Марія Куштан створює фігурки для вертепів з переробленого пластику

Еко-бренди нині користуються великою популярністю у всьому світі. Переробка вторинної сировини допомагає очищати планету від відходів. Особливо це є актуальним для пластику, адже цього матеріалу за останні роки довкола нас накопилося дуже багато і термін його розкладання складає майже тисячу років. Тож давати друге життя пляшкам із-під миючих засобів, води, шампунів – цікаве вирішення проблем екології, і в той же час це – доступний і практично безкоштовний матеріал для виготовлення креативних сувенірів.

Марія Куштан із Хуста вже три роки переплавляє пластик і виготовляє з нього цікаві прикраси. А останнім часом вона почала створювати ще й мініатюрні скульптурки, переважно фігурки для вертепів та статуетки для декору оселі. Як майстрині спала на думку ідея використовувати у творчості пластик? Чи важко працювати з цим матеріалом? Що з нього можна зробити? Про це та інше умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Прикраси зі сміття

Декілька років тому закарпатка побачила по телевізору сюжет про чернігівського майстра, який робить із зібраних на смітниках пляшок посуд. Це її вразило, адже з матеріалу, якого довкола дуже багато, можна створювати справді дуже цікаві речі.

«Будь-хто може вийти на природу і набрати собі досхочу матеріалу. Він є всюди і за нього не потрібно платити. Це – геніальна ідея! Справа в тому, що творчістю я займаюся давно. Переважно це – ліпка з полімерної глини. Підручний матеріал хоч і практичний, але недешевий. А от пластик можна отримати задарма. Перед подрібненням він повинен бути чистим і сухим. Це – головне правило, яке не можна порушувати. Потім сортую за типом і за кольором і відправляю в подрібнювач. Його мені самотужки змайстрував чоловік зі старого електричного млину. Він у мене і слюсар, і токар, і електрик, і майстер на всі руки. Цей станок, наче велика м’ясорубка, перемелює пластик на дрібну крихту. А екструдер ми купували. Це – пристрій, який розплавлює пластикову крихту і з нього виходить м’яка смужка матеріалу, яким я наповнюю заздалегідь придбані формочки та відправляю на сушіння. Якщо пластик запекти, він стане дуже міцним. Загалом вироби з нього ніколи не розбиваються. Крім того, його можна фарбувати, декорувати і формувати з нього що завгодно», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» закарпатка.

Спочатку хустянка виготовляла завдяки переробці із пластику тільки прикраси.

«Це були сережки, браслети, кулони, намиста, чокери, брошки, різні оздоби для волосся. Вони невеликі і на них потрібно мало матеріалу. Сам пластик мені приносять усі знайомі, плюс іноді їдемо з Віктором на природу і збираємо там. Таким чином і довкілля робимо чистішим, і самі запасаємося пляшками. Крім того, у кожного з нас і у самих завжди знаходиться щось пластикове. Це і пляшки з-під кондиціонерів, шампунів, засобів для прання, різні харчові контейнери з-під сирів, морозива тощо. Тож із матеріалом проблем не виникає ніколи. Форми для роботи в інтернеті можна знайти різні і дуже цікаві. Між іншим, статуетки почала виготовляти випадково. Просто замовляла молди для біжутерії і натрапила на дуже гарні форми янголят. І відтоді зайнялася і скульптурними композиціями», – зазначила майстриня.

Вертепи уночі світяться

Ідея з різдвяними фігурками також виникла несподівано.

«Два роки тому декорувала оселю до свят. Чоловік змайстрував для холу міні-вертеп. Він із дерева та каменю. Дуже гарна робота. Утім всередину запропонував знайти у мережі і роздрукувати якусь відповідну картинку зі сценкою народження Ісуса. Я передивлялася-передивлялася усілякі зображення і вирішила, що фігурки краще зробити самотужки. Так і з’явився наш перший вертеп – із пастухами, царями, маленьким Ісусиком, святою родиною, осликом та овечками. Робота зайняла приблизно чотири тижні. Бо всіх персонажів потрібно було не просто відлити, але розфарбувати та ще й одягнути. Наряди я їм шила з натуральних тканин, хутра, текстилю, мережива. Овечок причепурювала справжньою шерстю. Тобто все мало бути максимально наближеним до реальності. Загалом вийшло непогано», – наголосила Марія Куштан.

Відтак згодом різдвяні фігурки у жінки почали замовляти й колядники для своїх вертепів. А дехто просив цілий готовий «бетлегем».

«Створювати відповідні композиції ми почали разом з Віктором. Він працював над скелею-вертепом, а я – над фігурками та декором. Торік у нас роботи замовляли навіть іноземці – чехи, угорці, німці, поляки, румуни. Вертепи у нас невеликі, настільні, переважно до 60 сантиметрів у висоту. Саму скелю я обмащую дерев’яною пульпою, тоную і фарбую, аби вона нагадувала кам’яну чи глиняну. Найбільше часу займає робота саме з фігурками людей та тварин. Весь одяг шию вручну, він дуже крихітний. Для крил янголів беру справжнє пташине пір’я. Також використовую штучну хвою та солому. Вертепи чоловік оздоблює підсвіткою, тож вони світяться у темряві і вночі мають дуже гарний вигляд», – каже умілиця.

Найдовше над одним вертепом жінка працювала два місяці, найшвидше впоралася за два тижні.

«Маленький вертеп для чеха із чотирма фігурками – Діва Марія, святий Йосип, Ісусик та янгол у скелі висотою 30 сантиметрів я повністю зробила за 14 днів. А от над майже метровим «бетлегемом» для кума працювала більше двох місяців. Та там дійових осіб було дуже багато (16 персонажів) і тож відповідно і швидко впоратися не вийшло. Цей «бетлегем» він ставить у капличку біля будинку перед Різдвом. Туди може прийти помолитися кожен бажаючий. Капличку він будував власним коштом, але не для себе, а для всіх… Ікони також замовляв за свої гроші. А вертеп я безкоштовно зробила для нього у подарунок», – зазначила пані Марія.

Загалом у доробку подружжя близько трьох десятків «різдвяних печер».

«Мене надихає релігійна тематика. Працювати над вертепами завжди цікаво. Крім фігурок для них створюю й ялинкові прикраси у вигляді янголів, ельфів та чобітків Миколая. Також люблю працювати над декором у вигляді тварин. Під час творчого процесу відпочиваю душею, насолоджуюся процесом і відпочиваю від усього буденного. Проте, крім творчості, ми обоє з Віктором маємо основну діяльність, тож можемо присвятити себе улюбленому заняттю тільки у вільний час», – переконує умілиця.

На перспективу у хустянки чимало творчих планів.

«Маю бажання створити вертеп із 33 фігурками. Звісно, роботи над ним буде багато, але має вийти цікаво. Можливо, в наступному році втілю задум у життя. А поки що прагну опановувати різні нові техніки… у тому числі – обробітку пластику, експериментувати у творчості та вдосконалювати майстерність. Впевнена, у мене все вийде, бо в будь-якій діяльності головне – вірити у себе і ніколи не спинятися на досягнутому. Як на мене, працювати з пластиком нескладно і з нього можна виготовляти абсолютно все, що тільки дуже забажає. Тому, відповідно, й ідей у мене чимало», – наголошує Марія Куштан.

Марина АЛДОН