Ужгородка створює символи 2025 року із епоксидної смоли

2025 рік – рік зеленої дерев’яної змії. Але чи обов’язково символ року повинен бути з дерева? Ні, адже багатьом подобаються змійки з металу, тканини чи навіть із намистин. Ужгородка Аліса Ковач також переконана, що сувеніри можна виготовляти із усього, що є під руками. Майстриня вже більше 5 років займається створенням вишуканої краси із епоксидної смоли. Це і прикраси, і речі для оздоби інтер’єру, і навіть меблі. Перед зимовими святами найбільшим попитом у неї користуються талісмани.

Чому смола зараз така популярна? Чим є небезпечною? Чи важко з нею працювати? Більше про своє захоплення умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Знайшла себе у рукоділлі

На думку пані Аліси, смола – дуже цікавий прозорий матеріал, який дозволяє закарбувати у вічності різні природні матеріали, а вироби з неї виходять візуально гарними та міцними.

«Епоксидна смола – це синтетичний матеріал, який із рідкого стає твердим. Вироби з нього міцні і надійні. Техніка сучасна і дуже популярна у всьому світі завдяки тому, що матеріал є універсальним. Чимало відомих професійних митців нині зі смоли створюють справжні шедеври. Але працювати з нею потрібно вміти. Необхідно чітко дотримуватися певних правил, аби собі не зашкодити. Я захищаю себе маскою, окулярами та рукавичками, а робочу поверхню плівкою. Деякі смоли під час процесу можуть викликати алергію, бо матеріал містить небезпечні речовини. Утім готові вироби вже цілком безпечні і жодних отруєнь не викликають. Роботи з цього матеріалу нагадують скляні, вони легкі, прозорі, оригінальні. Якщо у смолу вмішувати барвники, вона може набувати різних кольорів. Крім того, в неї можна додавати намистинки, стрази, квіти, блискітки, камінчики, листочки, практично багато чого. І все це «закам’яніє» після того, як смола затвердіє», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» майстриня.

Працювати зі смолою ужгородку навчила подруга. Тож зараз вона переконана, що у творчості справді знайшла своє покликання.

«Якось я гостювала у дівчини з Вінниці, з якою разом вчилися в університеті. Вона на той час займалася різними видами хендмейду. Мене зацікавила епоксидна смола. Маріанна показала на практиці, як із матеріалом працювати, розповіла про всі тонкощі, застерегла від певних помилок і дала цінні поради, як зробити вироби більш ефектними. Потім я поступово вдосконалювалася вже сама, практикувала, експериментувала, переглядала різні відео інших майстринь. Наразі розумію, що рукоділля це – моє. Це – відпочинок після роботи і справа для душі, яка дарує миті насолоди під час процесу та радість, коли бачу готовий результат. Це – постійне піднесення і натхнення, це пошуки ідей та рішень для їхнього втілення у життя. Робота зі смолою не складна, не потребує великих знань, для багатьох фігурок можна купити готові форми, а з дизайном завжди можна фантазувати», – зізналася умілиця.

Зимова тематика завжди цікава

За словами ужгородки, перед тим, як приступати до роботи з епоксидною смолою, варто мати під руками не тільки основний матеріал.

«Для початківців можна придбати готові набори для творчості. Вони зручні. Але потім знадобляться і усілякі молди – спеціальні форми. Також необхідно купити шліфувальну машинку для виробів, міні-дриль для обточування виробів, фарби, палички для їхнього розмішування, пінцети для утримування деталей, засоби особистого захисту, матеріал для захисту столу та масу усіляких дрібничок, як от фурнітура для прикрас чи для ялинкових іграшок, декор тощо», – наголосила вона.

Щодо новорічної атрибутики, то Аліса Ковач виготовляє не тільки змійок.

«Традиційні прикраси на ялинку зараз продаються на кожному кроці, але завжди хочеться чогось еклюзивного. Тому я роблю як верхівки, так і усілякі оздоби для лісових красунь. Це можуть бути кульки, сніжинки, сніговики, олені, рукавички, загалом будь-що. Зі смоли можна відлити навіть фігуру людини у повний зріст, головне мати для цього форму та достатньо матеріалу. Особисто мені найбільше імпонує працювати над сніжинками та янголятами. Тут можна виявляти справжній політ фантазії і для декорування використовувати навіть несподівані компоненти, скажімо, пір’я, шматочки кори дерева, тканину… При роботі з виробами на зимову тематику також можна бавитися з узорами під час змішування кольорів і створювати цікаві візерунки, як на вікні», – переконує майстриня.

Серед найбільших робіт ужгородки – епоксидна сніжника-різдвяний вінок. Її діаметр 110 сантиметрів. А от найменші її вироби – всього 5-7 сантиметрів.

«Іноді в мене замовляють і усіляку біжутерію до свят. Тому займаюся і прикрасами. Робила, наприклад,крихітні сережки-сніжинки у вуха. Вони – усього 5 сантиметрів у діаметрі. Часто просять виготовити комплекти – сережки, кулон, браслет, або ще й брошку. Ідей для таких виробів багато, головне знайти якісну і гарну фурнітуру. Я купую подібні речі через інтернет. Щодо форм прикрас, то найчастіше вони у вигляді кульок із різним наповненням, або ж це може бути черевичок із подарунками, голова Санти, ялинка чи дзвіночок», – розповідає умілиця.

У доробку ужгородки декілька тисяч робіт, у тому числі картини, панно, меблі, годинники.

«У мене кухня – творча лабораторія. Але не в прямому, а в переносному значенні слова. Перед тим, як робити якийсь виріб для когось, неодмінно виготовляю щось подібне для себе. Тому й кухня стала у мене своєрідним музеєм експонатів. Тут у мене і стіл із поверхнею зі смоли, і годинник у такому ж стилі, і прикраси на стінах, і навіть деякий посуд, баночки для спецій, і статуетки для декору, й багато іншого. Скільки всього робіт зробила за стільки років, не знаю, але їх тисячі», – заявляє жінка.

Вироби закарпатки є не тільки в приватних колекціях українців, але і в європейців.

«Чехія, Словаччина, Угорщина, Німеччина, Австрія… Це – неповний перелік держав, куди відправляла роботи. Загалом приємно, що мої вироби до душі людям, що моя творчість відгукується у серцях інших. Це мотивує і дає внутрішній стимул для подальшого самовдосконалення. Спасибі рідним за те, що мене підтримують!» – наголошує майстриня.

На перспективу у пані Аліси чимало цікавих задумів.

«Хочу зробити для себе настінну ялинку з гірляндами зі смоли. Таку, аби не ставити в оселі штучне дерево. Від живих ялинок ми відмовилися років 10 тому. Ідею виношую вже давно і, думаю, в цьому році вдасться її успішно реалізувати, адже нарешті маю потрібну форму, яку зробив чоловік та необхідну кількість підручних матеріалів. Впевнена, вийде гарно і практично!», – зізналася ужгородка.

Із таким запалом, таким потенціалом і з такою енергійністю, як у цієї умілиці, їй точно вдасться втілити в життя найсміливіші задуми… Адже головне в будь-якій роботі – сміливість, наполегливість і бажання досягати цілей.

Марина АЛДОН