Яке воно, українське життя студентки з Індії?

Навруп Каур Діллон вже три роки живе в Ужгороді. За цей час вона встигла закохатися в це місто, а ще більше – в людей, які тут мешкають. Що саме спонукало дівчину приїхати до України та яким є життя за тисячі кілометрів від рідного дому?

Наразі Навруп – студентка третього курсу медичного факультету УжНУ. Обрала саме цю спеціальність не випадково, адже ще будучи маленькою дівчинкою мріяла стати лікарем.

«Змалечку я виявляла неабияке зацікавлення до медичної сфери. Ще тоді вирішила, що буду допомагати людям, адже їхні страждання сприймаю близько до серця. Тепер медицина є дуже дорогою, потребує затрат. Моя мета – лікувати пацієнтів, які не є фінансово забезпеченими, безкоштовно. Мій дідусь колись також хотів стати медиком, та через певні життєві обставини йому це не вдалося. Тож хочу досягти успіху в медицині саме заради нього» – розповідає дівчина.

Аби досягти мети, дівчині довелось покинути домівку і переїхати до Ужгорода. «Вирішила здобувати вищу освіту саме тут через те, що навчання в Україні є набагато дешевшим, ніж в Індії. Про можливість здобути фах в українському виші дізналася від своїх друзів, що на той час навчались в Луганську. Я ж одразу після закінчення школи стала студенткою УжНУ» – ділиться Навруп.

Здавалось би, непросто знаходитися так далеко від рідних та друзів. Та за словами Навруп, життя в іншій країні не є для неї великою проблемою, адже для дівчини це вже не перший подібний досвід: «Річ у тім, що моя сім’я живе в місті Амрітсар (штат Пенджаб). А навчатись я вирішила у столиці цього ж штату – місті Чандігарх, оскільки саме тут я мала можливість здобути освіту найвищого рівня. Задля того я уже в 12 років переїхала туди і проживала окремо від батьків». З рідними Навруп постійно підтримує зв’язок: спілкується у відеочатах через Skype та FaceTime.

«Особливих труднощів пов’язаних з адаптацією після переїзду до України не відчула. Навпаки – знайшла тут чимало нових друзів. Єдине з чим зіштовхнулася – це мовний бар’єр, адже не всі українці володіють англійською. Найважчим для мене було опанувати українську мову, та все ж часом мені вдалося хоча б трохи її вивчити» – зазначає Навруп.

Окрім навчання, дівчина встигла взяти участь у низці заходів і здобула неабияку прихильність ужгородської публіки. Індійська красуня спробувала власні сили у «Міс медичного факультету’ 16», в якому отримала головний приз – корону переможниці, відтак стала учасницею «Міс УжНУ’ 16», де здобула титул «Міс Дружність». Нещодавно Навруп взяла участь в ужгородському «Параді наречених». І тут дівчина не залишилася без нагород: перемогла в номінації «Найоригінальніша сукня», крім того отримала головний приз – відпочинок в одному з туристичних комплексів краю. «Усі заходи були однаково цікавими. Я отримала купу незабутніх вражень і здобула цінний досвід. Та головне – познайомилася з багатьма людьми, які за короткий час стали моїми друзями» – підсумовує дівчина. До того ж, Навруп разом з іншими студентами з Індії відзначає власні національні свята, наприклад Дівалі, Холі.

За словами дівчини, їй дуже подобаються українські традиції, одяг. Зізнається, що навіть придбала для себе національну вишивану сукню. В Закарпатті відкрила для себе й чимало нових страв. Навруп найбільше вподобала угорський суп – бограч, за його пікантний смак, а ще їй подобається шашлик з курятини. Дівчина й сама полюбляє готувати, тож додала до кулінарної книги з десяток нових рецептів.

Закохана дівчина й у місто, в якому навчається: «Ужгород – найгарніше місто, яке мені колись доводилось бачити. Воно таке спокійне, я би навіть сказала казкове. Особливо подобається набережна. Гуляти біля річки ввечері – це щось дивовижне. Та найбільше люблю Ужгород за його мешканців – люб’язних, доброзичливих людей, які завжди прийдуть на допомогу» – ділиться Навруп.

У планах дівчини – вдосконалювати свої знання, а тоді – реалізувати їх у медичній практиці. Навруп є втіленням рис, без яких стати хорошим лікарем

неможливо: вона щиросердна та чуйна, до того ж дівчина наполегливо йде до своєї мети і має щире бажання дарувати людям найцінніше – здоров’я. Після завершення навчання вона розглядає варіант залишитись в Україні, або ж поїде до Німеччини, Канади чи США. Та як би не склалася доля, все ж частинка України назавжди залишиться в її серці.

Ірина Фрідманська