факт: доньки Раї та Жори народилися 5 серпня з різницею у два роки. Спочатку вчинком Світлани ми були здивовані. Спілкуючись з нею, я побачила, що це добра, розумна, чуйна жінка. Сказала, що ми для неї стали як рідні. Хоче приїхати до мене в Перечин. Сестра не була в мене цілих 26 років, тепер матиме таку нагоду, – каже пані Валентина.

І наостанок. Багатьом хочеться дізнатися про долю своїх колишніх коханих, але не всім це вдається через ревнощі другої половинки. А ось найкращим людям світу цього це вдається.

Тетяна ГРИЦИЩУК

Фото надані пані Валентиною