Величезні мальованки та янголів: хустянка створює великодні сувеніри

З приходом весни хочеться оновити все довкола себе, зробити світ хоч трохи світлішим і кращим. Дехто наважується при цьому на кардинальні зміни, але більшість – бодай трохи оновлюють те, що мають.

Ірина Попадинець із Хуста 8 років тому, саме надихнувшись весняними клопотами, почала створювати дивовижні сувеніри. Серед її робіт багато дійсно цікавих і незвичних. Але головне – зроблено їх зі звичайних яєчних лотків, а не з дорогих матеріалів для рукоділля.

Тож що спонукало майстриню захопитися паперовими скульптурами? Чи важко «виліпити» невеличку статуетку без відповідної творчої освіти? Скільки часу потрібно витратити на одну роботу? Про це умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Головне – експериментувати

За фахом пані Ірина – бухгалтер. Ні на скульптора, ні на художника не вчилась, але у вільний час полюбляє ліпити з пап’є-маше милі сувеніри.

«Якось я побачила у інтернеті дуже гарну великодню композицію – з кроликами, квітами та птахами. Купити щось подібне у наших крамницях неможливо, бо її автором була американка. Придбати ж роботу в самої майстрині мені було не по кишені. Як-не-як, у США не такі статки, як у нас. Почала цікавитися різними видами рукоділля, мудруючи, як би собі додому створити щось хоча б приблизно схоже. Так і натрапила на техніку пап’є-маше. Перші експерименти були не дуже вдалими, адже мені хотілося отримати чудовий результат одразу. Утім після перегляду декількох відео уроків, почався помітний прогрес і роботи почали виходити більш довершеними», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

За словами хустянки, аби займатися ліпкою, треба знати тонкощі, але всьому за бажання можна навчитися.

«У рукоділлі, як і в будь-якому мистецтві, потрібно мати хорошу творчу уяву, добре розвинену фантазію, а також не боятися експериментувати. Колись я непогано ліпила всілякі фігурки з пластиліну, трохи малювала, але в мене рівень аматора, а не професіонала. Тонкощі свого хобі освоювала в дорослому віці і, гадаю, це – нормально, бо людина скільки живе – стільки вчиться, працює над собою. Працювати з пап’є-маше не складно, цей матеріал легко приймає будь-яку форму. Усе що потрібно – це волокнистий папір, клей та додаткові наповнювачі, якими можуть бути гіпс, борошно, крохмаль, вата, тирса, рідке мило, шпаклівка та багато іншого. А також для того, аби робота набула довершеного вигляду – фарби. Я користуюся акрилом. Акварель та гуаш не підійдуть. Готову роботу можна ще й покрити лаком. У якості основи найчастіше використовую яєчні лотки, попередньо їх проварюючи. Підійде також картон, серветки, газети, туалетний папір. Із пап’є-маше можна виготовляти дуже багато гарних і цікавих речей як для побуту, так і для інтер’єру: оздоблювати меблі, посуд, підсвічники, виготовляти біжутерію, різноманітні прикраси», – наголошує Ірина Попадинець.

Захоплення допомагає забути про труднощі

Найбільше майстрині подобається створювати велетенські писанки та паперових янголів.

«Писанка – це вже саме по собі мистецтво. Утім розмальовувати маленькі яйця не люблю, тому «ліплю» собі для роботи більші за страусині. Для цього найпростіше обклеювати паперовою масою готовий шаблон, який можна придбати на спеціальних сайтах для рукодільниць. Звичайно, роботі потрібно дати підсохнути. Лише відтак її можна розмальовувати. Ліпка може проводитися різними способами. Наприклад, при класичному, а саме таким чином я роблю свої писанки, на підготовлену основу викладається шарами паперова маса. У якості шаблону може слугувати куля, тарілка, будь-який інший предмет. Кількість шарів може бути абиякою, залежно від того, що вам хочеться відтворити. Утім кожні 3-4 шари потрібно просушувати і це займає певний час. Інший спосіб – створення паперового тіста і вже формування з нього безпосередньо фігурки. Таким чином можна ліпити янголів. Цей процес схожий на ліплення різних фігурок із пластиліну. Крім того, в одному виробі можна поєднувати і різні техніки, – запевняє умілиця.

Закарпатка зізнається, що робота її заспокоює, додає настрою та навіть допомагає забути про життєві проблеми.

«Коли я займаюся творчістю, все інше відходить на другий план. Навіть коли в мене неприємності, за ліпкою зовсім про них не думаю. Це насправді мотивує і допомагає легше впоратися з різними життєвими випробуваннями. Як на мене, будь-яке мистецтво відкриває нам красу у всіх її проявах, дозволяє краще заглибитись у глибини духовного і сакрального, знімає навантаження і додає позитивних емоцій. Навіть фізичний біль минає. Через це мене приваблюють фігурки янголів, їх вважає оберегами, своєрідним містком між небом та землею», – стверджує жінка.

Ірина Попадинець найчастіше займається улюбленою справою вечорами, бо вдень заклопотана іншою роботою.

«Я працюю поетапно. Спочатку створюю паперову масу, потім ліплю-клею, дію підсихати. Коли назбирається декілька фігурок, починаю їх розмальовувати. Через це важко визначити, скільки саме часу витрачаю на певний сувенір. Приблизно – 2-4 дні. Але все залежить від складності, кількості шарів, як сохне виріб, які тонкощі та деталі власне розпису, фарбування. Іноді вдаюся до декупажу (обклеювання виробу красивими вирізками із серветок). Заготовки також шліфую, аби на них не було нерівностей, горбиків чи впадин. Насамкінець статуетки покриваю прозорим лаком, аби збільшити термін їхньої придатності. Спочатку над лише розписом однієї роботи могла працювати 2-3 вечори, наразі мені достатньо декількох годин», – каже жінка.

Свої вироби умілиця виготовляє різного розміру, але найбільше до снаги їй невеликі.

«У всьому повинна бути міра. Скажімо, де помістити пасхальне яйце висотою 1,5 метра? А от 40-60 сантиметрів виглядатиме бездоганно як на столі, так і на каміні чи поличці. Із найбільших сувенірів маю метрового янгола. Його подарувала сестрі і зараз він у Чехії. Із дрібними деталями працювати ще складніше, але я експериментувала. Найменша статуетка у вигляді курчатка має висоту 9 сантиметрів. А загалом мої роботи не дуже габаритні – до 30 сантиметрів у середньому, іноді ще менше», – зізнається хустянка.

Техніка пап’є-маше цікава майстрині через те, що дозволяє із непотребу створювати гарні речі.

«Для роботи підходять будь-які паперові відходи. І це – неабиякий привілей та серйозні фінансові заощадження. Дехто ж газети, скажімо, старі книги спалює, викидає у смітники, а я все перетворюю на сувеніри. Тобто затрати мінімальні – клей та акрилові фарби і лак. Крім того, такі сувеніри можуть бути не лише естетично привабливими, а ще й є відносно екологічними, адже створені не з пластику та інших шкідливих матеріалів. Та й ліплення може бути чудовим хобі для малечі, яка завжди рада допомогти.», – запевняє пані Ірина.

Свої роботи закарпатка не продає, тільки дарує друзям, родичам, сусідам і знайомим.

«На сувенірах не заробляю ні копійки зовсім, але водночас, коли треба йти до когось у гості, завжди можу зробити своїми руками цікавий та незвичний індивідуальний подарунок і людям мої роботи подобаються. Це ж – найкраща подяка і велика підтримка. Радію, коли виробам щиро радіють і коли під час наступного візиту до людини бачу свою статуетку десь на видному місці. Загалом я можу виліпити все, що душа бажає: зайчиків для квіткових горщиків, декоративні тарілки, фантастичні будиночки, іграшки для дітей, грибочки, пташок та тварин», – зізнається умілиця.

На перспективу у жінки чимало творчих планів. Найбільше їй хочеться опанувати техніку ліпки з полімерної глини, адже цей матеріал більш міцний і вироби з нього виходять дуже гарними. Проте від техніки пап’є-маше відмовлятися також не збирається і хоче створювати нові вражаючі вироби, які радуватимуть її оточення. Свою майстерність прагне й надалі відточувати, вдосконалювати та експериментувати з новими скульптурами та їхнім розписом.

Марина АЛДОН