Ужгородка в'яже новорічні прикраси

Днями мережу облетіло відео, створене нейромережею із в’язаними затишними вуличками Ужгорода, маршрутками, міні-скульптурками, замком, жупанатом, пішохідним мостом, навіть людьми… Сотні користувачів захоплено ділилися в коментарях враженнями від побаченого. Адже воно справді вражало! Незважаючи на те, що це була робота штучного інтелекту, а не людських рук…

А от Ірма Пал навіть поділилася світлинами власних в’язаних виробів, створених до зимовий свят. І вони – не менш цікаві й дійсно реалістичні! Тим більше, що до Нового року та Різдва залишилося вже зовсім небагато часу. І умілиці вже одна поперед одною показують свої вироби, кожен із яких цікавий по-своєму. Адже ялинка, причепурена чобітками, сніжинками та кульками з ниток точно матиме яскравий та незабутній вигляд.

Більше про своє хобі та власноруч створені прикраси пані Ірма розповіла «Карпатському об’єктиву».

Хотіла порадувати сина

В’язати молода мама почала тоді, коли в неї народився син. Спочатку це були шапочки, шкарпетки, кофтинки, потім іграшки.

«В’язати гачком і спицями я знала з дитинства. Навчила колись мама. У неї справді золоті руки! Вона ще й килимки плете! І пошити може все, що тільки можна придумати. Я ж у дорослому віці практично закинула рукоділля. У мене не було часу для того, щоб серйозно ним займатися. У юності в’язала собі спіднички та шарфики, якісь серветочки на журнальний столик, підставки під чашки, а потім все закинула. На перший план вийшли навчання, робота, потім заміжжя… Згадала про своє хобі вже тоді, коли в мене з’явився на світ Віктор. Малий був спокійним, багато спав, тож вільного часу трохи мала. Тому разом із подругою, у якої є донька на три місяці старша за мого сина, почали в’язати малечі одяг. Потім Іра знайшла в мережі схеми іграшок. І ми почали експериментувати. Тобто, все, що роблю – заради сина», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» майстриня.

Уже невдовзі у маленького Віктора була ціла колекція рукодільних забавок.

«Іграшки в’яжу гачком. Усі схеми знаходжу в мережі. Їх багато у вільному доступі. Першим зв’язала зайчика, потім ведмедика, відтак – котика… А після цього пішло-поїхало. Так захопилася в’язанням, що вже три роки не можу зупинитися. Мені цікаво, дитина радіє. Тож що може бути краще? Зараз компанії не маю, працюю одна, бо подруга виїхала до Чехії. Але мене це не зупиняє. Вмикаю собі музику чи якийсь фільм і в’яжу. Доглядати за дитиною допомагають мама та чоловік», – зізнається ужгородка.

Загалом у колекції умілиці майже три сотні різних іграшок.

«Один виріб можна вив’язати навіть за день, якщо він невеликий і є достатньо вільного часу. Але зазвичай весь процес займає 3-4 доби, навіть іноді тиждень. Та поспішати мені немає куди. Насолоджуюся в’язанням. У цій справі головне не поспіх, а акуратність. Надихає мене багато речей. Найчастіше – якісь казки. Побачила персонаж і тоді починаю шукати схеми. Іноді навіть сниться, як в’яжу чи маю намір створити якусь іграшку. За роботою можу розповідати дитині казочки, можемо бавитися, співати», – каже вона.

Хотілося мати вдома ексклюзив

Ірма зізнається, що дуже любить зимові свята і щороку до них ретельно готується.

«Для мене Різдво і Новий рік – улюблені дні у році. Від них віє теплом дитинства і якоюсь загадковою… навіть магічною… атмосферою. У нас завжди о такій порі були колядники, ми й самі ходили колядувати і дуже любили прикрашати оселю. Ялинку й тепер ми ставимо завжди. Уже багато років поспіль лісові красуні у нас виключно штучні, бо я проти вирубок живих дерев. Маю вдома декілька таких святкових символів. Як правило, наряджаю по 2-3. Крім того, на балконі у вазоні в нас росте справжня туя. Вона вже досить велика. Її причепурюю магазинними кульками та гірляндами. А у квартирі на ялинках у мене іграшки, створені власноручно. Не тільки в’язані, хоча в’язаних маю таки найбільше. Та, крім них, маю з фетру, з атласних стрічок, лісові задекоровані шишки та багато іншого», – стверджує майстриня.

Одне з дерев у цьому році закарпатка планує прикрасити особливими прикрасами.

«Уже два роки в’яжу іграшки на ялинку. Вони завжди ексклюзивні, бо таких купити не можна ніде. До вже готової схеми завжди додаю щось своє, аби було цікаво. Будь-яка деталь освіжає прикрасу, додає їй особливого колориту, емоцій. Наприклад, в’язана звичайна кулька на хвойній гілочці вже створює в оселі енергетику затишку і тепла. Проте в’яжу і дзвіночки на ялинку, і рукавички, і сніжинки, і сніговичків, і будиночки ельфів, і оленів, і навіть сани та машинки. Наразі почала працювати над серією коників – символом наступного року. Але чи найбільше вив’язала саме кульок. Так одна з ялинок буде причепурена виключно в’язаними прикрасами. Їх у мене загалом уже більше сотні. Виберу найкращі», – стверджує умілиця.

Найважче, за словами ужгородки, їй працювалося над Санта Клаусом.

«То був мій перший Санта. Робила його на замовлення для племінниці у минулому році. Їй тоді було 6 років і вона ще вірила у дива. Він мав бути досить великим – 70 сантиметрів у висоту, тобто мав стояти під ялинкою. Проте готова схема в мене була на маленьку іграшку. Тож я її декілька разів довелося переробляти, бо завжди щось не виходило. Але врешті-решт впоралась і Санта у Аліни стояв не під ялинкою, вона спала з іграшкою майже до лютого. У цьому році подарую дівчинці такого ж немаленького коника і спати з ним вона зможе постійно, хоч рік, хоч декілька років», – зізналася Ірма.

На майбутнє майстриня мріє не тільки про нові прикраси, але й зв’язати своїми руками ялинку.

«Маленькі в’язані ялиночки я вже робила. А тепер хочу попрацювати над великою, такою, аби її щороку можна було причепурювати новими іграшками. І, звичайно ж, хочу створити серію нових прикрас, адже зупинятися на досягнутому ніколи не можна. Завжди потрібно вдосконалюватися, бо в будь-якій творчості важливий прогрес», – підсумовує Ірма Пал.

Марина АЛДОН