Зацвіла Долина нарцисів. Туристів небагато, а от квітів щороку більше

Ще декілька років тому заповідник був у критичному стані. Останнім часом спеціалістами та науковцями там багато чого робилося задля відновлення популяції нарциса вузьколистого. Зокрема, у плані зрошення території водою у природних умовах, бо ці квіти дуже люблять вологу. І праця дала свої плоди. Зараз з’являються все нові і нові острівці нарцисів. Навіть там, де раніше квітів не було, тепер видніються білосніжні килими. Територія з року в рік облагороджується і покращується. Наразі там пасуться ще й п’ять буйволів. Їх заповідник також закупив, аби вони допомагали цибулинкам квітів ділитися навпіл і щоб рослини розмножувалися. Рогаті красені мешкають у Долині нарцисів уже п’ять років, та й самі успішно дають потомство.

«Долина нарцисів унікальна не тільки завдяки власне нарцису вузьколистому. Щовесни тут у лютому-березні буйно розквітають, наприклад, підсніжники і шафрани. Вони вкривають землю цвітінням настільки рясно, що вона стає біло-фіолетовою від буйноквіту. Загалом у заповіднику зростає майже 500 видів унікальних рослин, багато з них є червонокнижними. Маємо, скажімо, 16 видів орхідей, ірис сибірський, який на території України в природних умовах не росте більше ніде. Тут також зустрічають рідкісні метелики, а також тварини», – розповів «Карпатському об’єктиву» начальник природоохоронного науково-дослідного відділення «Долина нарцисів» Карпатського біосферного заповідника Олександр Навроцький.

Загалом колись Долина нарцисів була не такою, як зараз. Ще за Австро-Угорщини вона простягалася від Мукачева до Тячева. Угорці взагалі дуже дбали про цю рослину, розуміючи її цінність. Вона в ті часи була під охороною закону.

Згодом змінилися часи. У Чехословацьку добу землі роздали у користування людям, що жили неподалік. Проте квіти місцеве населення оберігало. Крім того, офіційно за чехів випасати худобу дозволялося лише до свята Юрія, а господарювати тільки після свята Покрови.

А от радянська влада мало не згубила всі червонокнижні квіти. У господарів землі відібрали і вирішили зробити колгосп. Тож Долину нарцисів хотіли просто переорати і засадити сільськогосподарськими культурами. Але люди не дали. Вони руками зупиняли трактори і собою затуляли усю спецтехніку. У 1979 році завдяки титранічній праці професора УжНУ Василя Комендаря територію, де ростуть нарциси було врешті-решт проголошено заповідною зоною.

Із 1992 року Долина нарцисів увійшла до складу Карпатського біосферного заповідника та до міжнародної мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО.

Площа Долини доволі велика – 256,5 гектарів. У період цвітіння вона охороняється і квіти забороняється як зривати, так і топтати. За порушення правил – штраф.

«У цьому році у зв’язку з несприятливими погодними умовами нарциси розквітнули, на жаль, приблизно на два тижні пізніше, ніж торік. Взимку у нас не було ні снігу, ні дощу, а весна – холодна і посушлива. Торік взимку ми мали п’ять повеней, а вже в кінці лютого розквітнув білоцвіт весняний у на початку квітня з’явилися перші бутони нарцисів. Загалом роботу тоді ми розпочали 20 квітня. Тепер – значно пізніше», – наголошує Олександр Навроцький.

На жаль, туристів у Долині теж небагато. Можливо, через війну в державі, а можливо, через прохолодну погоду.

«Почали ми працювати з 1 травня. Із того часу кількість відвідувачів була всього близько тисячі осіб, – додає спеціалістка із еколого-освітньої роботи Любов Паннікова. – Плата за відвідування невисока – 80 гривень для дорослих. Для військових безкоштовно. Їх відвідало заповідник приблизно 100 осіб. Багатьох цікавлять не тільки квіти, але й наші буйволи. Вони безтурботно пасуться в полі і є дуже мирними, хоча людей уникають».

На жаль, поспілкуватися з туристами не вдалося, у той день їх взагалі не було. Утім цвітіння триває і поки є ще час глянути на червонокнижні квіти. Тим більше, що саме в нас на Закарпатті знаходиться найбільший осередок нарциса вузьколистого у всій Центральній Європі.

Марина АЛДОН