Аскеза. Чому молоді закарпатці все більше обирають життя без стосунків

Мова йде не про релігійний обряд зречення мирського життя, не про якийсь чернечий постриг, а власне про психологічний фактор, свідому відмову від певних речей на фізичному та ментальному рівнях. Найчастіше аскетизму надає перевагу міська молодь. Хоч аскеза й частково пов’язана з духовними практиками, самовдосконаленням, але найбільше цікавить вона юнаків та дівчат, абсолютно вільних від якогось церковного впливу та сліпого фанатизму.

Тож якими принципами керуються ті краяни, які обирають аскетизм замість тілесних насолод? Як пояснюють свій вибір і що з цього приводу думають психологи та коучі? Про це – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Аскеза – це стиль життя

Хустянці Евеліні Кадар 19. Вона каже, що вже другий рік тримає аскезу і найближчим часом відмовлятися від неї не збирається.

«Аскеза – це про обмеження. І не тільки, як звикли гадати – від інтимної близькості. Це – стиль життя, який вимагає помірності у всьому. Це – звільнення від усього злого, образ, поганих думок, негативу. Крім того – це своєрідний стиль харчування. Принаймні для мене. Я взагалі не вживаю їжу тваринного походження. Утім ця умова не є обов’язковою. У мене це веганство, у когось – піст у певні дні тижня. Пости ж є абсолютно у всіх релігіях світу. Я – греко-католичка, ходжу до церкви, двічі на день молюся. Та мій вибір не з релігійних мотивів. Проте аскеза – це духовна практика. Завдяки певним обмеженням відкривається серце, розум, людина стає більш близькою до Бога та правитоків, до свого власного єства», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» дівчина.

Евеліна додає, що базою всіх духовних практик є дисципліна, тож її аскетизм дуже дисциплінує, врівноважує, робить добрішою і більш милосердною.

«Відбуваються внутрішні зміни, свідомість стає яснішою і людині легше знайти і реалізувати себе у житті. Аскеза в мене стосується і розваг. Я не відвідую гучні вечірки, не зустрічаюся з хлопцями. Мене більш цікавлять вічні поняття, а не тимчасові задоволення. Маю багатьох знайомих і друзів, які так само обрали для себе обмеження», – наголошує дівчина.

На перспективу великих планів поки що хустянка не будує і наголошує, що від аскези можна відмовитися у будь-яку мить.

«Це – не обряд, як серед монахів, це просто обітниця для себе. Просто в один прекрасний день людина вирішує, що віднині житиме так, а не інакше. Звісно, моїх рідних спочатку лякав такий вибір. Особливо мама переймалася тим, що я відмовляюся від спілкування з протилежною статтю, якщо воно не в межах просто дружби чи товаришування. Вона переймається й досі тим, що я, нібито зрікаюся заміжжя. Утім я нічого не зрікаюся у далекому майбутньому. Просто саме зараз це питання мене зовсім не цікавить. Я молода, мені потрібно здобувати освіту, вдосконалюватися, самостверджуватися, а не думати про те, як догодити партнеру. Не кажу, що аскеза в мене буде на все життя, але на найближчі 5-10 років ще точно!» – зазначає вона.

У різних поколінь різні погляди

А як пояснюють аскезу психологи? Чи обмежувати себе в багатьох речах у молодому віці, коли життя здається райдужним, нормально?

«Не треба лякатися, коли людина від чогось відмовляється. У неї з’являється більше часу та енергії на себе. І її можна справді спрямувати на досягнення певних цілей. Зараз аскеза є популярною майже в усьому світі серед молоді. Юнь має інші погляди і потреби, ніж середнє і старше покоління. Хіба не краще стримуватися у інтимних стосунках, ніж везти безладне статеве життя? Хіба не корисніше обирати здорові продукти у харчуванні, ніж об’їдатися шкідливою їжею і фастфудом? Хіба не краще, коли син чи донька читають вдома книгу, ніж галасують десь у клубі чи на вулиці… та ще й під впливом алкоголю та, не допусти Господи, наркотичних речовин? Дивуюся, коли хтось намагається вишукати у аскезі негатив!», – каже ужгородська психологиня Корнелія Михайлюк.

Фахівчиня зауважує, що аскеза – це більше про тишу і спокій всередині себе, про самопізнання і самоспостереження.

«У людини вивільняється енергія і вона не використовує її на якісь чвари, непорозуміння, з’ясовування стосунків, а спрямовує на корисні цілі. Вона стає більш ресурсною і легше досягає успіху, скажімо, у бізнесі чи навчанні. Її думки зайняті тим, як реалізувати бажання, а не як бути схожою на когось. Єдине, що можу відзначити серед негативних аспектів, це якщо хтось надто сильно зрікається контактів із соціумом і потім комунікацію може бути складно відновити. Загалом аскеза – практика не для всіх, далеко не кожен може її витримати. Якщо у вас невроз, депресія, психічні розлади, тривожні стани краще й не починати! Можна собі ще більше нашкодити! У такому випадку краще йти до спеціаліста, а не експериментувати з обмеженнями. Але в будь-якому разі, якщо хтось отримує задоволення від роботи над собою – у цьому немає нічого поганого!» – стверджує вона.

Глибше розуміння дійсності

Коуч та тренерка з йоги Владислава Василинець із Мукачева наголошує, що у суспільстві зазвичай викривлене поняття про аскезу.

«Йогічна практика теж є в певній мірі аскезою, – каже вона. – Це стосується духовних і ментальних практик, медитативну роботу і відмову від ліні, прокрастинації. Знаю, що дехто бере аскезу задля певної цілі. Наприклад виконання бажань (для себе) у обмін на певні самозречення. Але це не клятва комусь, не угода з якимось вищими силами, а договір із самим собою. Тобто, такі дії мотивують і підштовхують на підсвідомому рівні до правильних кроків у плані виконання бажань».

На думку тренерки, аскеза справді дає людині більш світліший розум і глибше розуміння речей.

«Згадаймо історію про Ісуса Христа, який на горі постив 40 днів. Він став духовно сильним проти спокуси диявола. Навіть син Божий у певній мірі здійснював аскезу, аби зміцнитися. Тож це є хорошим прикладом для інших. Але піст може бути не надто суворим, наприклад, певні дні у тижні без м’яса, а аскетизм не означає целібат на все життя. Календарний церковний піст – це норма. Тому немає нічого поганого чи страшного у тому, якщо хтось трохи змінює раціон», – запевняє пані Владислава.

Якщо говорити про певні ритуали прийняття аскези, то, як зізнається тренерка з йоги, у йогічній практиці вони справді існують.

«Аскеза – це не містика, не магія, не щось страшне. Але оскільки наші біоритми тісно пов’язані з місцям, краще якщо ви хочете чогось досягнути (кар’єрний ріст, фінансовий успіх), починати певні практики на зростаючий місяць, якщо ж прагнете чогось позбутися (самозцілення, очищення організму) – на спадаючий. Аскеза може бути і зовсім простою, скажімо, обмеження себе у часі перегляду соцмереж, відмова від найбільш шкідливої їжі чи спілкування з токсичними людьми. Та й тривати така процедура не мусить роками, цілком достатньо 40 днів», – зауважує Владислава Василинець.

Також у разі порушення аскези фахівчиня радить не катувати власну совість, а просто сприйняти це як досвід.

Марина АЛДОН