Анекдоти (Сторінка 16)

– Тук, тук, тук.. – Ко там? – Се поліція! Открывайте двері!! – Мусите мало почекати… Я какаю! – Ми видеме!!! Телефонна будка скляна!

– Іване! Так на ня никаш, гиби сь ня мислєнно роздівав. – Аш бись валовшна читати мислі, та зналабись, що ся вже одіваш, а я курю…

Дві цімборкы ся встрічавуть: – Я за єстественность. Мене устраюють мої вії, брови, ногті, цвіт волося… – Що, ни дав грошей? – Ни дав, паскуда!!

Куме, я до свальби так любив свою жону, шо готовий им її бов з’їсти. – А дораз?.. – А типир бануву, ож товдим її не з’їв!

Жона – газдови: – Вітю, тямиш, ти 9 місяців тому їздив із кумом на щуку з ночовков? – Айно, тямлю. – Нно, та нині звонила щука, казала, ош ти став вітцьом!

– Альо, а Олега мож? – Ниє го дома! Ко вто звонит? Дашто му передати? – Йсе Степан, передайте му 100 баксу!

П’яниця іде уночі по улиці. Сперать го міліцішта: – Ти куда идеш? – Иду слухати лекцію про вред пияцтва й алкоголізма. – Та ко ти уночі лекцію буде читати? – Жона з тещов!

У маршрутці: – Чулувічку, аж ви на мені вже лежите, та хоть не храпіть до фраса!

Чоловік із жонов у постели. Нич у них не виходить. Жона: – Ага! На мене вже не стоїть?! – Чому лем на тебе? Вчора і на куму не стояв!

– Коли рано чую звук будильника, мені видиться, ош у мене стріляють! – І што? Нараз встаєш? – Та де! Лежу ги вбита!