Ліаноподібні рослини Ужгорода: Клематис

Назва «клематис» походить від грецького слова «klema» – так називали колись всяку витку рослину. Найчастіше зустрічається народна назва «ломиніс».

У дикому стані (у природі) на Закарпатті в цілому і в Ужгороді зокрема, існує багаторічна ліана – ломиніс лозяний (лат. Clematis vitalba), вид із родини Жовтецевих.

Що собою являє ця рослина?

Вона має дерев’янисте витке стебло, яке може досягати до 10 метрів завдовжки. Верхівки стебел залишаються трав’янистими. Листя перистороздільне. Білі квіти зібрані у складне суцвіття – волоть.

Цвіте у червні–липні невеликими білими махровими духмяними квітками. Більш сильний аромат у клематисів Вітальба, що зростають на яскравому, сонячному місці і їхдуже полюбляють бджоли.

Плоди ломиноса яйцеподібні, збірні сім’яники, білуваті, з довгими шовковисто-пухнастими «носиками». Восени та взимку вкритий пухнастими плодами, схожими на споріднену сон-траву. В Україні зростає саме на Закарпатті й у Криму. Рослина трапляється серед чагарників, на галявинах, кам’яних схилах. В Ужгороді зустрічається також на старих мурах чи парканах. Чіпляється за навколишні предмети та рослини листовими черешками, які закручуються.

Кліматіс лозяний

Ломиніс лозяний має лікувальні властивості, зокрема протиглистяні, бактерицидні, фунгіцидні, потогінні, сечогінні, сильні послаблюючі. Але в Україні вважається неофіцинальною рослиною, тобто з його сировини не дозволено виробляти лікарські препарати. Тому використовується широко в народній медицині.

Настій трави ломиноса лозяного застосовують для лікування корости і захворювань шкіри інфекційного характеру, таких як піодермія, мікоз, інфекційні грибкові тріщини куточків рота, фурункули, інфіковані рани тощо. Але слід бути дуже обережними при застосуванні, адже ця рослина отруйна. З іншого боку, ця властивість ломиноса може бути використана в господарстві, адже його водні настої ефективні у боротьбі з комахами – шкідниками сільськогосподарських рослин.

Крім дикоростучого клематиса, в Ужгороді полюбляють вирощувати культурні декоративні види і сорти цього роду, які найчастіше різнобарвно цвітуть у різні періоди літа.

Читайте також: Ліаноподібні рослини Ужгорода

У книзі С. Фодора «Флора Закарпаття» (1974 р.) знаходимо інформацію ще про три види ломиносів: л. італійський, л. прямий та л. Жакмана, які були тут інтродуковані. Але з часу виходу книги і до наших днів могли бути інтродуковані й інші види.

Початок культивування клематисів у Західній Європі відносять до XVI сторіччя, а в Японії культура клематисів має ще більш тривалу історію, і саме звідси походить більша частина з усіх відомих у світі трьохсот видів цього роду. Активні роботи з культивування й інтродукції клематисів у нашій країні стали розвиватися тільки в середині XX століття. А в результаті селекційної роботи були створені прекрасні сорти і форми, в яких ще більше підкреслюється неповторна чарівність цих чудових рослин.

Серед клематисів не всі види мають ліаноподібну форму. Наприклад, напівчагарники – ломиніс борщовиколистковий та цільнолистий мають здерев’янілу нижню частину, яка зберігається кілька років, і верхню, яка щорічно відмирає. Але більшість видів (клематиси тангутський, фіолетовий та вже згаданий лозяний) все-таки належить до групи ліан-листолазів, які використовують опори, піднімаючись по них за допомогою черешків листя.

Кліматіс альпійський

Серед різних видів клематисів також вирізняють дві групи: дрібноквіткові та великоквіткові. До дрібноквіткових, що зростають в Ужгороді, якраз належить ломиніс лозяний. Але більшу увагу привертають, звичайно, великоквіткові види клематисів, які суттєво відрізняються величиною і формою квітів, а інколи – й листками. Наприклад, досить поширений у нас клематис Жакмана з великими (8–20 см) квітами різноманітних кольорів і відтінків, окрім білого. Був виведений в Англії в середині ХІХ століття.

Читайте також: Ліаноподібні рослини Ужгорода: гліцинія, або вістерія

Чотири головні причини популярності декоративних видів клематисів: на одному стеблі клематиса з’являється багато квітів, тобто одна рослина замінює цілий сад на невеликій площі; рясно цвіте з весни до осені; це багаторічна рослина і не потребує затрати сил на догляд за нею; добре приживається та завжди викликає захоплення у сусідів, водночас закриваючи вашу ділянку від небажаних поглядів.

За допомогою клематиса за короткий час можна озеленити як нову, так і занедбану присадибні ділянки.

Для успішного вирощування клематисів треба обов’язково враховувати низку вимог щодо цієї культури. Ґрунт повинен бути водонепроникним, зі слабко лужною або нейтральною pH, родючим, добре удобреним і пухким. Клематиси – світлолюбні і віддають перевагу сонячним місцям, захищеним від вітру. Для цих видів непридатними є засолоні, вогкі, важкі, кислі ґрунти. Врахуйте, що свіжий гній і кислий торф можуть завдати шкоди цим рослинам.

Клематис у народній творчості

Із клематисами пов’язані кілька легенд, зокрема віршована легенда про відкинуте кохання Клематиса Трояндою. І хоч Троянда не поділила цього кохання, Клематис не втрачав наполегливості і тим наразив себе на небезпеку – проколов своє тіло її гострими шипами. І відтоді в троянди з’явилися червоні квіти, адже кров клематиса рясно зросила її бутони, які до того часу були тільки білого кольору.

Михайло БІЛАНИЧ

Клематис обплутав альтанку –

Прохолода в полуденну спеку.

Задивляється Він на Троянду,

Краса її – небезпека.

Із ранку й до вечора кружляють

Над ними і бджоли, і оси.

В цей час уже більш не лякають

Життєві відвічні курйози.

До Троянди ніжно прихиливсь,

Зашелестів: «Я твій князь Клематис.

Ти ж – княгиня ненаглядная моя,