Закарпатка створює вишукані різдвяні свічки із сої та гіпсу

Зараз свічкарством здивувати когось важко. Майстрині пропонують велике розмаїття виробів різних форм і запахів. Дехто створює справжні шедеври. Тому умілиці вдаються все до нових і нових експериментів, аби вразити інших. Хустянка Валентина Стець створює неймовірно цікаві вироби із соєвого воску. А основу для них виготовляє зі спеціального гіпсу. Особливе місце у її колекції займають вироби до зимових свят.

Чим ці свічки унікальні? Чому закарпатка обрала саме таке поєднання матеріалів? Чому, за словами умілиці, авторська свічка пахне дивом? Про це та інше пані Валентина розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з блекаутів

«Запах лісу», «Аромат предків», «Зимова казка», «Різдвяне багаття». Такі та інші назви мають вироби майстрині. Свої свічки вона сортує залежно від форм, декору та використаних ароматизаторів.

«Гелеві з сухоцвітами, заливні, натуральні з бджолиного воску, із соєвого воску, із вощини. Я перепробувала різні техніки. Найбільш улюбленими є воскові. Соєвий вважаю для себе найкращим матеріалом. Усе почалося з блекаутів у 2022 році. Тоді я зрозуміла, що свічка є життєво необхідним атрибутом сімейних вечорів. Робила спочатку грубі, прості для того, аби просто освітлювати помешкання. Навчилася, переглядаючи у мережі різні майстер-класи. Але згодом захотілося більшого. Хотілося навчитися чогось нового, опанувати незнайомі техніки і зробити свічку не тільки практичною, але й гарною. Так з’явилися заливні свічки. Їх створювати просто. Потрібно просто закупити молди – спеціальні форми, вставити туги гніт і залити розплавленим воском. Перші фігурні свічки зробила для себе та своїх друзів», – зізналася «Карпатському об’єктиву» умілиця.

У колекції хустянки незліченна кількість виробів. Вона займається свічкарством уже два роки і каже, що наразі найбільш популярними є саме контейнерні свічки.

«Це залитий віск у спеціальну посудину. Саме така свічка може бути стовідсотково натуральною. Це й привернуло мою увагу. Її можна виготовляти без будь-яких хімічних домішок, а в формову свічку, наприклад, у формі котика чи сніговичка, додається спеціальна суміш, аби вона гарно трималася, аби легко виймалася із молду. Для цього у віск добавляється харчовий парафін. Віск я беру американський соєвий. Вважаю його найбільш якісним. Утім для заливних свічок довго не могла придумати форму. Експериментувала зі стаканчиками, з дерев’яною основою, з металевими підсвічниками-тримачами, але все це було не те. Посудину я щоразу купувала. Згодом вирішила, що чому б не спробувати робити її своїми руками. Так і зародилася ідея з гіпсом. Це – спеціальний художній матеріал для творчості. Вироби з нього виходять міцними, гарними і він дуже зручний у використанні. Крім того, гіпс також натуральний. Тому зупинилася на таких кашпо для свічок, які також виготовляються за допомогою спеціальних форм. Їх можна декорувати, оздоблювати, підфарбовувати і перетворювати на вишукані підсвічники», – розповідає майстриня.

Свічки закарпатки справді дуже цікаві і всі вони унікальні, бо кожен виріб жінка причепурює по-своєму, аби надати йому індивідуальності.

Зимові свята без свічок важко уявити

Роботу над свічками умілиця вважає медитацією і запевняє, що таке захоплення завжди приносить тільки задоволення.

«Віск я розтоплюю на паровій бані, а потім, коли він стає рідким, додаю ефірні масла – для запаху. Це може бути лимон, хвоя, кава, м’ята, троянда, лаванда, загалом будь-що. Якщо їх додати у холодний віск, запах буде не настільки сильним. Віск із маслом треба добре розмішати. Відтак можна заливати у заздалегідь приготовлену форму, в яку вже потрібно вставити гніт, аби він добре просочився воском. Коли почне підстигати, можна додавати прикраси – скажімо, висушені квіти, або їхні пелюстки, намистинки, листочки, ягоди, цитрусові. Горіти така свічка може 16-42 години, залежно від розміру», – ділиться досвідом Валентина Стець.

Щодо підсвічників, чи кашпо для свічок, то майстриня їх причепурює у різних техніках.

«Я дуже хочу, аби кожен мій виріб був особливим, тому стараюся, аби вся композиція мала гармонійний вигляд, – стверджує вона. – Робота з кашпо займає досить багато часу. Коли гіпс готовий для використання, я заповнюю ним форму. Через годинку його можна виймати, проте після цього, аби він висох, потрібен ще час. Заливаю воском уже після декорування, лакування, фарбування кашпо. Мені дуже подобається техніка декупажу. Зараз можна придбати навіть готові заготовки для цього. Тобто до підсвічника приклеюється певна яскрава гарна картинка, потім покривається лаком. Але іноді виріб більш стильно дивиться, якщо він однотонний, скажімо, сріблястий, золотавий, або білий. Особливо, коли мова йде про новорічні свічки-прикраси. Я маю, для прикладу, свічки у вигляді ялинкових кульок, або ж у підставці у формі оленя, ведмедика, змійки, будиночка. А зимові свята без свічок загалом не уявляю».

Оскільки кожен виріб умілиці ароматизований, вона вважає, що її різдвяні свічки із запахом дива.

«Я надаю їм характерних «казкових запахів». Наприклад, ялинки, мандаринів, імбиру, кориці, гвоздики і навіть ладану. Вони підкреслюють зв’язок із дитинством, засніженим лісом і духовними оберегами кожного з нас. Для мене ці аромати дуже символічні і навіюють приємні відчуття. Але я ними не обмежуюся. Якщо комусь до снаги більше квіткові нотки, куркума, кардамон чи кава – будь-ласка», – зізнається пані Валентина.

Хустянка вважає, що творчість – це можливість перемкнутися з проблем буденності на хвилю позитиву.

«Наше життя сповнене стресів та непередбачуваних ситуації. А коли ми поринаємо у світ своїх захоплень, ніби перелаштовуємося на інші вібрації. Усе інше відходить на другий план і навіть покращується настрій. Тоді починають з’являтися нові ідеї і «вимальовуватися» в уяві шляхи їхнього втілення у життя. Рада, що родина мене підтримує, навіть мотивує. Загадом люблю в роботі робити акцент на екологічності, практичності, а не тільки зовнішній красі. Радію, коли свічки виходять досконалі. Мені подобається, як вони горять, ніби зігріваючи душу своїм ніжним полум’ям. А ще коли при цьому виділяється улюблений запах і лунає приємна музика, кращого релаксу навіть придумати не можна», – впевнена майстриня.

На перспективу у закарпатки ще й чимало творчих планів. І навіть не всі вони пов’язані зі свічкарством.

«Хочеться провести для діток майстер-клас та навчити їх робити свічки. Це повинна знати кожна людина. Зайвих знань у житті просто не буває. Звісно, хочу засвоювати й нові техніки в роботі, але не тільки. На найближчий час прагну навчитися працювати з милом, створювати мильні квіти. Тут теж можна експериментувати із ароматами і фантазувати. Загалом планів чимало, але найбільше хочеться миру в державі і щоб краяни стали більш платоспроможними, аби зажили краще і могли собі дозволити купувати речі не тільки першої необхідності, але й для внутрішнього задоволення. Маю на увазі якісь дрібнички, сувеніри і ті ж свічки», – запевняє Валентина Стець.

Марина АЛДОН