Закарпатська волонтерка піклується про дітей з дитбудинків та малозабезпечених сімей. ФОТО

Опубліковано: | Переглядів: 2961
  • Поділіться із друзями:

Світлана Самойлюк – волонтерка зі стажем та з великим багажем непростих життєвих історій, що довелося прожити, як свої власні. Численні педагогічні курси та тренінги, і от сьогодні вона – офіційна наставниця і мама 5 дітей, батьків котрих позбавили прав на виховання, а також засновниця благодійного фонду «Ціль – щасливе дитинство». Про поклик серця та чому усім дітям потрібні люблячі батьки, читайте у нашому матеріалі.

Світлано, як Ви зрозуміли, що піклуватися про чужих дітей – покликання?

Я коли була вагітна, то вчилася постійно: дивилася в інтернеті відео, як виховувати дитину залежно від віку та читала чимало літератури. Просто перша дитина – довгоочікувана, і дуже хотілося все зробити правильно. Отже, головне, що я в першу чергу для себе зрозуміла, читаючи книги про дітей, – 80% свідомості дитини формується до року, тобто чим більше з дитиною спілкуєшся, береш її на руки – тим добрішою вона може вирости. Цей час, до року, навіть впливає на характер дитини. Для прикладу скажу: немовлята, які ростуть у будинку дитини і не доотримують цієї ласки, вони з часом просто перестають плакати, а плач у дітей – це основний інструмент контакту з навколишнім світом. Це з власного досвіду сказано. Бо часто буваю у єдиному на Закарпатті будинку для немовлят і бачу таких дітей. Вони там, до року, просто лежать. Того часу, який волонтери їх потримають на руках, під час візиту – не вистачає, а працівники закладу фізично не можуть їх постійно носити. Тому я, надихаючись закордонним досвідом, де немає будинків для немовлят, а є сім’ї, де вони живуть, зрозуміла, що хочу щось таке створити і в нас. З цієї ідеї і почалось моє постійне навчання: вступ на педагогічний, навчання дошкільної освіти, відкриття благодійного фонду, постійна волонтерська робота.

Як сталось так, що сьогодні у Вашому житті, окрім власного сина, з’явилося ще п’ятеро дітей?

– Коли я прийшла в інтернат, то полюбила одну дівчинку. В той час тільки почали проводити офіційні курси наставництва і я перша стала наставницею для тієї дівчинки. Насправді не було дуже просто, бо тривалий час я оформляла документи, мене випробовували, пройшла курси. Весь цей час, а це – близько року, я постійно брала ту дівчинку гуляти, в ігрові кімнати, потім брала і її двох сестричок із нами, ну, а потім уже і їх двох братиків. Я їх усіх полюбила. Тоді я почала замислюватись над будинком сімейного типу, бо мені було завжди важко, після наших прогулянок, відвозити їх назад. Цю мою мрію я втілюю в життя по сьогодні.

– Як поставився чоловік до такої ідеї?

– Він спочатку не вірив, думав, що це – моя примха. Але потім і він полюбив цих дітей. Ми з ними багато відпочивали, бо я їх завжди беру туди – де мої рідні. Мій чоловік уже звик до них, він готовий заради них переробити наш будинок, який ми довго зводили. Я раніше взагалі була зооволонтером, от тоді він був проти, бо я всіх несла додому: кішечок та собак. А оскільки дітей він дуже любить, то наразі поїхав на заробітки, аби заробити нам на перепланування та добудову хати. Конкретні вимоги до квадратури – це основний пункт перед оформленням будинку сімейного типу.

Поки ви з дітьми не живете разом, то як часто бачитесь і де вони живуть?

– На сьогодні я дітей беру до себе раз на тиждень або раз на два тижні. Літом ми бачилися стабільно – на вихідні, відпочивали разом, гуляли. Дітей у нас тепер шестеро: троє хлопців і три дівчинки, від 6 до 18 років. Найстарша моя вже пішла вчитися в педучилище, ще один вступив цього року на агронома – організатора сільськогосподарської діяльності. Хоча мало хто в це вірив. А живуть вони в будинках, які купили американці: один для хлопців, інший для дівчат. Там живуть діти після інтернату. Троє менших поки у Чинадіївському будинку-інтернаті. Дуже за ними сумую, і хочу вже швидше забрати до себе.

Сьогодні ті, хто хоче всиновити дитину, віддають перевагу – немовлятам, бо бояться генетики чи вже сформованого характеру. Що Ви думаєте з цього приводу і чому старшим діткам також потрібно дати шанс?

– Звісно, дітки до року – це чудово. Повернусь до теми, з якої починала: ми можемо їм дати ту любов і ласку, яку вони в цьому віці потребують. Якби моя воля, то я б взагалі відмінила поняття «будинок немовляти», краще б вони жили в патронатних сім’ях. Щодо старших, то чимало з них мають негативний життєвий досвід, який може вплинути на їхню модель поведінки. Та я переконана – це не проблема, головне – знайти дитину, яку полюбиш усім серцем. Тоді можна заповнити ті пробіли, які не заповнили біологічні батьки. Але тут треба багато зусиль і бажання зрозуміти дитину. В будь-якому випадку перед тим, як стати наставником, потрібно пройти курси, де допомагають зрозуміти, чому дитина бастує, чому вона краде чи бреше. І навчитися не відповідати агресією на агресію. А для того, аби вибрати свою дитину, варто піти в інтернат, як волонтер, наприклад. Там людина обов’язково прикипить до якоїсь дитинки, так як сталося в мене. І тоді вже не важливо, скільки років – 18, 14, 9, 6 чи рочок.

Чималу частину Вашого життя займає також волонтерська робота. Що сьогодні робите?

– Так, я активний волонтер. То моє, і я – щаслива. І не зважаючи на те, що бути волонтером, напевно, найбільш дороговартісне хобі – мене це не лякає. Якщо Бог мене привів до якоїсь проблеми, значить я буду її вирішувати. Тепер я, наприклад, допомагаю сироті, яка має 4 дітей і мінімальні виплати на них. До речі, багато дітей із таких сімей ходять до мене в центр розвитку дитини «Дошколярик». Там ми діток не тільки навчаємо, але і забезпечуємо усім необхідним: одягом, їжею й іншими речами. Тому сьогодні я, окрім моїх дітей, живу ще «Дошколяриком», бо дітей, яким потрібна любов і підтримка, дуже багато! І, звісно, й надалі продовжую йти до своєї мети – створити будинок для немовлят, де всі дітки будуть, як рідні.

Ірина ГРАБКО

  • Закарпатська волонтерка піклується про дітей з дитбудинків та малозабезпечених сімей. ФОТО
  • Закарпатська волонтерка піклується про дітей з дитбудинків та малозабезпечених сімей. ФОТО
  • Закарпатська волонтерка піклується про дітей з дитбудинків та малозабезпечених сімей. ФОТО
  • Закарпатська волонтерка піклується про дітей з дитбудинків та малозабезпечених сімей. ФОТО
  • Закарпатська волонтерка піклується про дітей з дитбудинків та малозабезпечених сімей. ФОТО
«Карпатський об’єктив»

Залиште свій коментар

Анонси подій

Array

Останні новини

Переглянути всі Останні новини
city.uz.ua Globalistic crossword

    Ми в соцмережах:

Спецпроекти

Заробітчани

Життєві історії

Запитання юристу

  • Україна є Стороною декількох багатосторонніх конвенцій, які передбачають спрощену процедуру звернення для вирішення питання про стягнення аліментів на території Договірних держав[*] таких конвенцій: - Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном 1956 року (діє у відносинах з такими державами: Алжир, Аргентина, Австралія, Австрія, Барбадос, Бельгія, Болівія, Буркіна Фасо, Камбоджія, Кабо-Верде, Центрально-Африканська Республіка, Чилі, Колумбія, Хорватія, Республіка Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Еквадор, Домініканська Республіка, Ель Сальвадор, Куба, Ватикан, Естонська Республіка, Фінляндія, Французька Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, Грецька Республіка, Гватемала, Гаїті, Ватикан, Угорська Республіка, Ірландія, Держава Ізраїль, Італійська Республіка, Киргизька Республіка, Ліберія, Люксембург, Мексика, Монако, Марокко, Нідерланди, Нова Зеландія, Нігер, Пакистан, Філіппіни, Республіка Польша, Португальська Республіка, Республіка Молдова, Румунська Республіка, Сербія, Сейшели, Словацька Республіка, Словенія, Шрі-Ланка, Королівство Іспанія, Сурінам, Швеція, Щвейцарія, Македонія, Туніс, Великобританія, Уругвай)    - Гаазька конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року (діє у відносинах з такими державами: країни-члени Європейського Союзу /крім Данії та Ірландії/, Албанія, Республіка Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Гайана, Гондурас, Республіка Казахстан, Чорногорія, Нікарагуа, Норвегія, Турецька Республіка, Сполучені Штати Америки) - Мінська конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (діє у відносинах з державами-учасницями СНД: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан).

    19:1711.10.20190
  • «Добрий день.

    18:3311.12.20180
  • «Доброго дня, я офіційно одружилася з громадянином Словаччини, але в мене є дитина від іншого чоловіка – українця.

    12:1109.11.20180
  • Доброго дня! Нещодавно моє авто зупинили працівники поліції й змусили пройти перевірку на стан сп’яніння, при цьому ні мої права, ні процедуру проходження огляду мені не пояснили.

    18:0503.10.20180
  • Апостилювання – це один із правових режимів визнання юридичної чинності українських документів, які мають використовуватися за кордоном.

    17:0423.09.20180

Історія Закарпаття

Новини Закарпаття

Спортивні новини

Надзвичайні та кримінальні події