Харків'янка на Закарпатті створює до зимових свят дива на пляшках

Новий рік асоціюється з казкою. А яка з казка без прикрас… І яке свято без шампанського? Віра Чопей із Харкова точно знає, як зробити настрій довколишніх у ці зимові дні більш піднесеним. Її за декоровані та розмальовані пляшки викликають позитивні емоції.

Декупаж, фарбування, стрічки та мереживо, декоративний розпис, оздоблення фігурками з полімерної глини. У цих та інших техніках працює жінка, аби порожні (і повні також) пляшки стали корисними у господарстві, приносити естетичне задоволення від їхнього споглядання. Таким чином речі, які більшість відправляє на смітник перетворюються на вишукані деталі інтер’єру.

Як спало на думку зайнятися мистецтвом декорування? Скільки часу займає така робота? Які техніки є найбільш складними? Про та більше пані Віра розповіла «Карпатському об’єктиву».

Для розпису підійде тільки спеціальна фарба

На Закарпатті харків’янка мешкає вже майже два роки. Переїхала до родичів покійного чоловіка до Хуста ще на початку повномасштабного вторгнення. До виходу на пенсію працювала касиркою, але завжди мала хист до рукоділля та творчості.

«Коли почалася війна, донька з онуками виїхали до Польщі. Я ж вирішила залишитися. Але сестра мого покійного чоловіка дуже хвилювалася і запросила мене до себе. Таким чином опинилася в Хусті. Живу у родичів досі. Утім сидіти, склавши руки не можу. Вдома зустрічалася з подругами, ми організовували собі літературні вечори, співали, разом щось в’язали, вишивали, робили макраме, оздоблювали горщики для квітів. Власне це заняття пізніше і підштовхнуло мене до декорування пляшок. У Хусті я практично не мала куди піти. Містечко маленьке, нічого важливого не відбувається. До кухні мене, гостю, господарі не підпускають… Не готую, тільки смакую закарпатськими стравами. Але сидіти без діла мені було дуже сумно. І одного разу вирішила здивувати Марію приємним сюрпризом. Закупила собі матеріалів і розмалювала їй до Великодня гарну пляшку для вина. Тут до церкви на Пасху несуть освячувати вино, тож мій подарунок виявився дуже доречним. Пляшка сподобалася не лише родичці, але й усім її сусідкам. Мене почали просити нафантазувати щось гарненьке і для них. Тоді зрозуміла, що декорування пляшок – це саме те, чим я буду займатися», – зізналася «Карпатському об’єктиву» жінка.

Декорує Віра Чопей не тільки пляшки, але й вази, скляний посуд, баночки для круп та спецій. І переконує, що творче заняття приносить їй велике задоволення.

«Працюю я не за гроші, усе зроблене дарую. Максимум, що можу попросити – це закупити мені матеріали для роботи. Це може бути полімерна глина, акрилові фарби, серветки, клей, мереживо, блискітки, мотузки… Працюю в багатьох техніках, переглядаю багато різних майстер-класів, щоразу знаходжу для себе щось нове і корисне. Наприклад, доволі цікаво виходять пляшки, задекоровані крупами, або ж кольоровими нитками. Складнощі у процесі мене не лякають, а ще більше запалюють, мотивують працювати над собою. Загалом робота зі склом – це ціла наука. Навіть аби розписати йото, не кожна фарба підійде – тільки акрилова або вітражна. Я завжди гарно малювала, у школі навіть відвідувала художній гурток. Але професію обрала прозаїчну, бо потрібно було одразу після отримання атестату йти працювати. Ми, на жаль, жили бідно, у батьків підростали ще троє менших доньок та син. Тож я у 19 років вийшла заміж за свого Василя, який приїхав до нас у Харків працювати будівельником і ми спочатку винаймали житло, а потім купили квартиру. Потім народилася донька і було вже зовсім не до творчості, – запевнила жінка.

Ідеї для свого декору пані Віра черпає з життя, бо для кожного окремого випадку потрібне унікальне оздоблення.

«Наприклад, ішла Марія в гості до куми. Дарувала їй гроші і замість квітів – пляшку коньяку. Попросила задекорувати. У мене паніка! Що робити? Я ж людину не знаю! Почала розпитувати, які в неї захоплення, що їй подобається. Виявилося, що любить квіти… Я швиденько взяла салфетки з трояндами, декілька стрічок та мереживо, зробила оригінальний флористичний декор у техніці декупажу та аплікації під старовину. Як дізналася згодом, від подарунка у захваті були всі! Або ж шваґер хотів подарувати другу пляшку горілки, звернувся, аби щось на ній нафантазувала. Ну… його цімбора Колю, як кажуть закарпатці, я знала добре…. Він обожнював рибалку. Тож швиденько з полімерної глини виліпила рибок, низ пляшки розписала під море, наклеїла трішки камінців і вийшло доволі гарно. Микола ж цю пляшку досі зберігає на видному місці, настільки йому сподобалася», – розповідає харків’янка.

Найбільше любить пані Віра декорувати пляшки під зимову тематику.

«Новий рік – моє улюблене свято ще з дитинства. Я до нього починаю готуватися ще з вересня. Тепер так само готувала подарунки і родині, і всім своїм новим друзям, хустянам. Задекорувала до 30 пляшок. Матеріали мені тепер надсилає донька з Польщі, тож із ними проблем не маю взагалі. Між іншим, для її польських друзів теж підготувала приємні сюрпризи. У роботах люблю поєднувати різні техніки, тоді виріб виходить цікавішим і більш багатим на вигляд. Подобається ретро-стиль, а також різні усілякі напрямки. Що ж стосується розпису, то дуже люблю використовувати білі та жовті фабри. Тоді, якщо опустити у пляшку гірлянду, вона дуже гармонійно переливатиметься з малюнком на ній. Під час споглядання ніби картина одживатиме. Якщо ж додати декілька зам’ятих і намочених у клей серветок, це візуально нагадує ще й снігові замети. Загалом потрібно тільки підключити фантазію і можна створювати багато дивовижних речей!» – зізнається жінка.

У середньому над однією роботою Віра Чопей працює 2-3 години. Утім є такі вироби, декорування яких може зайняти і декілька днів.

«Якщо потрібно робити деталі з полімерної глини, то процес може зайняти й до тижня. Бо їм треба підсохнути, їх слід пофарбувати, потім акуратно наклеїти. Можна ще пляшку обмотати мотузкою, прикріпити до шийки монети, як символ достатку, шишки, кавові зерна… Є навіть техніка оздоблення пляшки сіллю. Вона досить проста, а сама пляшка виходить біленька, гарненька, ніби засніжена. У роботі можна користуватися і трафаретами. Але я цього не роблю, бо в мене усі вироби тільки в єдиному примірнику», – наголошує харків’янка.

Пляшки найбільш оригінальних форм пані Віра перетворює на вази та підсвічники.

«Якщо акуратно відрізати верхню частину пляшки, але для цього потрібні спеціальні інструменти, із неї можна зробити абсолютно нові речі. Але навіть без подібних маніпуляцій її можна легко перетворити на вазу. Крім того, я оздобила Марії весь посуд для зберігання круп та спецій на кухні. Єдине, на що не маю терпіння – це декорувати бісером. Справа в тому, що бачу вже не дуже добре і для такої роботи потрібно сильно концертувати погляд на крихітних намистинках. Усі інші техніки мені подобаються», – зізнається жінка.

У майбутньому Віра Чопей хоче опанувати художню мозаїку і спробувати попрацювати з фатином.

«Планів багато, ідей – також. Приємно, що мої роботи подобаються іншим і що завжди хтось просить щось задекорувати. Маю намір опановувати нові техніки і вже до весни працюватиму в інших напрямках. А поки що – готую «солодкі» пляшки для діток – онуків Марії, моїх племінників. Усередині в них буде компот, а зовні вони будуть оздоблені різними цукерками. Планую їх зробити у формі ананасів. Солодощі при цьому можна буде з’їсти, бо кріпити буду цукерки запаковані», – каже харків’янка.

Загалом вона дуже задоволена, що знайшла заняття для душі та що закарпатці із захватом милуються витворами її рук.

«Я справді знайшла тут другу домівку. Тішить, що до мене ставляться з особливим теплом та у всьому підтримують. Саме через це я буду й надалі радувати людей своїми роботами!», – запевняє пані Віра.

Марина АЛДОН