Ужгородка «вирощує» квіти, що світяться

Нині майстрині, аби здивувати інших, відкриті до найсміливіших експериментів і вміють дійсно вражати своїми витворами. Вироби ручної роботи стають дедалі популярнішими на Закарпатті і краяни залюбки не тільки милуються рукотворною красою, але й багато хто прагне опанувати бодай якийсь із напрямків хед-мейду самотужки.

Рослини з ізолону, фоамірану та органзи, які реалістично відтворюють справжні квіти, створює Дарина Гернешій із Ужгорода. Її вироби вражають як натуральністю, так і тим, що можуть використовуватися, як освітлювальні прилади.

Як дівчина самотужки навчилася створювати такі неймовірні дизайнерські речі? Чи важко працювати з ізотоном? Скільки часу займає робота над однією квіткою? Про це та інше умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Не мала грошей навіть на майстер-клас

За фахом Дарина – дизайнерка… але не інтер’єру. Тим не менше, хороший естетичний смак виявився неабияк корисним у новому захопленні.

«Я – ландшафтний дизайнер. Крім того, завжди гарно малювала. На жаль, зараз реалізуватися у професійному плані непросто. У людей немає коштів не те, що на фахівця з озеленення, а навіть, як не прикро, на самі рослини. Купують петунії та пеларгонії, висаджують у вазони – ось і весь дизайн. Максимум – ще висадять на подвір’ї декілька дерев туї. Та я все розумію… війна, високі ціни, тарифи, недостатньо коштів у краян. Через це довелося перепрофілюватися, адже й мені з чогось жити потрібно. Шукала себе у суміжній галузі. Знайшла у рукоділлі», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» ужгородка.

Працювати з ізолоном дівчина навчилася самостійно, тільки переглянувши в інтернеті декілька відео уроків.

«Раніше я бачила гігантські світильники з ізолону. Їх виготовляла моя знайома. Але вони в неї були не зовсім, м’яко кажучи, естетично привабливими. Справа в неї не пішла і вона зараз випікає тістечка на замовлення. Тож я трохи побоювалася, чи зможу вироби продати. Але вирішила ризикнути, бо знала, що сама ставлюся до роботи дуже прискіпливо і в мене не буде ніякої «халтури». Крім того, акцент зробила на невеликих кімнатних квітах, адже такі світильники не габаритні, не потребують багато простору і їх можна ставити на будь-яку поличку, для них не потрібно мати в помешканні великий хол чи залу. Звісно, ідеально вийшло не з першого разу, були тривалі пошуки себе та свого стилю, експерименти і зіпсовані матеріали. Вчилася всього на власних помилках. У інтернеті дивилася тільки безкоштовні уроки, бо на той час навіть купити майстер-клас не мала з чого… а сировину мені закупила сестра. Утім врешті-решт усе в мене вийшло і зараз мої квіти купують навіть іноземці», – зазначила дівчина.

Дарині приємно, що її світильники оздоблюють помешкання німців, угорців, англійців, словаків, чехів, канадців та американців. Каже, що листується з замовниками переважно англійською, мову знає добре, тому жодних труднощів у спілкуванні не виникає.

«У Європі вироби ручної роботи цінують більше, ніж у нас, тож там люди більше й замовляють. Тим більше, що наша ціна для них є дуже привабливою. У той же час власне серед закарпатців збути продукцію більш складно. Але не через те, що нашим краянам не подобаються ексклюзивні речі… просто бракує на красу коштів… І це – дуже болісно й неприємно. Тому декому з радістю дарую свої роботи, або з іншими майстринями обмінюємося сувенірами, щоб підтримати одна одну», – запевняє Дарина Гернешій.

Габаритні речі є незручними

Майстриня переконана, що працювати з ізолоном нескладно, але потрібно опанувати деякі важливі деталі.

«Світильниками займаюся два роки. За цей час освоїла декілька технік. У роботі ізолон дуже зручний, його легко різати. Він легкий і еластичний. Із нього можна виготовляти вироби будь-якої складності. Продається широка палітра кольорів цього матеріалу. Крім того, його можна й самотужки фарбувати. Ізолон стійкий до вологи, гарно тримає форму, а при нагріванні не виділяє шкідливих токсичних випарів. Тобто, працювати з ним приємно і безпечно. Всього один лист може стати основою для композиції. Крім того, у ціновому еквіваленті матеріал є доступним. Для того, щоб працювати з ізолоном, потрібно закупити модли – спеціальні форми. Це дозволяє виготовляти швидко і якісно потрібні деталі, скажімо, однакові пелюстки, листочки. Також під руками повинні бути ножиці, клейовий пістолет, за потреби – фарби, нитки, дріт, степлер та фен. Матеріал спочатку нарізаю, потім надаю йому потрібних форм, нагріваючи до 75-85 градусів. Коли ізолон трохи остиває, його можна ще й розтягувати руками, а потім форма зберігається і матеріал стає твердим. З’єдную елементи, також нагріваючи їх. Використовувати можна фен, паяльник, клейовий пістолет, або ж стиплер, скотч, нитки. Якщо колір матеріалу не відповідає задуму, вироби я підфарбовую, Фарба також може бути різною», – ділиться секретами умілиця.

За словами дівчини, немає значення, що саме робити з ізолону, головне, аби виріб у результаті був гарним.

«Не обов’язково це повинні бути квіти. Дехто з майстринь із цього матеріалу виготовляє, наприклад, сукні для ляльок, або ж крила для дітей. Комусь до снаги – різні тваринки чи прикраси. Я обрала для себе флористичний напрямок, бо він мені найбільш близький через спеціалізацію ландшафтного дизайнера. Так чи інакше, своє життя пов’язала з рослинами», – наголосила ужгородка.

Спочатку підключати електричні елементи до світильників Дарині допомагав батько, але згодом вона навчилася все робити самостійно.

«Краще, коли людина все може зробити сама і не потрібно нікого просити. Батько не відмовляв ніколи, але через зайнятість не завжди міг знайти для мене час. Тож довелося вчитися й цьому. Але коли є кому показати, це – не проблема зовсім. Та й складного нічого в цьому немає», – зауважує вона.

У доробку закарпатки є квіти різних розмірів, але найбільше їй до душі виготовляти невеликі рослини-світильники.

«Маю й двометрові троянди. Але оскільки сама мешкаю у непросторій квартирі, габаритні речі виготовляти не люблю. Та й відправляти велетнів поштою у інший кінець географії непросто. Акцент роблю на квітах 20-40 сантиметрів. Їх можна поставити на будь-яку тумбочку, підвіконня, комод, полицю. Більшість світильників тридцятисантиметрові», – наголошує умілиця.

Лілії, братики, фіалки, волошки, соняхи, гортензії… яких тільки у творчому «гербарії» квітів немає у Дарини…

«Найбільше подобається створювати орхідеї та фіалки. Але загалом цікаво працювати над різними рослинами. За два з «гаком» роки створила близько 500 світильників. Один можна завершити за 2-3 вечори. Найдовше робота «кипіла» протягом тижня. Маю в колекції ромашки, братчики, маки, кактуси, жоржини, гладіолуси, іриси та інші рослини… більше 120 різних видів. Кожна квітка унікальна, намагаюся не повторюватися у роботах. Навіть якщо використовую аналогічні розміри, то змінюю кольори», – наголошує майстриня.

У планах ужгородки – почати створювати сяючі букети, не просто одну квітку.

«Задумів у мене чимало і переконана, що всі втілю у дійсність. Найближчим часом планую почати створювати цілі букети із різних рослин. Поки не знаю, аби в області хтось працював над подібним. Також до світильників для діток хочу додати трохи казковості, доповнювати їх різними комашками, пташками, цікавими деталями. А ще – дуже мрію почати виготовляти різноманітні квіткові люстри, бо поки не наважувалася, працювала тільки над світильниками та торшерами», – зізналася Дарина Гернешій.

Марина АЛДОН