Сакура, магнолія, кульбаба: квіти ужгородки не відрізнити від живих

Свої роботи Ольга Цьока виготовляє із флористичної глини. У кожну рослину владає душу і намагається передати найтонші деталі. Вони настільки реалістичні, що… як зізнається майстриня… одного разу свекруха на неї навіть накричала, навіщо, мовляв, зламала і принесла додому гілку квітучої сакури.

Між іншим, усе почалося саме з любові майстрині до японської вишні – гордості Ужгорода та Закарпаття загалом. Тож як вона створює свої роботи? Якими матеріалами користується? Як навчилася творити такі рукотворні дива, що не можуть не зачарувати красою? Про це та інше умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Надихнула подруга та сакури

Зараз є багато цікавих видів штучних квітів. Із чого тільки не виготовляють їх майстрині: і з атласних стрічок, і з мила, і з полімерних матеріалів і навіть зі скла. Пані Ольга в роботі користується лише флористичною глиною, наголошує, що вона – найкраще передає велич натуральних рослин.

«Холодний фарфор, або флористична глина – тільки один із матеріалів, якими можна користуватися для створення квіткових композицій. Утім мені він припав до душі. Усе, що я створюю, роблю виключно вручну, так само фарбую рослини – кожну індивідуально. Це – неймовірно клопітка робота, але результат вартий будь-яких зусиль. Якось до мене приїхала подруга з Києва. Вона розповіла про майстриню Вікторію Міщенко, яка виготовляє з флористичної глини просто неймовірної краси квіти. Тоді саме була пора цвітіння сакур. І я замислилась, що може б освоїти цю техніку, аби в мене японська вишня цвіла цілий рік, адже період її прекрасного цвітіння дуже короткий – усього два тижні», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» Ольга Цьока.

Із того часу ужгородка почала шукати в інтернеті різні уроки, майстер-класи і створення флористичних композицій із холодного фарфору. Знайшла багато, вибрала найкращі.

«Звісно, найбільш змістовні уроки є платними. Але я працюю у сфері краси, непогано заробляю і можу собі дозволити оплатити навчання. Гроші на знання, як на мене – найкраща інвестиція у себе. Тож поступово я опанувала нове ремесло і навчилася створювати квіти з підручних матеріалів. Флористична глина доволі дешева і легка у використанні, вона є нешкідливою, із неї виходять не лише гарні квіти, але картини та прикраси. Холодний фарфор пластичний і твердіє при застиганні. Із нього можна ліпити, як із пластиліну, абищо. Дрібні деталі виходять довершеними, у них гладка однорідна текстура, підходить для ліпки навіть дітям. Його можна навіть виготовити в домашніх умовах, не обов’язково купувати. Достатньо у рівних пропорціях змішати кукурудзяний крохмаль, соду та воду. Звісно, рецептів є багато, але цей – найпростіший. Вариться все на середньому вогні, додається трішечки олії. Після приготування масу потрібно витягнути з каструлі, накрити на декілька хвилин рушником і коли охолоне, можна приступати до роботи», – запевняє умілиця.

За її словами, флористична глина – не винахід сучасності, з неї ліпили оригінальні речі ще на початку минулого століття у Аргентині. Утім зараз матеріал отримав «друге дихання» і став дуже популярним серед тих, хто займається різними видами творчості.

Перед ліпкою рослини потрібно вивчати

Найбільше до снаги пані Ользі «ліпити» сакуру, магнолію та перші весняні квіти.

«Оскільки сакура в моєму серці займає особливе місце і в саду в мене аж 12 японських вишень, я б їй надала заслужену пальму першості. Та й охочих придбати гілочку диво-дерева завжди чимало. На другому місці усе ж інша окраса нашого краю – магнолія. На третьому – кульбаба. Люблю створювати як саму жовту квітку, так і «парашутики», коли їх от-от рознесе світом вітер. Але в моєму доробку є й інші рослини, скажімо, гвоздики, петунії, хризантеми, троянди, лілії, фіалки, ромашки, дзвіночки, гортензія, орхідеї, конвалія, підсніжники, шафрани, едельвейси та інші квіти. У плані декору інтер’єру фарфор зараз на піку моди, тож доводиться експериментувати з різними дарами садів, полів та незайманої дикої природи», – наголошує умілиця.

Навіть на дотик, як розповідає ужгородка, штучні квіти важко відрізнити від справжніх, бо вони випромінюють тепло людських рук.

«Це – не продукція з заводу. Кожна деталь зроблена індивідуально. Та й догляд за такими рослинами простий. Вони не в’януть, не вигорають, є безпечними для алергетиків. Єдина проблема – у філігранності роботи. Спочатку можуть боліти пальці, але поступово моторика налагоджується, а рухи стають все більш точними і майстерними. Загалом робота з однією квіткою може займати і 2-3 доби, а з композицією – декілька тижнів. Але ліплення пелюсток – це дуже хороша терапія, заспокоює нерви, врівноважує психіку і дозволяє перемкнутися від проблем на хвилю піднесення і натхнення», – запевняє жінка.

Для роботи з флористичною глиною, як стверджує закарпатка, потрібно мати й деякі інструменти, але придбати їх – не проблема.

«Я користуюся ще й молдами – спеціальними формами, і завжди маю під руками різні ножиці, кусачки, пінцет, дріт для стебел, качалку, стеки, декоративну косметику та акрилові фарби, клей, акриловий лак, вологі серветки та інші інструменти. Руки при цьому повинні бути ідеально чистими, бо з них бруд прилипає до глини. Створення кожної квітки – це окремі тонкощі, але загалом процес є нескладним. Звісно, перед тим, як приступати до ліплення, реальну рослину потрібно детально вивчити або з натури, або з відео чи зі світлин, аби квітка вийшла максимально схожою на справжню», – каже майстриня.

Флористичними композиціями ужгородка займається вже 5 років, за цей час створила до 5 сотень різних рослин.

«Мої роботи є не лише в закарпатців, але в поціновувачів виробів із холодного фарфору із різних куточків України, а також у Словаччині, Угорщині, Чехії, Польщі, Німеччині, Австрії, Франції, Аргентині, Великій Британії, Канаді та США. Найшвидше можу зробити троянду, бо ця квітка є простою в роботі і найбільш затребуваною. Процес може зайняти 6-8 годин. А от, для прикладу, над гілочкою бузку можу працювати три тижні, бо на ній багато дуже малесеньких квіточок. Найчастіше замовляють мої рослини через інтернет, але декого з клієнток приводять і подруги, і сусіди, і колеги», – зізнається пані Ольга.

Як наголошує умілиця, головним у своїй роботі вона вважає навіть не процес ліпки, а розфарбовування рослини.

«Треба максимально точно передати кольори, відтінки. Тому я експериментую як із акрилом, так і з олійними фарбами, навіть із косметичними засобами. Адже саме від забарвлення кожної пелюстки та квітки в цілому залежить, який вона матиме вигляд, як її сприймуть інші. Деколи, аби відтворити точно усю палітру, навіть іду у квітковий магазин і купую рослини, аби тримати їх перед собою під час робочого процесу. Але потім милуватися готовою квіткою – неабияке задоволення. У такі миті я щаслива, як дитина», – зізнається ужгородка.

У перспективі майстриня мріє опанувати ще ліплення з полімерної глини, аби своїми руками створювати для своїх квітів вазони, горщики та різні підставки. Каже, що перші кроки в досягненні мети уже зробила, а загалом на перспективу в неї чимало задумів і вона вірить, що втілити їх у життя обов’язково вдасться, адже у будь-якій справі головне – бажання, наполегливість та відкритість, готовність до експериментів та можливість отримувати насолоду від процесу.

Марина АЛДОН