Закарпатка ліпить із глини казкові садові світильники

Затишне подвір’я, комфортний сад, атмосфера спокою і гармонії біля будинку. Влітку мешканці приватного сектору мають можливість насолоджуватися тихими літніми вечорами у альтанках, у гамаках, на лоджіях… у оточенні квітучих рослин та романтичного освітлення.

Аби проведення часу було більш насиченим і сповненим приємних емоцій, одним із атрибутів гарного дозвілля є світильники. А якщо вони ще й авторські, ручної роботи – це додає їм особливого шарму.

Наталія Андріюк із Мукачева виготовляє дивовижні керамічні та полімерні садові елементи. Усі її світильники з нотками казковості, у вигляді цікавих фігурок. Роботи жінка не продає, каже, що виготовляє їх тільки для себе та близьких людей. Більше про своє захоплення закарпатка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе – заради доньки

Будиночки для ельфів, дині, черевички у вигляді замків, грибочки, квіткові бутони і не тільки… чого лише немає у саду Наталії. Усі її вироби працюють без електрики – вони або на батарейках, або від сонячної зарядки.

«Два роки тому, коли в мене народилася донька, захотілося перетворити її життя на казку і дати те, чого сама не мала в дитинстві. Я завжди дуже любила різні гірлянди і цікаве освітлення, тож вирішили розмістити в саду усілякі освітлювальні декоративні елементи. Ще раніше я займалася ліпкою. Тож питання про те, з якого матеріалу їх виготовлятиму – не стояло. Чоловік у мене електрик, тож підключати перші вироби допомагав саме він. Зараз роблю все без сторонньої допомоги», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» молода мама.

Чому саме елементи ландшафтного дизайну, а не декор інтер’єру у будинку обрала жінка? Бо маленька Ярослава народилася влітку і саме до природи тяжіє душа самої майстрині.

«Якщо в більшості людей будинком займається господиня, а подвір’ям ґазда, то у нашій родині усе навпаки. Облаштування оселі – робота мого чоловіка, а присадибною ділянкою займаюся я. Це і город, і сад, і подвір’я. Альтанку ми робили з річкового каменю своїми руками разом із Миколою. Працювала нарівні з ним. Гойдалку ми купили, гамаки зв’язала сама. А от зеленина, квіти – це все закріплено за мною. Мені подобається поратись на землі, загалом обожнюю природу і ми часто їздимо до лісу просто аби насолодитися затінком дерев та мелодіями гірських струмків. Тому й облаштовувала своє гніздечко по-особливому. Увечері у нас цілий рік, навіть якщо вимикають освітлення, казково, як на різдвяні свята. Усі світильники на сонячних батареях, тож заряджаються самі. Зараз доня вже трохи підросла і їй дуже подобаються наші садові декорації. Ми коли вечеряємо у альтанці, вона залюбки їх розглядає, але не чіпає, щоб не розбити», – наголошує Наталія Андріюк.

Уночі казки оживають

Сюжети для світильників умілиця підбирає сама. Каже, що надихають її книги з казками, які читає для доні.

«Світильники я найчастіше ліплю з глини. Виробила власну техніку. Робота над одним може зайняти навіть тиждень. Їх же ще й розмалювати потрібно, а деякі – запікати. Хоча всі мініатюрні, до 30 сантиметрів у висоту. Мені подобається мінімалізм. Та й територія в нас не настільки велика, аби встановлювати щось велетенське. У технічному плані зробити світильник нескладно. На освітлювальний прибор можна перетворити багато скульптурних композицій. Всередину можна ставити і свічки. Але це небезпечно. Тому я обираю спеціальну світлодіодну підсвітку, яка не боїться ні дощу, ні снігу, ні морозів. Часом використовую і гірлянди. Підручні матеріали купую через мережу, замовляю на спеціальних сайтах. Найбільш цікавим у роботі є розпис світильників. Люблю пастельні кольори, але іноді використовую і яскраві», – зізнається жінка.

Власне освітлення закарпатка не завжди підбирає біле, наголошує, що хоч вибір і невеликий, але побавитися з барвами таки можна.

«Усі кольори веселки, звісно ж, світити в саду не мають, але маю світильники з червоними, жовтими, синіми, зеленими відтінками. Завдяки світлу вироби ніби оживають. Наче казка стає дійсністю і в маленькому палаці у вигляді черевичка неначебто хтось оселяється. Та й справді, на світло прилітають комашки, нічні метелики і життя починає вирувати», – каже мукачівка.

Майстриня наголошує, що має у доробку не тільки садові світильники, утім працювати над «вуличним» дизайном їй до душі найбільше.

«Доні у кімнату ліпила і нічники. Вони у вигляді тваринок. Ярославі вони дуже подобаються. Але я все ж більшість часу волію фантазувати над декораціями для подвір’я. Наприклад, маю серію осінніх світильників у формі динь, грибочків, опалих листочків, зимових у вигляді зайчиків, сніговиків, Санта Клаусів, що символізують новорічно-різдвяні свята, весняно-літніх із квітами, фортецями та пташками. Найбільше літніх, бо о цій порі на подвір’ї усі ми проводимо найбільше часу. Загалом у мене в доробку близько двох сотень робіт. Частину подарувала подругам, родичам і знайомим. Тож одні вироби зараз у Мукачеві інші – в Ужгороді, треті – у Рахові, ще якісь – в Угорщині, Чехії, Німеччині, Канаді», – переконує умілиця.

Продавати роботи жінка не хоче, стверджує, що працює не заради грошей, а задля власного задоволення.

«Світильники – це заняття для душі. Робота над ними для мене – релакс. Що ж стосується заробітку, то я справді продаю дещо. Але це – фігурки та іграшки з полімерної глини, дитячий посуд, усіляка сувенірна продукція. Якби ж вирішила торгувати своїми освітлювальними приладами, вартість їхня була б не з дешевих, бо вони потребують досить серйозних вкладень. А от якщо виріб роблю в подарунок – сюрпризу радіє практично кожен. Люди розуміють, що ручна робота – не річ із конвеєра, а виріб у єдиному примірнику… і таке не можна купити у жодному магазині. У мої світильники вкладено не тільки матеріали, але й частку серця», – зізнається вона.

Наталія наголошує, що в найближчій перспективі стиль змінювати не буде, але опановуватиме нові техніки.

«Нехай Ярослава і підростатиме, нехай її згодом перестануть цікавити казкові сюжети… але їх люблю я! Все одно буду творити щось фантастичне і міфічне. Ідей маю дуже багато. Більше того, маю на меті робити цілі серії світильників, цілі казкові містечка з будиночками, ліхтариками та різними цікавинками. Також хочу освоїти ще деякі техніки ліпки, попрацювати з новими матеріалами, з гіпсом, бетоном, холодним фарфором. Планую експериментувати й над самим освітленням. Загалом задумів чимало, головне – знайти час для того, аби втілити їх у життя», – запевняє жінка.

Марина АЛДОН